Довжина Азовського побережжя складає близько 1500 км. Є багато піщаних кіс завдовжки в декілька десятків кілометрів при відносно невеликій ширині – від 0,5 до 2 км. На них розміщені хороші пляжі.

У Сиваші, озерах (на Бердянській та інших косах), лиманах і прибережних частинах Азовського моря зосереджені великі запаси лікувальних грязей і ропи, де їх потужність досягає 0,5-0,6 м і більше.

Води Азовського моря відрізняються багатством і різноманітністю видового складу риб. В межах району розташовано Азово-Сивашське заповідно-мисливське господарство. Поблизу Приморсько-Ахтарська в плавнях річки Кубані знаходяться унікальні чагарники індійського лотоса, які привертають численних туристів.

Неозорий і своєрідний Приазовський степ зі своїми чудними пам'ятниками природи. Один з них особливо привертає увагу туристів. Недалеко від траси Київ-Сімферополь, в 18 км на північ від Мелітополя, розташований унікальний археологічний пам'ятник "Кам'яна Могила".

Всі крупні міста Азовського побережжя сполучені мережею і шосейних залізниць з іншими містами України, що є основними центрами формування рекреаційних потреб.

Розділ 3. Особливості районів самодіяльного туризму відповідно до його видів

3.1. Основні райони пішохідного туризму

Довгі роки за числом категорійних походів перше місце займав пішохідний туризм. Правда, в основному за рахунок походів I і II категорій складності. У складніших походах його упевнено випереджали такі технічні види туризму, як водний і гірський.

Пішохідний туризм був і залишається найбільш масовим. Майже всі туристи починали з нього. Більшу частину походів вихідного дня I категорії складності, які в основному проводяться по рідному краю, складають пішохідні походи. У складні пішохідні походи відправляється помітно менше груп, ніж у водні і гірські. Вибираючись з рівнини в гори, сплавляючись в кінці шляху по нескладній річці, у багатьох, можливо, виникає бажання випробувати себе в цих емоційніших і технічних видах туризму.

При оцінці складності пішохідних походів враховуються автономні дії групи, безперервність ненаселеної труднопрохідної місцевості за відсутності часто коротких запасних варіантів виходу у разі аварії. Відсутність певних орієнтирів в глухому тайговому краю, рух через чагарники, болота, каньйони без постійної стежки – все це стає істотним доповненням до чисто технічних моментів маршруту. Для підвищення технічної складності пішохідних походів їх маршрути доповнюються сходженнями на оглядові вершини [15].

Приклад пішохідного маршруту:

Карпати

С. Ясиня – р. Чорна Клювання – р. Братковська – р. Дурня – с. Легіонів – р. Побита – р. Берті – р. Вел. Кенуту – р. Буштул – р. Коретвіна – р. Поядя – р. Чорна Ріка – р. Озерянка – оз. Синєвірське – с. Лопушне – с. Верхнє Швидке – с. Пилипець – с. Воловники. II категорія складності.

Для пішохідного туризму придатна вся територія України.

3.2. Райони водного туризму

Число річок, по яких можна сплавлятися, обмежено. Тому, на перший погляд, скласти перелік водних маршрутів не дуже важко. Але це не так. Оцінка річки залежить від типу судна, на якому сплавляється група, від рівня і витрати води під час походу, від щільності і характеру перешкод. Одна і та ж річка залежно від цього може мати різну категорію складності. Причому підвищення або пониження проти середнього режиму води ускладнює проходження одних перешкод і спрощує проходження інших. Якщо в інших видах туризму можна зупинитися практично на будь-якій складній ділянці, щоб зібратися з силами, знайти краще рішення, то у водному течія річки не дозволяє зробити цього. Гарантію правильних дій може дати тільки відпрацьована реакція кожного туриста окремо і екіпажа судна в цілому. Водний туризм залишається найбільш складним видом туризму [15].

При проведенні водного походу найчастіше користуються розбірними байдарками. Їх зручно зберігати навіть в невеликому приміщенні, переносити за плечима до озера або річки, по якій пройде маршрут походу або подорожі.

Приклад маршруту: Річка Чорний Черемош – річка Черемош. Буркут – Вижниця.

Для водного туризму в Україні придатні річки, які мають достатньо велику протяжність і глибину. До великих можна віднести Дніпро, Дністер, Тису Буг та ін.

3.3. Райони лижного туризму

Зима на значній частині території нашої країни тримається декілька місяців, а у ряді районів вона єдина пора року, коли можна здійснювати туристські походи, природно лижні.

На лижах можна розвинути великі швидкості, але не завжди і не скрізь. Якщо немає насту і лижні, пересування по глибокому снігу стає однією з основних перешкод. До холоду не можна звикнути, а він в лижних походах – постійний супутник. Значить, потрібно уміти організувати хороший нічліг, зігрітися: інакше не відновити сили для роботи наступного дня. У безлісій зоні це особливо важко. Заметіль, завірюха – поєднання сильного вітру, снігопаду і морозу – не повинні застати зненацька, привести до відморожень і переохолодження, до безвихідності. Потрібно добре володіти технікою пересування на лижах, особливо на крутих схилах, пологах (і все це з важким рюкзаком) [15].

З холодом туристи-лижники навчилися боротися. Тут їх виручають вміло виготовлене (самими) спорядження, теплий одяг і спальне приладдя. Гірше з лавиною. Вони основна небезпека в лижних походах, і уникнути її може допомогти тільки досвід, уміння вибрати єдино правильний шлях підйому для спуску по лавинонебезпечному схилу, – організація надійної страховки.

Крім інших, всі ці чинники враховуються при розробці класифікації лижних маршрутів.

Приклад лижного маршруту:

Карпати

Ст. Ясина – р. Менчул – р. Стара – р. Думен – Рахів –