окреслювало його юридичний статус, та створено дирекцію заповідника. Основою прийняття названої постанови Ради Міністрів став розроблений і поданий ще у 1970 році Волинським філіалом Діпроміста проект Луцького історико-архітектурного заповідника (автори Б.В. Колосок, Р.Г.Метельницький, Л.П.Санжаров) [23, 5].
В зв'язку з цим перед колективом заповідника було поставлено завдання підготовки концепції регенерації старої частини м. Луцька площею 43 га. Робота по підготовці концепції велась у трьох основних напрямках:
аналіз літератури та джерел з історії м. Луцька, результатів реставрацій-них робіт, археологічних та архітектурних досліджень;
пошук нових джерел, проведення цільових археологічних та науково-дослідних робіт;
ознайомлення з досвідом археологічної роботи у нас і за кордоном.
У результаті проведеної роботи було отримано необхідний мінімум даних для вироблення концепції. В основу концепції створення заповідника покладено завдання відновити історичне середовище. Це досягається за рахунок відновлення функціональної і планувальної структури та архітектурного образу. Згідно з концепцією, визначено три основні історично складені, умовно поділені частини те-ри-торії Старого міста з певними особливостями. Причому ці особливості дик-тують свій напрямок у виділенні кожної з цих частин при створені заповідника.
1. Верхній замок – місце зосередження органів світської і духовної влади, крім оборонної, виконував функції адміністративно-судового, а деякий час політичного і регіонального центру Волині, що пропонується розкрити через створення своєрідного музейного комплексу.
2. Окольний замок – привілейована частина міста з будинками шляхтичів Волині, монастирськими комплексами, освітніми закладами. Це вимагає перепристосування пам'яток на його території під культурно-освітні заклади та проведення тут масових свят і торжеств.
3. Місто:
а) квартал Ринкової площі – адміністративно-громадський і торгово-ремісничий центр міста. Пропонується відновити цю роль кварталу, а площу Ринок використовувати для проведення святкових ярмарок.
б) квартал монастиря домініканців, Троїцької церкви (Юридика) і синагоги; давні та сучасні характеристики кварталу спонукають до створення тут спортивно-оздоровчого і туристичного комплексу, місця проведення спортивно-масових заходів.
в) квартал рядової житлової забудови; вирішення завдань, бачених через призму майбутнього заповідника, в цих складних кварталах можливе тільки через створення типових проектів з варіантами даної житлової забудови: будиночки, доми, кам'яниці, двори та обійстя.
Після років різних політичних змін в житті нашої держави, протягом яких діяльність по регенерації заповідника проходила в рамках виробленої концепції, можна з впевненістю сказати, що основні напрямки роботи дирекції заповідника вибрані доцільно, що вироблена загальна концепція дає правильну ретроспективу в минуле Луцька і вірно намічає майбутнє Старого міста. Разом з тим виконані за останні роки роботи по регенерації заповідника, виявлені нові дані архівних, археологічних і архітектурних досліджень та особлива, порівняно з минулим, ситуація в Україні відкриває можливість і вимагає розробки конкретних цільових програм по державному історико-культурному заповіднику в м. Луцьку. Це допоможе не тільки в організації та визначенні перспективних напрямів роботи його дирекції, а й в концентрації кадрів і ефективному використанні коштів на вирішення першочергових найбільш важливих завдань по відновленню історичного середовища міста. Такими програмами власне й стали наукові розробки найвагоміших напрямків, у виконанні яких вже накопичено певні знання і досвід. На даний час виділено VI такі програми:
1. Луцький Верхній замок.
2. Реконструкція (реставрація, регенерація, вапоризація).
3. Пам'ятники.
4. Некрополь.
5. Археологія.
6. Музеєфікація.
Визначені напрямки вимагають першочергового вирішення, так як затримка в їх здійсненні неминуче приведе до поступової, але стабільної втрати тих історичних цінностей, які ми маємо. Програми тісно взаємопов'язані між собою, і виконання в повному обсязі окремої з них включає часткове виконання інших. Вони є основними складовими елементами концепції регенерації історичного середовища Старого міста, і втілення їх в практику забезпечить досягнення результатів, задля яких і створювався заповідник.
2.2.2. Замок Любарта
Луцький замок (Верхній), 13-14 ст. (вул. Кафедральна, 1). Розташований в старій частині міста на невисокому горбі. Він був однією з найпотужніших фортець Волині, основною ланкою системи міських укріплень, в яку входив також Нижній замок (зберігся частково) і міські стіни. Оточений водами річок Стир і Малий Глушець, а з напільної сторони – глибоким ровом, укріплений з півдня і заходу обхідним градом, замок впродовж декількох століть був неприступною твердинею. Замок мав спочатку дерев'яні укріплення, заснований на місці староруського 11-13 ст. В кінці 13 – на початку 14 ст. дерев'яний замок поступово замінюється кам'яним [1].
В описі Луцька 1545 р. вказано, що у Верхньому замку В'їзна, Стирова і Владича вежі кам'яні. Первинно стіни й вежі замка були триярусними і завершувалися зубцями – мерланами. Пізніше, у зв'язку з поширенням вогнепальної зброї, укріплення були модернізовані. Перебудови не раз проводилися й пізніше. Спочатку замок був в стилі романо-готичної архітектури, але при перебудовах в середині 16 ст. він набув рис ренесансу. В 30-х рр. 20 ст. проведені часткові ремонтно-консерваційні роботи. В 1970-1977 рр. у замку здійснено великі реставраційні роботи (архітектори М.М.Говденко, Е.М.Годованюк), в результаті яких були відновлені покриття над вежами, оборонні пристрої вздовж стін. В одній із веж музей дзвонів. В'їзна вежа (Надворотна), кінець 13 ст. Можна припустити, що кам'яні вежі почали зводити, коли замок в цілому ще залишався дерев'яним. В'їзна вежа розташована в західному кутку замка. Спочатку була триярусною, але пізніше стала п'ятиярусною. Лицьова поверхня стін викладена з цеглини, середина забутована вапняком і цеглою на вапняно-піщаному розчині. Загальна висота вежі 27 м. Через рів був перекинутий підйомний міст, що входив у ніші, сліди яких простежуються на західному фасаді. Підйомний міст в 16 ст. замінили постійним, а проїзд і прохід в вежі заклали, замінивши одним отвором напівциркульної форми. Первинна проїзна арка була стрілчаста, сліди