Екскурсійні установи України використовують різні шляхи підвищення якості методичної роботи:

Перший шлях – систематичне поповнення і оновлення знань методистами і екскурсоводами, їх навчання у вищих учбових закладах, на курсах, участь в теоретичних, методичних і науково-практичних конференціях, семінарах і т.д.

Другий шлях – розробка такої методичної документації (контрольного тексту, методичної розробки, "портфеля екскурсовода"), яка з'явиться основою для високої якості ведення екскурсій.

Третій шлях – детальна розробка технології використання методичних прийомів показу і розповіді з урахуванням особливостей різних екскурсійних тем і диференціації груп екскурсантів.

Четвертий шлях – практичне засвоєння методичних прийомів проведення екскурсій екскурсоводами, ефективне використання рекомендованих прийомів на маршрутах, в процесі конкретної екскурсії.

П'ятий шлях – чіткий відробіток техніки ведення екскурсій.

І, нарешті, шостий шлях – засвоєння і збереження контактів між екскурсоводом і екскурсійною групою; володіння, основами таких наук, як психологія і логіка.

Таким чином, методика проведення екскурсій в широкому плані є системою завдань і вимог, способів і прийомів показу і розповіді в ході вивчення тим екскурсій, інших різних по своїх цілях. Методика проведення конкретної екскурсії є програмою дії екскурсовода по демонстрації об'єктів, організації їх спостереження екскурсантами, використання певних методичних прийомів показу і розповіді. З одного боку, методика близька до наукової дисципліни, а з іншою – вона є реалізацією вимог цієї дисципліни на практиці.

Екскурсійна методика є наукою про способи і прийоми проведення екскурсій. У ряді екскурсійних установ сфера діяльності екскурсійної методики розглядається лише як сума методичних прийомів. При підготовці і проведенні екскурсії не враховуються вимоги екскурсійної методики і необхідність правильного співвідношення трьох основних частин – методики показу, методики розповіді і методики організації екскурсійного процесу. Це робить істотний вплив на якість екскурсії і на ефективність її проведення.

Головним для екскурсовода є розуміння суті методики, її призначення і механізму дії при розкритті теми екскурсії. Це розуміння повинне поєднуватися з певними знаннями і навичками, які дають можливість приводити в дію механізми методики.

Методика охоплює ряд проблем, пов'язаних з розробкою нової теми екскурсії, зокрема відбір об'єктів для спостереження, структура екскурсії, співвідношення показу і розповіді, взаємозумовленість методики і техніки ведення, зв'язок методики з психологією і педагогікою. Постійне вдосконалення екскурсійної методики є найважливішим завданням екскурсійних організацій всіх рівнів. Необхідно забезпечити участь в цій роботі всіх екскурсоводів. Екскурсовод як виконавець не повинен обмежуватися роллю споживача кимсь розробленої методики. Він повинен бути одним з її творців.

Розділ 3. Техніка ведення екскурсії

Ефективність будь-якої екскурсії багато в чому залежить від техніки її проведення, зв'язки між методикою і технікою ведення. До техніки ведення екскурсії пред'являється ряд вимог. До їх числа входять: знайомство екскурсовода з групою; правильна розстановка групи у об'єкту; вихід екскурсантів з автобуса і повернення в автобус (інший транспортний засіб); використання екскурсоводом мікрофону; дотримання часу, відведеного на екскурсію в цілому і розкриття окремих підтем; відповіді на питання екскурсантів і т.д.

Знайомство екскурсовода з групою. Екскурсовод, увійшовши до автобуса, знайомиться з групою. Він вітається з присутніми, називає своє прізвище, ім'я, по батькові, екскурсійну установу, яка представляє, знайомить екскурсантів з водієм автобуса, тобто починає екскурсію вступом.

Важливо, щоб із самого початку екскурсовод підпорядкував свої дії сталим правилам спілкування з групою. Він не відразу починає говорити. Виникає пауза, яка триває десять-двадцять секунд. Відбувається перше знайомство, від нього багато в чому залежать подальші контакти екскурсовода з групою. Екскурсанти поступово замовкають.

Розстановка групи біля об'єкту. При розробці екскурсії, як правило, визначається декілька варіантів розміщення групи для спостереження екскурсійного об'єкту. Робиться це на той випадок, коли місце, визначене методичною розробкою, зайняте іншою групою або коли сонячні промені світять в очі, заважаючи оглядати об'єкт. Бувають і інші причини, що заважають використовувати рекомендоване місце. У жаркий час використовуються можливості для розташування груп в тіні. На випадок дощу передбачається варіант розміщення екскурсантів під дахом, під кроною дерев. В окремих випадках методика вимагає, щоб для огляду об'єкту було вибрано декілька крапок: дальня, якщо об'єкт показується разом з навколишнім середовищем або іншими об'єктами; ближня, якщо аналізуються окремі деталі будівлі, споруди, місцевості, об'єкту природи. Ці особливості відображаються в графі "Організовані вказівки методичної розробки". Кожен екскурсовод уважно вивчає ці вказівки і до виходу з групою на маршрут уточнює питання, пов'язані з розстановкою групи для спостереження об'єктів. Слід також забезпечити безпеку екскурсантів при огляді об'єктів і під час переходу через автомагістралі [7].

При одночасному розташуванні декількох груп у одного об'єкту між ними повинно бути збережено таку відстань, щоб один екскурсовод своєю розповіддю не заважав іншому, щоб одна група не затуляла інший об'єкт