Реферат на тему:

Побудова музейної експозиції з історії первісного суспільства (психолого-педагогічний аспект) 

На сучасному етапі розвитку музеєзнавства музей розглядається як поліфункціональна, знакова, педагогічна система, однією з най важливішою функцією якої є створення можливості огляду експонатів. Музейна експозиція розглядається сучасними дослідниками (М. Б. Гнедовський, Ю. А. Омельченко, Л. П. Велика) як синтетичний вид мистецтва, що вимагає створення сценарію, який є основою її драматургійної концепції.

Означений підхід до розуміння музейної експозиції надає можливість по-новому підійти до вирішення методичних аспектів побудови експозицій різних типів, і, зокрема, з історії первісного суспільства. Відвідувачу сучасної археологічної музейної експозиції повинна бути надана можливість не тільки пасивно сприймати подану інформацію, але і стати немовби учасником тих чи інших подій, про які розповідають музейні предмети та науково-допоміжний матеріал. Отже, метою даної статті є розгляд питань, пов’язаних із сприйняттям глядачем музейної експозиції з історії первісного суспільства.

Експозиція як така є певним видом тексту, а саме таким, що коментує її наповнення. Вона може виділяти, логічно підкреслювати певні окремі предмети чи смислові блоки експонованого матеріалу, виділяти смислові лінії чи наголошувати емоційні акценти. Сприйняття експозиції з історії первісного суспільства повинно бути цілісним. Це передбачає, що у відвідувача повинно створюватись цілісне враження від експозиції. Цілісне сприйняття не може складатися з різноманітних вражень від окремих музейних предметів.

Процес взаємодії експозиції з різними категоріями відвідувачів є багатоаспектним. Необхідно активніше розвивати музейну педагогіку . Вона дозволяє не тільки враховувати освітні можливості власне експозиції, але і виховувати відвідувачів, завдяки унікальним можливостям музейного середовища та музейного предмету. Музейно — педагогічний підхід дозволяє організувати освітню діяльність у процес. Відвідувачу сучасної археологічної музейної експозиції повинна бути надана можливість не тільки пасивно сприймати подану інформацію, але і стати немовби учасником тих чи інших подій, про які розповідають музейні предмети та науково-допоміжний матеріал. Для повноцінного сприйняття музейної експозиції і, зокрема, з історії первісного суспільства, необхідно враховувати цілу низку факторів, головними з яких є:

Психо — фізіологічні особливості людини.

Категорії відвідувачів.

Мотивацію відвідування експозиції.

Властивості музейного предмету (загальні: інформативність, репрезентативність, експресивність, атрактивність, асоціативність, причетність до певних процесів; конкретні: матеріал, техніка, вага, колір, форма). Інформативність музейного предмету — це здатність предмету бути джерелом інформації; репрезентативність — спроможність достатньо повно й достовірно відображати певне коло подій і явищ, тобто представництво музейного предмету у ряді предметів подібних або тотожних ; експресивність — здатність музейного предмету до емоційного впливу, його виразність; атрактивність — вплив зовнішніми атрибутивними властивостями (незвичайна форма, колір, розмір); асоціативність — здатність музейного предмету викликати у глядача асоціації; причетність до певних процесів — це здатність музейного предмету викликати почуття причетності до минулого або сучасності.

Наукова концепція експозиції та її архітектурно-художнє вирішення засобами та прийомами створення предметно-просторового середовища (розташування музейного обладнання, види музейного обладнання, спосіб та інтенсивність освітлення, кількість різних предметів у вітринах, умови розташування предметів у вітринах, кольоровий фон, метод експонування, експозиційний пояс, етикетаж, технічні засоби тощо).

Тип музейного будинку або павільйону .

Постає питання: з якого віку можна залучати людину до сприйняття археологічної музейної інформації ? Особливо це стосується сприйняття музейної інформації дитячою аудиторією. Враховуючи класифікацію вікових особливостей дітей, розроблених російським психологом О. В. Запорожцем 2та вносячи до неї відповідні корективи, пов’язані із сучасним процесом навчання у загальноосвітніх закладах України, ми виділяємо: переддошкільний вік (раннє дитинство) — 1 — 3 роки; дошкільний вік — 3 — 7 років; молодший шкільний вік — 6–7 — 9 років (1 — 4 класи); середній шкільний вік — 10 — 14 років (5 — 8 класи); старший шкільний вік — 14 — 18 років (9 — 12 класи).

У сферу діяльності музейної експозиції з історії первісного суспільства потрібно залучати всі вікові групи дітей, починаючи від дошкільного віку та учнів 1 — 3 класу. Саме у цей період формується музейна культура людини. Музейну культуру можна розглядати у двох аспектах: у широкому значенні — як здатність людини оцінювати предмети музейного значення, які не обов’язково знаходяться у музеї, що сприймаються як пам’ятки культури, та у вузькому значенні — як рівень підготовленості до сприйняття музейної інформації. Це дає можливість виховувати у дитині ціннісне відношення до дійсності, розвивати художнє сприйняття, образне мислення, пробуджувати інтерес до музею, і таким чином, формувати поняття «образ музею» .

На метод театралізації як дієвого засобу сприйняття музейної експозиції з історії первісного суспільства ще у х рр. вказував російський археолог Г. М. Матюшин. Так, працюючи у школах №  та №  м. Уфи, та в Уфимському палаці піонерів, вчений організував археологічний гурток. Під керівництвом дослідника учні створили музей, а в актовому та спортивному залах ставили «археологічні» п’єси. При цьому використовувався відповідний сценарій, декорації, освітлення, ігрові моменти, фільмоскопи .

У цьому зв’язку цікавими є музейні експерименти, поставлені у х рр. М. Б. Гнедовським у Дарвіновському музеї (Москва). Вчений розробив так званий «казковий» — ролевий сценарій для дітей та дорослих з метою активізації сприйняття музейної експозиції, яка присвячена антропогенезу. У сценарії діє сам Ч. Дарвін, інші відомі вчені («співрозмовники» для дорослих), а також — літературні герої з романів Ж. Верна («співрозмовники» для дітей). Дітям та дорослим пропонується здійснити захоплюючу мандрівку на борту «Бігля», яку здійснив Ч. Дарвін. У ролі мандрівників виступають діти, а у ролі засновників еволюційних теорій — дорослі. Музейними педагогами застосовуються різні прийоми для активізації сприйняття музейної інформації як дітьми, так і дорослими.

При Державному Ермітажі (Санкт-Петербург) створено у році освітній центр, а при ньому діє шкільний центр з комп’ютерним класом для занять з учнями старшого віку. В музеї розроблено освітні програми для малюків «Виховання культурою», а також для дітей 4 — 6 років цикл екскурсій по археологічній експозиції. При проведенні таких екскурсій застосовується метод театралізації, тобто має місце рольова гра, яка будить уяву та формує асоціативне мислення. Враження від побаченого діти втілюють у малюнки та складають маленькі усні оповіді. Науковими співробітниками у співпраці з інженерами-програмистами, дизайнерами, менеджерами створено учбовий курс «Галерея історії стародавнього живопису» . Але, нам здається, що розроблена екскурсія для дітей трирічного віку «Услід за Попелюшкою у палац» має методичні недоліки. Екскурсія переобтяжена за часом. Теза музейного педагога про те, що вже у цьому віці дитина повинна приходити до музею вже «…добре підготовленою, щоб мати можливість відчувати себе розумною та ерудованою…» не враховує психо-фізіологічних особливостей цих маленьких відвідувачів. Чи не буде ця «…добра підготовленість…» трирічної !!! дитини надмірним емоційно-фізичним перевантаженням маленької людини і, не буде, тим самим досягнуто протилежного результату, — а саме: назавжди відштовхнути дитину від музею. Нам видається доцільним звернутись до педагогічного методу видатного українського педагога академіка В. О. Сухомлинського услід за Я. А. Коменським та Л. М. Толстим, проголосившим