Монастир домініканців (келії), 1390 р. Спочатку дерев'яний, в 18 ст. перебудований в камені. В 80-х рр. 18 ст. у келіях була друкарня. Монастирський костьол згорів в 1845 р., більш не відновлювався і був пізніше розібраний. В 1847 р. скасований, а келії пристосували під військовий госпіталь (вул. Кафедральна, 19) [1].

Житловий будинок (Пузині, Гулевичів), 16-18 ст. Є рідкісним зразком української жилої архітектури 16 ст. Розташований біля рову замка, біля В'їзної башти, належав Луцькому православному єпископу А.Пузині, потім Гулевичам. Будинок перебудований на початку 20 ст. [1]

Житловий будинок, 16-17 ст. (вул. Маяковського, 35). Примикає до дзвіниці костьолу єзуїтів. Рідкісний пам'ятник житлової архітектури стародавнього Луцька. Найстаріша частина будинку – підвал. На це вказує жолобчаста цегла, характер кладки стін і зведень в підвальних приміщеннях та ін. [1]

Житловий будинок, 17-19 ст. (вул. Пушкіна, 2). Рідкісний зразок кам'яного житлового будинку, що повторює планування народного житла – "хатини на дві половини". Цегляний. Крім своєї архітектурної цінності, пам'ятник цікавий в історичному аспекті. Тут у 1709 р. зупинявся Петро I. [1]

Хрестовоздвиженська церква, 1619-1888 рр. Ансамбль споруд Луцького Хрестовоздвиженського братства складається з Хресто-воздвижен-ської церкви і будівлі келій василіанського монастиря. Головний храм братства, зведений в 1619-1622 рр., мав яскраво виражений оборонний характер. Це один із ранніх зразків трансформації дерев'яної архітектури в кам'яну, зокрема, традиційного типу дерев'яного тризрубового триголового храму. В 1803 р. церква зруйнована пожежею і поступово перетворюється на розвалини. В 1864 р. її залишки навіть продають як будматеріал і розбирають до вівтарної частини. В 1888 р. тут влаштована каплиця, а до 1890 р. цілком відбудована церква. В цей же час розписують стіни. В результаті перебудов пам'ятник значно змінив свій зовнішній вигляд. В 1702 р. в церковному підземеллі похований поет Д. Братковський. (вул. Данила Галицького, 2) [1]

Єзуїтський монастир, 16-17 ст. До складу монастирського комплексу входять: костьол, дзвіниця, келії. Петропавлівський костьол, 1606-1610 рр. Архітектор Я.Бріано. В 1781 р. після пожежі були проведені ремонтно-будівельні роботи під керівництвом архітектора Ю.Умінського, фасад та інтер'єр набули нових стилістичних рис. Під костьолом є підвали, розташовані в декількох рівнях. Інтер'єр пишно декорований ліпленням, скульптурою, пілястрами. Розписи виконані художниками Куніц, Вільяні і І.Прагтлем. Використовувався Волинським краєзнавчим музеєм. Дзвіниця, 1539 р. Була побудована для Троїцького кафедрального костьолу одночасно з ним. Після того, як Троїцький костьол зруйнувався, ввійшла до складу комплексу монастиря. Келії, 1606-1610 рр. Примикають до південно-східного фасаду Петропавлівського костьолу. До 1773 р. в будівлі розміщувалися колегіум, бібліотека і приміщення ченців. Згодом тут діяла школа повіту і російська гімназія, у зв'язку з чим був надбудований третій поверх (вул. Кафедральна, 6).

Василіанський монастир, 17 ст. Будівля є частиною комплексу Хрестовоздвиженського братства. Монастир був заснований в 1624 р., а будівля келій побудована в середині 17 ст. [1]

Оборонна вежа князів Чарторійських і стіна, 15 ст. Є залишками зміцнень Обхідного замка, побудованого в 14-15 ст. Обхідний замок посилював обороноздатність Верхнього замка з півдня і заходу. Зі східної, південної і західної сторін Обхідний замок захищала кам'яна стіна з чотирма кам'яними баштами. В'їзд на територію здійснювався за допомогою моста, перекинутого через рів, що наповнюється водою. Рів знаходився між валами. Вежа князів, що збереглася до наших днів, складена з цеглини на вапняному розчині. На початку 16 ст. вежа реконструйована, а первинний квадратний план її був змінений в 17 ст. Вежа мала перекриті лучковими перекриттями бійниці і амбразури, перетворені згодом на вікна. Стіна, що примикає до башти, складена з цеглини і каменя вапняку на вапняному розчині, спочатку була завершена зубцями – мерланами й мала дерев'яну бойову галерею, від якої до наших днів збереглися лише кубла балок. Внутрішньостінні ніші, що грають роль невеликих камер, в даний час закладені цеглою. В 1971-1973 рр. були проведені роботи по консервації башти й стіни. Фрагмент стіни, що примикає до башти, прикрашений сітчастим ромбоподібним готичним орнаментом з кольорових стусанів цегляної кладки [1].

Монастир бригіток, 1624 р. Для його розміщення був використаний палац, що займає південну частину території Обхідного замка і є однією із ланок оборонної системи міста 15-16 ст. Споруди комплексу постраждали від пожежі 1724 р., були відновлені і частково перебудовані. Повторна його реконструкція проводилася в 1781 р. В 1846 р. монастир був скасований. Сучасного вигляду пам'ятник набув після численних перебудов. В первинному варіанті це було Г-подібна, двоповерхова будівля келій, до якої зі східного боку примикав костьол. Південний фасад звернений до річки. Він був добре укріплений і був важливою ланкою в обороні Обхідного замка (вул. Кафедральна, 16). [1]

Будівля синагоги (Малий замок), 14-15 ст. Первинна споруда було однією з оборонних ланок кільця Обхідного замка. Будівля цегляна. З південного заходу до будівлі примикає квадратна п'ятиярусна вежа з бійницями. Джерелом денного освітлення служили