Внаслідок третього поділу Польщі 1795 року Західна Волинь увійшла до складу Росії, і Луцьк став повітовим центром новоутвореного Волинського намісництва, а через два роки - Волинської губернії.

У місті поступово формувалася своя інтелігенція. З Луцька у світ науки пішов М.В. Крушевський – засновник Казанської лінгвістичної школи. Тут народився російський письменник Г.О.Мачтет. У Луцьку розпочала свою літературну діяльність Леся Українка, жили і працювали Я.О. Галан, державний діяч В.К. Липинський, композитор і диригент І.Ф. Стравінський.

Сьогодні Луцьк – велике індустріально-промислове місто, обласний центр Волинської області з 16 районними центрами. Такі волинські виробники, як ВАТ "Луцький автомобільний завод", "Луцький підшипниковий завод", "Картонно-руберойдовий комбінат", ЗАТ "Волинський шовковий комбінат", "Луцькавтодор", луцький завод пластмасових виробів, швейна фабрика "Лучанка", Торговий Дім "Любарт", маслозавод, м'ясокомбінат, луцький завод продтоварів, комбінати хлібопродуктів № 1 і 2, "Електротермометрія", ВКФ "Луцьккондитер", державне підприємство "Луцький спиртогорілчаний комбінат", відомі далеко за межами не тільки області, а й України. Славу Волині щороку примножує спортивний клуб "Волинь" [2].

Географічне розташування Луцька, на перехресті торгових шляхів, надає йому особливого статусу західних "воріт" до Європи.

2.2. Екскурсійні об’єкти м. Луцька

2.2.1. Історико-культурні пам’ятки

Покровська церква, 15 ст. Одна з найстаріших споруд Луцька. За документами 1583 р. церква вже числиться старою, що вимагає ремонту. В 1637 р. капітально ремонтується. З початку 19 ст. до 1880 р. служить міським собором. В 1845 р. при пожежі згорів дах, але незабаром відновлений. Реконструйована в 1873-76 рр. – прибудована дзвіниця, повністю замінена покрівля, споруджено два декоративні куполи. В церкві знаходилася ікона Волинської Богоматері – шедевр мистецтва 13-14 ст. Зараз зберігається в музеї українського мистецтва в Києві (вул. Данила Галицького, 12) [1]

Святотроїцький кафедральний собор, 1752-1755 рр. Архітектор П.Гіжицький. Спочатку був костьолом бернардинців і складовою монастиря бернардинців. Комплекс монастиря був основним об'єктом, довкола якого формувалася міська забудова другої половини 18 – середини 19 ст. В 1968 р. на південь від монастиря був знайдений підземний хід, перекритий склепіннями і завдовжки 200 м з декількома зламами. Костьол перебудований в собор в 1876-1880 рр., проект архітектора Раструханова. Розписаний маслом в 1905 р. чеським майстром Ф.Параляком. Збереглося внутрішнє убрання 19 ст. Оточує костьол півколом цегляна, двоповерхова будівля келій, побудованих за проектом П.Гіжицького. Це рідкісний для монастирських ансамблів тип композиції, що тяжіє до парадності палацової архітектури [1].

Монастир домініканців (келії), 1390 р. Спочатку дерев'яний, в 18 ст. перебудований в камені. В 80-х рр. 18 ст. у келіях була друкарня. Монастирський костьол згорів в 1845 р., більш не відновлювався і був пізніше розібраний. В 1847 р. скасований, а келії пристосували під військовий госпіталь (вул. Кафедральна, 19) [1].

Житловий будинок (Пузині, Гулевичів), 16-18 ст. Є рідкісним зразком української жилої архітектури 16 ст. Розташований біля рову замка, біля В'їзної башти, належав Луцькому православному єпископу А.Пузині, потім Гулевичам. Будинок перебудований на початку 20 ст. [1]

Житловий будинок, 16-17 ст. (вул. Маяковського, 35). Примикає до дзвіниці костьолу єзуїтів. Рідкісний пам'ятник житлової архітектури стародавнього Луцька. Найстаріша частина будинку – підвал. На це вказує жолобчаста цегла, характер кладки стін і зведень в підвальних приміщеннях та ін. [1]

Житловий будинок, 17-19 ст. (вул. Пушкіна, 2). Рідкісний зразок кам'яного житлового будинку, що повторює планування народного житла – "хатини на дві половини". Цегляний. Крім своєї архітектурної цінності, пам'ятник цікавий в історичному аспекті. Тут у 1709 р. зупинявся Петро I. [1]

Хрестовоздвиженська церква, 1619-1888 рр. Ансамбль споруд Луцького Хрестовоздвиженського братства складається з Хресто-воздвижен-ської церкви і будівлі келій василіанського монастиря. Головний храм братства, зведений в 1619-1622 рр., мав яскраво виражений оборонний характер. Це один із ранніх зразків трансформації дерев'яної архітектури в кам'яну, зокрема, традиційного типу дерев'яного тризрубового триголового храму. В 1803 р. церква зруйнована пожежею і поступово перетворюється на розвалини. В 1864 р. її залишки навіть продають як будматеріал і розбирають до вівтарної частини. В 1888 р. тут влаштована каплиця, а до 1890 р. цілком відбудована церква. В цей же час розписують стіни. В результаті перебудов пам'ятник значно змінив свій зовнішній вигляд. В 1702 р. в церковному підземеллі похований поет Д. Братковський. (вул. Данила Галицького, 2) [1]

Єзуїтський монастир, 16-17 ст. До складу монастирського комплексу входять: костьол, дзвіниця, келії. Петропавлівський костьол, 1606-1610 рр. Архітектор Я.Бріано. В 1781 р. після пожежі були проведені ремонтно-будівельні роботи під керівництвом архітектора Ю.Умінського, фасад та інтер'єр набули нових стилістичних рис. Під костьолом є підвали, розташовані в декількох рівнях. Інтер'єр пишно декорований ліпленням, скульптурою, пілястрами. Розписи виконані художниками Куніц, Вільяні і І.Прагтлем. Використовувався Волинським краєзнавчим музеєм. Дзвіниця, 1539 р. Була побудована для Троїцького кафедрального костьолу одночасно з ним. Після того, як Троїцький костьол зруйнувався, ввійшла до складу комплексу монастиря. Келії, 1606-1610 рр. Примикають до південно-східного фасаду Петропавлівського костьолу. До 1773 р. в будівлі розміщувалися колегіум, бібліотека і приміщення ченців. Згодом тут діяла школа повіту і російська гімназія, у зв'язку з чим був надбудований третій поверх (вул. Кафедральна, 6).

Василіанський монастир, 17 ст. Будівля є частиною комплексу Хрестовоздвиженського братства. Монастир був заснований в 1624 р., а будівля келій