Учений-екскурсовод В.І. Адо відзначав наступні переваги екскурсійного методу: дослідницький елемент в роботі учнів; живе, конкретне і життєве вивчення минулого; всебічне сприйняття об'єкту; підвищений інтерес до роботи і на основі цього більш поглиблене і міцне засвоєння матеріалу.

У більшості робіт по екскурсійній справі особливості екскурсійного методу розглядаються стосовно учбово-виховної роботи з учнями. На самій же справі цей метод лежить в основі всієї екскурсійної роботи незалежно від того, який круг учасників нею охоплений – діти або дорослі.

Таким чином, екскурсійний метод є основою екскурсійного процесу і є сукупністю способів і прийомів повідомлення знань. Основу сукупності складають: наочність; обов'язкове поєднання двох елементів – показу і розповіді; оптимальна взаємодія трьох компонентів – екскурсовода, екскурсійних об'єктів і екскурсантів; рух екскурсантів (моторність) по певному маршруту з метою вивчення об'єктів по місцю їх природного розташування. Комплексний характер екскурсійного методу знаходить свій вираз у дії механізмів повідомлення знань екскурсоводом і засвоєння цих знань екскурсантами.

Практично вся екскурсійна теорія всього лише аналіз дії екскурсійного методу. Мета екскурсійного методу – навчання (передача певної системи знань) і виховання (формування всесторонньо розвиненої особистості).

На відміну від учбового закладу виховання на екскурсії проходить в ході навчання, в процесі спілкування з екскурсійними об'єктами, під час розповіді екскурсовода і його дій при показі об'єктів. Зміст знань, що повідомляються екскурсоводом, виробляє у навчаних певний підхід до пояснення явищ природи, розуміння ходу і логіки розвитку суспільства, підводить до оцінки історичних подій.

В даний час екскурсійні установи в своїй діяльності керуються наступними основними положеннями:

а) у основі будь-якої екскурсії лежить один екскурсійний метод повідомлення знань;

б) показ і розповідь – складові частини екскурсії і основні елементи;

в) рух (моторність) – одна з ознак екскурсії;

г) екскурсійна методика є приватною методикою і складається з двох частин – методики підготовки і методики проведення екскурсій;

д) методика проведення екскурсій є сукупністю методичних прийомів показу екскурсійних об'єктів і розповіді про них і подіях, з ними зв'язаних [7].

Таким чином, всі екскурсії побудовані на використанні особливого комплексного методу, в основі якого лежить поєднання традиційних педагогічних методів навчання і виховання. Різниця в тому, що використовуються вони з більшим ступенем наочності. При цьому вирішальне значення має не тільки логічна єдність методів навчання і виховання, але і дія тих законів, які є їх рушійною силою.

Екскурсійний метод, будучи активним способом практичних дій екскурсовода і екскурсантів, створює умови для їх спілкування з об'єктами і для організованої і ефективної діяльності екскурсантів. Досвід екскурсійної роботи переконливо свідчить про те, що лише ті екскурсії досягають поставленої мети, які побудовані з урахуванням особливостей і вимог екскурсійного методу.

Розділ 3. Показ в екскурсії – процес реалізації принципу наочності

Показ – процес реалізації принципу наочності, наочний спосіб ознайомлення з екскурсійним об'єктом або декількома об'єктами одночасно (наприклад, з пам'ятником архітектури або з архітектурним ансамблем). Показ може розглядатися як дія (або сума дій) екскурсовода, направлена на виявлення суті предмету.

Показ на екскурсіях – багатоплановий процес витягання зорової інформації з об'єктів, процес, під час якого дії екскурсантів проводяться в певній послідовності, з конкретною метою. Термін "показ" не має загальноприйнятого тлумачення. Як спеціальний термін введений в ужиток ученими-екскурсіоністами і широко використовується в методичній літературі по екскурсійній справі. У словниках терміни "показ" і "демонстрація" ототожнюються.

Демонстрація характеризується як публічний показ, розрахований на групове сприйняття якого-небудь предмету або явища як дії певної особи, що представляє об'єкт для огляду групою людей (екскурсантів, студентів, учнів).

Показ об'єкта – це система цілеспрямованих дій екскурсовода і екскурсантів, спостереження об'єктів під керівництвом кваліфікованого фахівця. Показ передбачає аналіз об'єктів, активну самостійну роботу екскурсантів.

Показувати – значить демонструвати предмети, пояснювати, робити зрозумілим, доступним те, що бачать перед собою екскурсанти, направляти їх діяльність.

Особливістю показу є здатність виявити, розкрити ту або іншу якість (властивість, здатність) спостережуваного об'єкта, можливість зробити явним, очевидним те, що непомітно при першому погляді на предмет.

Ефективність наочності залежить від організації показу об'єктів, правильного їх спостереження екскурсантами. Людина на екскурсії вчиться правильно дивитися і бачити, спостерігати і вивчати. У цьому і полягає завдання показу. Творці екскурсії, розробляючи тему, повинні враховувати предмет показу, мету показу і як повно розкривається тема екскурсії.

Показ складається з таких дій людини, як споглядання і огляд. Якщо при спогляданні і огляді ніхто не демонструє об'єкт, відсутній керівник, то виникає пасивність сприйнять предметів зорового ряду.

Огляд на відміну від показу може бути визначений як поверхневе позапланове знайомство з пам'ятниками.

Кожна людина без сторонньої допомоги може оглядати зовнішній вигляд житлового будинку або вулицю, пам'ятник, знайомитися з експозицією музею або творами живопису в картинній галереї.

Відмінність огляду і показу полягає в тому, що при огляді людина сприймає тільки зовнішній вигляд пам'ятника. При показі ж він бачить не тільки пам'ятник, але за допомогою екскурсовода розрізняє різні сторони, частини, зовнішні особливості об'єкта, бере участь в їх аналізі.

Показ в екскурсії є сумою трьох елементів:

Ведеться показ не тільки стін будівлі, його вікон, дверей, балконів, інших частин