Екскурсію відносять до тієї групи занять, яка визначається терміном "навчання і самоосвіта". Будучи формою культурного дозвілля, екскурсія забезпечує задоволення і формування духовних потреб людини. Вже в 20-і роки учені-екскурсіоністи приходять до думки про те, що екскурсія не відпочинок, а розумова праця, що вимагає від екскурсантів більшої напруги, ніж звичайна прогулянка по місту. Системність знань, що повідомляються в екскурсії, її привабливість у зв'язку з наявністю елементу "подорожності", можливість вибору відповідно до своїх інтересів – все це робить екскурсію популярним заняттям для людей.

Екскурсія займає важливе місце у ряді форм навчання без відриву від роботи. Помітно зростає роль екскурсії в організації культурного дозвілля там, де екскурсійні установи і музеї перейшли від епізодичних заходів до заходів щодо циклів. Екскурсійний цикл ставить завданням дати екскурсантам систему знань (наприклад, по історії рідного міста, про пам'ятники культури і історії, розташованих на його території). У крупних культурних центрах це завдання може бути звужене. Тут цикл з 5-6 екскурсій присвячується показу, наприклад, історичних пам'ятників.

Екскурсія у функції розширення культурно-технічного кругозору. Кожна екскурсія сприяє розширенню кругозору людини. Її учасники одержують знання по історії, у області мистецтва, архітектури, літератури, економіки. Нерідко екскурсія конкретизує знання екскурсантів, допомагає їм побачити те, що вони знали за письмовими джерелами, з шкільних програм, з лекцій.

Екскурсія – це синтез декількох форм культурно-виховної роботи. У неї в якості тематично вбудованих і методично виправданих частин можуть бути включені: а) фрагменти з художніх фільмів, науково-популярний або хронікально-документальний фільм цілком; б) виступи учасників або очевидців подій, ветеранів війни (1941-1945 рр.) в екскурсіях на військово-патріотичні теми; в) зустріч з керівниками промислових або сільськогосподарських підприємств, інженерно-технічними працівниками, передовими робітниками в екскурсіях на виробничі теми; г) прослуховування музичних творів, присвячених життю і творчості композиторів, артистів, музикантів; д) прослуховування виступів державних і громадських діячів в звукозаписі, в екскурсіях на історичні і історико-революційні теми [7].

Функція формування інтересів людини. Завдання екскурсії – повідомити знання аудиторії і викликати інтерес у людей до конкретної галузі знань. Побувавши на літературній екскурсії, її учасники виявляють надалі цікавість до конкретного письменника. Учасники таких екскурсій надалі читають літературу по образотворчому мистецтву, літературній творчості, відвідують музеї, інші екскурсії. Екскурсія для багатьох стає початком роботи по самоосвіті.

Кожна конкретна екскурсія може виконувати одночасно декілька функцій. Це залежить від того, з якою групою екскурсантів вона проводиться. Для дітей і молоді екскурсія – це функція розширення культурно-технічного кругозору; для підлітків, що вибирають професію, – функція формування інтересів; для іноземних туристів – функція інформації і т.д.

2.2. Ознаки екскурсії

Ознакою називають те, що робить схожим між собою або відрізняє один від одного предмети і явища. Маються на увазі істотні ознаки, тобто ті, без яких предмет, явища, форма культурно-освітньої роботи не можуть існувати. "Істотні ознаки предмету – це група ознак предмету, кожний з яких, окремо взятий, необхідний, а всі разом достатні, щоб з їх допомогою можна було відрізнити даний предмет від всіх інших".

Екскурсія, як і інші форми культурно-освітньої роботи (лекція, тематичний вечір, усний журнал, читацька конференція), має свої особливості в організації і методиці проведення. Її ознаки говорять про схожість з іншими формами чи ж підкреслюють її корінну відмінність від них.

Загальними ознаками для всіх екскурсій є:

1. Протяжність за часом проведення від однієї академічної години (45 мін) до однієї доби.

2. Наявність екскурсантів (групи або індивідуалів).

3. Наявність екскурсовода, провідного екскурсію.

4. Наочність, зорове сприйняття, показ екскурсійних об'єктів на місці їх розташування.

5. Пересування учасників екскурсії по наперед складеному маршруту.

6. Цілеспрямованість показу об'єктів, наявність певної теми.

7. Активна діяльність учасників (спостереження, вивчення, дослідження об'єктів) [7].

Відсутність хоч би однієї з названих вище семи ознак позбавляє права називати захід, що проводиться, екскурсією.

Крім цих загальних ознак у кожного виду екскурсій є свої специфічні ознаки:

Значення ознак екскурсії полягає в тому, що їх правильне розуміння не дозволяє помилково тлумачити суть екскурсії.

Позбавлені необхідних ознак ті заходи, які можуть бути позначені загальним терміном – "гідізм" – безсистемний огляд визначних місць, пам'ятників історії і культури. Гідізм слід розглядати як негативне явище, результат несерйозного підходу до підготовки і проведення екскурсії. Екскурсія і збіглий огляд об'єктів за допомогою гіда – це різні поняття. Гідізм турбував учених-екскурсіоністів ще на зорі розвитку екскурсійної справи.

Образ гіда знайшов відображення в літературі, листах і мемуарах мандрівників. Про один з таких описів говорить учений-екскурсіоніст М.П. Анциферов: "Портрет гіда змальований випадковими штрихами, але образ вийшов цілком закінчений. Тут і самовдоволення ученості, і посилання на джерела, і глибокодумні зітхання, і перескакування з одного предмету на іншій без жодного зв'язку. Так було за старих часів, так залишиться і тепер, де немає правильно поставлених екскурсій". Учений приходить до висновку, що гідізм – злий ворог екскурсійної справи. Це питання турбувало екскурсійних працівників і учених не тільки в 20-і роки. Про його важливість немало говорили і писали у наш час. Приведемо одне з свідчень: "Тільки розкриття теми на зорових об'єктах можна вважати екскурсією, на відміну від показу об'єктів у порядку їх появи перед очима екскурсанта, так званого "гідізма". Гід лише "коментує" об'єкти