є твердженням чого-небудь у формі питання. Такі питання в лекційній пропаганді розглядаються як прийом ораторської мови;
в) питання екскурсовода, на які відповідають екскурсанти, загострюють увагу екскурсантів до змісту екскурсії, вносять деяку розрядку і допомагають краще з'ясувати підтему. Наприклад, розкриваючи підтему про героїзм радянських льотчиків в роки Великої Вітчизняної війни і характеризуючи епізод, коли один з наших літаків, підбитий ворогами, факелом, що горить, врізався в танкову колону фашистів, екскурсовод ставить питання: "Чи був вихід у радянського льотчика? – і тут же відповідає на нього. – Так, був. Льотчик міг покинути машину, що горить, і, використавши парашут, врятувати своє життя. Але він вирішив ціною свого життя отримати ще одну перемогу над ворогами" [21].
Прийом посилання на очевидців. Використання цього прийому в розповіді дає можливість для образного відтворення подій.
Прийом завдань, використовуваний в розповіді екскурсовода, знаходить вираз в його обігу до екскурсантів: "Подумайте, чому цей пам'ятник такий названий? Пригадаєте, на що схоже ця будівля (ця башта)? Які прикмети на місцевості говорять про минуле? Постарайтеся пояснити, чому тут зроблений такий напис." та ін. Коли екскурсовод дає подібні завдання, він не припускає, що учасники їх тут же виконають. Прийом направляє увагу екскурсантів на конкретну будівлю, певну частину будівлі, на ті деталі, розуміння яких важливо для засвоєння даних питань. Завдання цього прийому – зацікавити екскурсантів, примусити їх задуматися, активізувати свою розумову діяльність, порушити уяву. Що ж до відповідей на ці питання, екскурсовод дає їх сам в подальшій розповіді, як би підсумовуючи думки екскурсантів.
Прийом новизни матеріалу полягає в тому, що в ході розповіді по темі повідомляються факти і приклади, невідомі екскурсантам. Цей прийом використовується екскурсоводом в той момент, коли необхідно привернути увагу групи до об'єкту, зробити сприйняття спостережуваного ефективнішим.
Прийом словесного (літературного) монтажу. Використовуючи його, екскурсовод своя розповідь будує на наборі уривків з різних літературних творів, документальних матеріалів, опублікованих в періодичному друці. Зміст цих уривків розкриває підтему екскурсії або одне з основних її питань. Цей прийом дає можливість відтворити картину подій.
Використання екскурсоводом літературного монтажу засноване на "пере-творенні" одного виду мистецтва (словесного) в інший вид (образотворчий). Тому для літературного монтажу потрібно підбирати такі уривки з художніх творів, які дозволять екскурсантам "побачити" картину подій, відчути їх динаміку [21].
Прийом співучасті. Завдання цього прийому – допомогти екскурсантам стать учасниками тієї події, якій присвячена екскурсія. Робиться це за допомогою, наприклад, звернення до групи: "Уявіть собі, що ми з вами знаходимося на цьому полі під час наступу ворожих військ". Потім за допомогою прийому зорової реконструкції відновлюється картина бою.
Прийом дискусійної ситуації. Екскурсовод, використовуючи цей прийом, висуває в своїй розповіді таке положення, яке викликає дискусійну ситуацію. Цей прийом гавкає можливість в частині екскурсії замінити монологічну форму матеріалу відкритим діалогом. Свою точку зору по висунутому положенню висловлюють два-три екскурсанти. Потім екскурсовод, підводячи підсумки, робить висновки.
Прийом зштовхування суперечливих версій використовується в розповіді екскурсовода, наприклад, при оцінці певної історичної події, затвердження дати виникнення конкретного міста або походження назви міста (річки, озера, місцевості).
Прийом персоніфікації використовується для уявного створення образу конкретної людини (письменника, державного діяча, воєначальника). Рекомендується робити це за допомогою яскравої розповіді про окремі епізоди з життя тих людей, з якими пов'язана тема екскурсії, або на основі опису якої-небудь історичної події, в якій ці люди брали участь [21].
Прийом проблемної ситуації полягає в тому, що в розповіді екскурсовода ставиться проблема, пов'язана з темою екскурсії. Постановка проблеми перед екскурсантами примушує їх задуматися і примушує знайти правильну відповідь на поставлені екскурсоводом питання. У ряді випадків екскурсантам пропонується знайти альтернативу запропонованому рішенню питання.
Прийом відступу полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод йде від теми: читає вірш, наводить приклади з свого життя, розповідає зміст кінофільму, художнього твору. Цей прийом безпосередньо не пов'язаний із змістом екскурсії, тому деякі методисти називають його "прийомом освіжаючого відступу". Його завдання зняти втому. Проте, застосовуючи даний прийом, не слід бгати екскурсію, скорочуючи матеріал по темі. Не можна зводити справу до жартів, анекдотів, розкидання "гумористичних штрихів" серед серйозного викладу матеріалу, щоб додати складній інформації невимушений характер.
Має свої особливості методика проведення екскурсій в музеях. Номенклатура методичних прийомів тут набагато вужче, ніж в екскурсіях по місту. В той же час в музеях використовуються свої специфічні прийоми. У музейній практиці має місце і прийом, що виходить за межі екскурсійного методу. Його можна назвати лекційно-ілюстративним. При цьому превалює мову провідного, експонати ж використовуються лише як ілюстрації.
Прийом індукції застосовується в розповіді, коли необхідно зробити перехід від окремих, одиничних випадків і фактів до загальної картини, загальних висновків, і в показі, коли екскурсовод від характеристики одного пам'ятника переходить до характеристики цілого ансамблю або системи інженерних споруд.
2.4. Особливі методичні прийоми
Крім методичних прийомів показу і розповіді на екскурсії використовуються особливі прийоми, які допомагають краще засвоїти зміст матеріалу. Серед них особливе місце займає прийом, що робить екскурсію більш документальної, доказової. Наприклад, вводиться як додатковий епізод – зустріч екскурсантів з одним з учасників історичних подій та ін. При цьому повинна забезпечуватися документальність виступів учасників подій. Фактичний матеріал, який вони використовують, ретельно вивіряється. Для цієї роботи притягуються матеріали музеїв, архівів і наукових установ, друкарські джерела.
Іноді в екскурсіях використовується прийом дослідження. Наприклад: глибина колодязя визначається за допомогою листа паперу, що горить, який, падаючи, освітлює спочатку стінки,