Однією з форм ділового туризму являються також поїздки з метою участі або відвідання міжнародних або національних виставок і ярмарок.

Конгреси і наради різних міжнародних організацій також являються поширеною формою ділових подорожей.

Складовою частиною ділового туризму являються поїздки спеціалізованих груп з однорідним професійним складом, які проводяться за рахунок підприємства-роботодавця в якості заохочення кращих працівників. В програму таких подорожей включено відвідування наукових центрів і промислових підприємств з метою ознайомлення з результатами досягнень даної країни або фірми в науково-технічній сфері, а також для вивчення технологій, підвищення професійного рівня і кваліфікації учасників поїздки.

Слід відмітити, що зазвичай учасники ділових подорожей використовують авіатранспорт [1].

Етнічний туризм. Даний вид туризму пов'язаний з відвідуванням родичів або місць народження батьків і займає важливе місце в міжнародному туристичному обміні.

В останній час в цьому виді туризму відбулися деякі структурні зміни, які відобразились на його характері. Якщо в 70-80-х роках ХХ ст. Основну роль відігравали подорожі з метою відвідування родичів або місць їх народження, то в 90-х роках відбувається зменшення першого покоління вихідців з інших країн, і все більше місце починають займати представники третього і четвертого поколінь, в яких в значній мірі загублені прямі родинні зв'язки і в більшій степені мотиваційну роль відіграє прагнення познайомитися з родиною предків. Це накладає відповідний відбиток на їх потребі до подорожі, частково, збільшує попит на розміщення в готелях, а не у родичів.

Пригодницький туризм. Ця форма відпочинку забезпечує не тільки перебування туристів в чудовому для них місці, але й їх заняття незвичайним видом діяльності ("мисливство на ведмедів в Сибірі", "ловля лосося на Камчатці", "пошуки піратських скарбів в Карибському морі").

Пригодницький туризм поділяється на декілька видів:

1) похідні експедиції;

2) сафарі-тури (мисливство, рибальство);

3) морські подорожі (яхтинг) [1].

Географія і тематика пригодницьких турів різноманітна і доволі обширна. Зазвичай це групові тури. Специфічною рисою такого туризму являється отримання різних ліцензій, які дозволяють мисливство, рибальство, вивіз трофеїв. Пригодницький туризм пов'язаний з певним ризиком, тому для забезпечення безпеки таких турів необхідні висококваліфіковані інструктори, провідники. Даний вид туризму має доволі високу ціну, і його можна віднести до розряду елітного відпочинку.

Спортивний туризм. Основними споживачами спортивних турів являються різні любительські спортивні клуби і асоціації. Головне завдання спортивного туру – забезпечення можливості гостям займатись відповідним видом спорту. До необхідних споряджень спортивного туру можна віднести спеціальні траси, підйомники, спортивні площадки, установи, споруди, різноманітний інвентар.

Навчальні тури. В них увага, як правило, навчанню мовам, але, крім того, можуть бути тури з навчанням будь-якому виду спорту, спортивним іграм, а також по підвищенню кваліфікації. Зазвичай щоденні заняття за програмою навчаючих турів проводяться до обіду, а весь інший час відводиться на розваги і екскурсії.

Релігійний туризм. Даний вид туризму рахується історичним. В теперішній час він також користується великою популярністю. В туризмі з релігійними цілями можна виділити декілька видів подорожей:

1) паломництво (відвідування священних місць для поклоніння реліквіям);

2) пізнавальні поїздки (знайомство з релігійними пам'ятниками, історією релігії, культурою релігії);

3) наукові поїздки (поїздки богословів, істориків, вчених, які займаються питаннями релігії).

Серйозною проблемою в даному виді туризму являється питання по підготовці кадрів. Важливо, щоб гіди і екскурсоводи могли не тільки показати історичні і архітектурні визначні місця, але й були знайомі з духовними і релігійними цінностями.

Розважальні тури. Ці тури дуже популярні і різноманітні, їх тривалість невелика (2-4 дні). В Європі дуже популярні різдвяні тури. Програма таких турів складається в основному з розваг (відвідування святкових заходів, ресторанів, концертів).

Вказані види туризму не вичерпують всього його різноманіття. Широкого поширення отримав лікувальний туризм, коли поїздка за кордон здійснюється з метою лікування здоров'я.

Необхідно відмітити і зростаюче значення навчального туризму, коли основною метою подорожі являється навчання. Як самостійний вид туризму можна розглядати так званий хоббі-туризм, який надає відпочиваючому можливість зайнятися будь-якою розвагою серед тих, хто поділяє його інтереси, під час відпочинку або подорожі (автолюбителі, спортивні вболівальники, прихильники музичних колективів) [3].

Як про окремий вид туризму, який отримав доволі широке розповсюдження в нашій країні, слід сказати про "шоп-тури" – поїздки за кордон з метою придбання товарів народного споживання (в основному виробів легкої промисловості, автомобілів, меблів) для наступної їх реалізації. Під час кризи національної промисловості діяльність таких турів – "човників" – приблизно на 1/5 наповнює товарами споживчий ринок і в цілому з системою збуту забезпечує зайнятістю біля 3 млн. чоловік [1].

Ознайомлюючись з статистичними даними ВТО, можна зробити висновок, що при всій різноманітності видів туризму основною метою туристичних поїздок продовжує залишатися відпочинок. На його частку приходиться 70% загального числа прибуттів в світі. Ділові подорожі, включаючи участь в наукових форумах, складають біля 13%. Однак необхідно відмітити, що це поєднання в різних регіонах світу виглядає неоднаково.

Розділ 2. Визначні пам'ятки міста Луцька

2.1. Історико-культурні пам'ятки м. Луцька

Покровська церква, 15 ст. Одна з найстаріших споруд Луцька. За документами 1583 р. церква вже числиться старою, що вимагає ремонту. В 1637 р. капітально ремонтується. З початку 19 ст. до 1880 р. служить міським собором. В 1845 р. при пожежі згорів дах, але незабаром відновлений. Реконструйована в 1873-76 рр. – прибудована дзвіниця, повністю замінена покрівля, споруджено два декоративні куполи. В церкві знаходилася ікона Волинської Богоматері – шедевр мистецтва 13-14 ст. Зараз зберігається в музеї українського мистецтва в Києві (вул. Данила Галицького, 12) [1]

Святотроїцький кафедральний собор, 1752-1755 рр. Архітектор П.Гіжицький. Спочатку був костьолом