огляді об'єктів і під час переходу через автомагістралі.
При одночасному розташуванні декількох груп у одного об'єкту між ними повинно бути збережено таку відстань, щоб один екскурсовод своєю розповіддю не заважав іншому, щоб одна група не затуляла інший об'єкт спостереження. Відомі труднощі при дотриманні цієї умови викликає розміщення груп для показу музейної експозиції.
Пересування екскурсантів від автобуса до об'єкту, від об'єкту до автобуса, між об'єктами здійснюється групою.
Місце екскурсовода – в центрі групи, декілька чоловік йдуть попереду, декілька поряд, інші – позаду. Важливо, щоб група не розтягувалася: відстань між її головною частиною і тими, хто йде останніми, не повинно перевищувати 5-7 метрів. Екскурсовод повинен добиватися, щоб при пересуванні групи на маршруті не порушувалася цілісність. При розтягнутості групи не всі почують розповідь екскурсовода, його пояснення і логічні переходи, які висловлюються в дорозі. Досвідчені екскурсоводи вміло керують пересуванням на маршруті.
Темп руху групи залежить від складу групи (діти, молодь, середній вік, літні люди), від рельєфу місцевості, наприклад, підйом в гору, невпорядкованість на дорозі, подолання канав, небезпечних зон в працюючих цехах і т.д.
У пішохідній екскурсії темп руху екскурсантів повільний, неквапливий, оскільки об'єкти показу розташовані поряд один з одним.
Складніше встановити необхідний темп руху групи в автобусній екскурсії. Тут, вийшовши з автобуса, екскурсовод починає рух не відразу, особливо якщо об'єкт розташований на віддалі. Він дає можливість більшості екскурсантів вийти з автобуса і потім, не поспішаючи, але і не дуже поволі, на чолі групи прямує до мети. Підійшовши до об'єкта, він починає свою розповідь не відразу, а після того, як збереться вся група.
Екскурсовод керує пересуванням екскурсантів і в ході їх самостійної роботи на маршруті. Екскурсанти обходять навколо об'єкту, щоб самим прочитати напис на ньому, увійти всередину його, побачити своєрідні риси архітектури. Вони підіймаються на горб, щоб визначити його висоту, підіймаються на дзвіницю, мінарет, щоб переконатися в незвичайному "кроці" ступенів крутих сходів, спускаються в кріпосний рів для визначення його глибини і т.д. Ці пересування екскурсантів збагачують їх додатковою інформацією і новими враженнями, дають можливість відчути неповторні риси об'єктів, особливості подій, яким присвячена екскурсія.
Повернення екскурсантів в автобус. Під час пересування групи її очолює екскурсовод. При посадці групи в автобус він стоїть праворуч від входу і перераховує екскурсантів, які входять в салон. Робиться це непомітно. Переконавшись в тому, що зібралися всі учасники екскурсії, він входить в автобус останнім і подає умовний знак водію про початок руху.
Необхідно уникати перерахунку екскурсантів, що вже зайняли місця в автобусі. Це вносить непотрібну нервозність, деколи викликає комічні ситуації, порушуючи тим самим хід екскурсії.
Місце екскурсовода. Екскурсовод в автобусі повинен займати таке місце, звідки йому добре видно ті об'єкти, про які йде мова на екскурсії, але щоб в полі його зору знаходилися і всі екскурсанти. В той же час екскурсанти повинні його бачити. Як правило, це спеціально відведене переднє сидіння поряд з водієм (крісло за водієм призначене для іншого водія). Стояти екскурсоводу при русі автобуса (так само як і екскурсантам) не вирішується в цілях безпеки.
На пішохідній екскурсії екскурсовод повинен розташовуватися упівоберта до об'єкту. Проведення показу зорово сприйманих об'єктів вимагає, щоб вони знаходилися перед очима екскурсовода, адже він аналізує їх на основі своїх зорових вражень. Це особливо важливо в заміських екскурсіях, коли екскурсовод під час руху автобуса, сидячи на своєму місці спиною до екскурсантів, дивиться в переднє скло автобуса і розповідає про те, що вже бачать або ось-ось побачать екскурсанти.
Дотримання часу в екскурсії. У методичній розробці указується точний час, відведений на розкриття кожної підтеми в хвилинах. Тут передбачено все: показ об'єктів, розповідь екскурсовода, пересування по маршруту до наступного і рух групи біля спостережуваних об'єктів. Уміння укластися у відведений час до екскурсовода приходить не відразу. Для цього потрібен велика практика, зокрема проведення екскурсії з годинами в руках: удома, біля конкретного об'єкта. Потрібно добитися дотримання часу при проведенні логічного переходу, освітленні окремо взятої підтеми і основних питань. Допомагає екскурсоводу хронометраж витрати часу на окремі частини екскурсії. На основі такого хронометражу, що з урахуванням зауважень прослуховуючого, екскурсовод вносить відповідні корективи в свою розповідь. З екскурсії забирається все зайве, що веде до перевитрати часу. Нерідко екскурсія з причин, не залежних від екскурсовода, значно скорочується за часом. Провиною цьому є тривалі збори групи, не вчасно поданий туристам сніданок, запізнення автобуса та ін. В результаті екскурсія починається із запізненням. У екскурсовода залишається один вихід – скорочувати час, відведений на розкриття теми.
Робити це слід, зберігаючи все головне в змісті екскурсії і прибираючи другорядне. Для цього треба наперед підготуватися до можливого скорочення матеріалу екскурсії.
Техніка проведення розповіді при русі автобуса. Розповідь під час руху в автобусі повинна вестися екскурсоводом через мікрофон. Якщо устаткування погано функціонує або мікрофон взагалі відсутній, екскурсоводу вести розповідь під час руху марно. Шум двигуна і трясіння автобуса обмежують чутність, так що пояснення будуть чутні лише екскурсантам, що сидять поблизу. В цьому випадку матеріали про найближчу ділянку маршруту екскурсовод дає до початку руху, а в ході руху повідомляє тільки назви об'єктів або місцевості. За наявності важливих об'єктів або населених пунктів необхідно зупинити автобус, вимкнути двигун і лише після цього давати пояснення. Це повинно бути наперед узгоджено з водієм.
Відповіді на питання екскурсантів. У екскурсійній практиці склалася певна класифікація питань.
Вони