Подорож старою частиною міста, де 2000 року оголошено державний історико-культурний заповідник "Старий Володимир", познайомить туристів з собором Різдва Христового 1718-1755 рр., костелом Іоакима і Анни 1752 р..

Миколаївською церквою 1780 р., костелом Апостолів 1718-1755 рр., будинком з дзвіницею 1494 р.

Закінчиться екскурсія оглядом пам'ятників, що розкривають сторінки Другої світової війни. В центрі міста височить обеліск Слави, споруджений 1965 р. У північно-західній околиці міста, де в роки війни знаходився фашистський концентраційний табір для військовополонених "Офлаг-365", 1967 року відкрито меморіальний комплекс. Звідси почав свій мученицький шлях по фашистських катівнях генерал-лейтенант Д.М.Карбишев. Звідси пішли у вічність 56000 воїнів...

ЗИМНЕ

На південних околицях Володимира-Волинського знаходиться одне з унікальних й глибоко досліджених науковцями городище села Зимне. Саме тут знаходиться і древня православна обитель, заснована Володимиром Великим за часів Київської Русі – Зимненський Святогорський Святоуспенський монастир, який 2001 року відзначив своє 1000-річчя.

Сучасний комплекс Святої обителі – це не тільки храми та келії, а й лабіринти підземель з печерною церквою періоду приходу християнства на Волинь. Окрасою монастиря є монументальний Успенський храм, побудований 1495 року на честь Успіння Божої Матері. Тут знаходиться чудотворний образ Зимненської Божої Матері, якою Костянтинопольський патріарх благословив хрестителя Руси-України – київського князя Володимира Великого – на шлюб з грецькою царівною.

На подвір'ї святої обителі збудовано капличку на честь преподобного Варлаама Печерського, першого ігумена Києво-Печерської лаври. Є відомості про те, що він бував у Зимному і молився у печерах монастиря, там і був захоронений. Нетлінні мощі Варлаама Печерського, відкриті у 1096 році, дали підстави занести його до рангу святих.

Десять віків міцно стоїть на волинській землі, дивує, зачаровує гармонією сивої давнини і сучасності Свята Зимненська обитель, і сьогодні продовжує вона молитовний подвиг давніх отців, приймаючи нескінченний потік паломників.

БЕРЕСТЕЧКО

Найменше містечко на Волині зажило світової слави у зв'язку з битвою, яка відбулася поблизу нього в червні 1651 року між козацько-селянськими військами Богдана Хмельницького та воїнами польського короля Яна Казиміра. На місці битви, на острові Журавлиха, було побудовано величний храм-пам'ятник – Георгіївську церкву 1910-1914 рр. Сюди ж у 1912 році з сусіднього села Острів перевезено Михайлівську церкву – один з найкращих зразків української дерев'яної архітектури середини XVII століття. За переказами, в цій церкві молився перед битвою Богдан Хмельницький, а митрополит Йоасаф благословив його на війну за православну віру. В центрі церкви – спуск у підземний хід довжиною 50 метрів, що з'єднує Михайлівську і Георгієвську церкви, завершенням якого є саркофаг з останками прострілених, порубаних шаблями кісток і черепів загиблих.

1966 року в пам'ять про події 1651 року створено історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви". Крім обох церков, у заповідник входить двоповерхова споруда колишніх келій, де розміщено музей. Тут зібрані речі, знайдені під час розкопок – зразки селянського взуття, зброя повстанців, особисті речі козаків, лікувальні засоби, музичні інструменти, залишки канцелярії Війська Запорізького.

На території Берестечка туристи оглянуть каплицю Святої Теклі 1627 р. на могилі дівчат, замордованих татарами, 16-ти метровий Мурований стовп 1601 р. – пам'ятник на могилі Олександра Пронського. Мирно вживаються у невеличкому місті Свято-Троїцький собор, споруджений в пам'ять про загиблих у Берестецькій битві, і Троїцький костел, зведений на честь перемоги шляхтичів над козаками у цій же битві [4, 18].

ЛОПАТЕНЬ

Волинь озерна, Волинь синьоока – оновлена й квітуча, мирна і щаслива земля. А була вона воєнною, була партизанською, нескореною і героїчною.

В роки Великої Вітчизняної війни Волинський край став ареною боротьби між трьома силами – німецькими військами, радянськими партизанами і укра-їн-ськими повстанцями. Партизанські стежки, дороги бойової звитяги і немеркнучої слави ведуть туристів в урочище Лопатень, де з червня 1942 року зна-ходилася добре обладнана база загону особливого призначення Д.М.Медведева.

20 серпня 1967 року тут відкрито меморіальний комплекс "Партизанська слава". Реставровано партизанські землянки, в експозиції музею зібрано численні фотографії, цінні документи, речові матеріали, зброю. Йдеш замріяними лісовими стежками, переступаєш поріжок партизанської "домівки" і оживає те, що вже стало легендою...

КОРТЕЛІСИ

Велике поліське село, прикрите від вітрів білокорими березами та віковічними соснами, з розлогими кущами калини біля хат, квітучими садками і дбайливо доглянутими городами. Його чоловіки засівають поля і косять лугові трави, жінки народжують дітей і доять корів. В його будинках гуляють весілля і плачуть над покійниками. На його околицях плетуть купальські вінки, збирають цілющі трави, ягоди, гриби...

Але є в історії села сторінка, що кров'ю вписана у літопис Волині.

23 вересня 1942 року каральний загін есесівців безжалісно знищив в Кортелісах 2875 жителів, село з 715 дворів німці пограбували і спалили...

Спостерігаючи, як тліють на осінній землі обвуглені тіла, нацистські головорізи тішилися думкою, що ніщо не зійде на цій землі – ні колос, ні квітка, ні пісня, що у вогні згоріли не тільки люди, але й їхнє майбутнє, що ніхто не згадає кортелісців, яких вони попелом розвіяли за вітром.

Біль пам'яті. Ехо пам'яті. Суд пам'яті. Світло пам'яті. В Кортелісах все закликає до пам'яті. Шість захоронень... Шість братських могил... Чорний обгорівший дуб – свідок трагедії... Сім бронзових фігур, що ввібрали в себе долю 2875 кортелісців... Вічний вогонь... Музейна експозиція...

Висновки

Отже, Волинь має значні ресурси розвитку туризму. Слід відмітити історико-культурні пам'ятки, наприклад, Покровська церква, Святотроїцький кафедральний собор, Монастир домініканців (келії), замок Любарта тощо.

Ще одне славетне ім'я України вкарбоване в історію нашого міста. У Луцьку