Прийом аналогії побудований на порівнянні: а) даного об'єкту з фотографією або малюнком іншого аналогічного об'єкту; б) спостережуваного об'єкту з тими об'єктами, які екскурсанти спостерігали раніше. Механізм дії цього прийому полягає в тому, що екскурсовод "ставить" перед екскурсантами два об'єкти, причому тільки один з них фізично знаходиться перед їх очима.
Прийом зорової аналогії складніший, чим прийом зорового порівняння. При зоровому порівнянні зіставляються дві схожі між собою будівлі, споруди, документ, рослина, пам'ятні місця, портрета, що знаходиться в даний момент перед екскурсантами. Завдання екскурсовода, що використовує цей прийом при показі об'єкту, – привернути екскурсантів до активного пошуку аналогії, викликати в пам'яті уявлення про зовнішній вигляд аналогічного об'єкту, який вони бачили на колишніх екскурсіях. При цьому у кожного екскурсанта може бути своя аналогія [9].
Прийом зорової аналогії іноді називають прийомом асоціації. Особливо часто цей прийом показу будується на асоціації по схожості. Рідше використовуються асоціації по протилежності (чорне – біле, холод – тепло, світло-темрява), по порядку часів, по єдності місця розташування об'єктів або дій (історичних подій).
Прийом перемикання уваги. Після спостереження об'єкту екскурсанти за пропозицією екскурсовода переносять свій погляд на інший об'єкт (наприклад, перенесення погляду з дому, побудованого на початку минулого століття, на нинішню багатоповерхову будівлю або перехід від спостереження панорами міста до спостереження об'єктів природи). Наявність контрасту збагачує новими враженнями. Порівняння об'єктів дозволяє краще зрозуміти спочатку спостережуваний об'єкт.
Методичний прийом руху. Слід розрізняти два поняття: "рух" як ознака екскурсії і "рух" як методичний прийом. Це різні речі.
Рух в екскурсії як методичний прийом є рухом екскурсантів поблизу об'єкту з метою кращого його спостереження (наприклад, огляд кріпосних стін, рух екскурсантів уздовж конвеєра на заводі та ін.). У ряді випадків рух групи використовується для того, щоб екскурсанти одержали уявлення про крутизну схилу гори, висоту башти (дзвіниці, мінарету), глибину рову, відстань об'єкту і т.п. Окрім цього, рух в екскурсіях використовується як методичний прийом показу екскурсійних об'єктів окремих будівель, споруд, вулиць, архітектурних ансамблів, площ. У ряді випадків використовують сповільнений рух на автобусі навколо комплексу об'єктів. Під час такого руху комплекс спостережуваних об'єктів на очах екскурсантів як би обертається, виявляючи все нові об'єкти.
Іноді рух пішохідної групи організовується при панорамному показі,. Цей методичний прийом дає можливість вести багатоплановий показ панорами, дозволяє виявляти повторюваність деталей, схожість об'єктів, їх відмінності, характерні особливості.
Інший варіант руху як методичного прийому – обхід навколо будівлі, споруди, пам'ятника. Рух навколо житлового мікрорайону допомагає виявити перевагу нової забудови міста, показати раціональність розташування будівель – житлових, комунально-побутових, культурно-освітніх та ін., виявити їх функціональні особливості. Третій варіант – рух до пам'ятника.
Методично воно побудоване таким чином, що в ході пересування автобусної або пішохідної групи об'єкт починає поступово вимальовуватися, все виразніше, виникаючи і збільшуючись в розмірах на очах екскурсантів.
Це дозволяє екскурсоводу виявити особливості об'єкту, звертаючи на них увагу групи, підвести екскурсантів до необхідних висновків.
Найбільшу ефективність дає використання прийому руху в тих випадках, коли за задумом авторів екскурсії її учасники повинні відчути динаміку конкретної події. Екскурсовод під час показу (наприклад, поля, де проходило битву) пропонує учасникам самим пройти шлях, яким слідували герої події. З цим прийомом, зокрема, зв'язаний показ Брестської фортеці, пам'ятних місць, де діяли партизанські загони в Білорусії. Таке пересування (обхід) дозволяє відчути відстань, розміри стародавнього міста, ратного поля [9].
Професійно підготовлені екскурсоводи вміло використовують форми і варіанти руху в екскурсії, добиваючись тим самим ефективнішого засвоєння наочного матеріалу.
Показ меморіальної дошки. За наявності на екскурсійному об'єкті меморіальної дошки екскурсоводу слід починати з аналізу об'єкту і розповіді про події, з ним зв'язані. Тільки після цього увага екскурсантів звертається на меморіальну дошку, яка на даному об'єкті встановлена. Якщо меморіальну дошку добре видно екскурсантам і вони вже прочитали напис на ній, екскурсоводу не слід зачитувати її вголос.
Освітлення підтеми може бути почато з меморіальної дошки в тому випадку, якщо вона встановлена на будівлі (споруді, меморіалі), спорудженій на місці, де відбулася історична подія, тобто об'єкт, про який йде мова, не зберігся.
2.3. Методичні прийоми розповіді
Методичні прийоми розповіді є як би пружиною усної мови, їх основне завдання – піднести факти, приклади, події так, щоб екскурсанти одержали образне уявлення про те, як це було, побачили велику частину того, що було їм розказано екскурсоводом.
Прийоми розповіді можна розділити на дві великі групи. Перша група об'єднує прийоми, пов'язані з формою розповіді (довідка, опис, репортаж, цитування).
Прийоми цієї групи виконують завдання донести до екскурсантів зміст розповіді, сприяють формуванню інформації, її впорядкуванню, запам'ятовуванню, зберіганню і відтворенню в пам'яті екскурсантів.
Друга група об'єднує прийоми характеристики, пояснення, питань-відповідей, посилання на очевидців, завдань, словесного монтажу, співучасті, індукції і дедукції.
Прийоми цієї групи малюють зовнішню картину подій, дії конкретних персонажів.
Прийом екскурсійної довідки використовується в поєднанні з прийомами зорової реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод повідомляє короткі дані про спостережуваний об'єкт: дату споруди (реставрації), авторів проекту, розміри, призначення та ін. При огляді додаткових об'єктів цей прийом використовується самостійно, коли, виклавши довідковий матеріал, екскурсовод закінчує знайомство групи з об'єктом. За своїм змістом і побудові даний прийом нагадує путню екскурсійну інформацію [21].
Прийом опису ставить своїм завданням надати допомогу в правильному відображенні об'єкту в свідомості екскурсантів (форма, об'єм, з якого матеріалу виготовлений, розташування щодо навколишніх об'єктів). Для опису об'єкту характерні точність, конкретність. Цей прийом припускає виклад екскурсоводом характерних рис, прикмет, особливостей зовнішнього вигляду об'єкту в