Оборонна вежа князів Чарторійських і стіна, 15 ст. Є залишками зміцнень Обхідного замка, побудованого в 14-15 ст. Обхідний замок посилював обороноздатність Верхнього замка з півдня і заходу. Зі східної, південної і західної сторін Обхідний замок захищала кам'яна стіна з чотирма кам'яними баштами. В'їзд на територію здійснювався за допомогою моста, перекинутого через рів, що наповнюється водою. Рів знаходився між валами. Вежа князів, що збереглася до наших днів, складена з цеглини на вапняному розчині. На початку 16 ст. вежа реконструйована, а первинний квадратний план її був змінений в 17 ст. Вежа мала перекриті лучковими перекриттями бійниці і амбразури, перетворені згодом на вікна. Стіна, що примикає до башти, складена з цеглини і каменя вапняку на вапняному розчині, спочатку була завершена зубцями – мерланами й мала дерев'яну бойову галерею, від якої до наших днів збереглися лише кубла балок. Внутрішньостінні ніші, що грають роль невеликих камер, в даний час закладені цеглою. В 1971-1973 рр. були проведені роботи по консервації башти й стіни. Фрагмент стіни, що примикає до башти, прикрашений сітчастим ромбоподібним готичним орнаментом з кольорових стусанів цегляної кладки [1].

Монастир бригіток, 1624 р. Для його розміщення був використаний палац, що займає південну частину території Обхідного замка і є однією із ланок оборонної системи міста 15-16 ст. Споруди комплексу постраждали від пожежі 1724 р., були відновлені і частково перебудовані. Повторна його реконструкція проводилася в 1781 р. В 1846 р. монастир був скасований. Сучасного вигляду пам'ятник набув після численних перебудов. В первинному варіанті це було Г-подібна, двоповерхова будівля келій, до якої зі східного боку примикав костьол. Південний фасад звернений до річки. Він був добре укріплений і був важливою ланкою в обороні Обхідного замка (вул. Кафедральна, 16). [1]

Будівля синагоги (Малий замок), 14-15 ст. Первинна споруда було однією з оборонних ланок кільця Обхідного замка. Будівля цегляна. З південного заходу до будівлі примикає квадратна п'ятиярусна вежа з бійницями. Джерелом денного освітлення служили широкі арочні отвори, згодом закладені. Відреставрована в 1981 р. (вул. Данила Галицького, 33)

Келії монастиря тринітаріїв, 1729 р. Комплекс монастиря складався з костьолу, келій, дзвіниці й огорожі з воротами. Будівля з каменя і цегли, П-подібна, двоповерхова. Розписи інтер'єру були виконані художником І.Прагтлем. [1]

Монастир шариток, 18-19 ст. Комплекс включає дві розташованих поруч будівлі в Старому місті, недалеко від замка Любарта. Можна вважати, що будівлі були побудовані в 18 ст., добудовані і реконструйовані в 19 ст. Вони включили фундаменти, а частково й первинне ядро будівель комплексу Троїцького кафедрального костьолу, побудованих одночасно з ним в 16 ст. В 1781 р. в будівлях влаштували школу, богадільню і притулок для сиріт, шефство над якими узяли сестри-шаритки. В 1864 р. монастир був закритий. В одній із будівель знаходилося Дворянське училище. В середині – кінці 19 ст. цей комплекс відомий як "Академія Наук". Під будівлями збереглися підвали.

Підземелля Старого міста, 16-18 ст. Дослідження з 1970 р. Знайдені побутові приміщення і в'язниця.

Ще одне славетне ім'я України вкарбоване в історію нашого міста. У Луцьку написала свого першого вірша "Надія" геніальна дочка українського народу поетеса Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) [7, 11].

Її батько П.А. Косач приїхав до Луцька ще в 1878 році, і після того як його перевели із. Звягеля, нині Новоград-Волинський, на посаду голови Луцько-Дубенського з'їзду мирових посередників. Навесні 1879 року до Луцька переїхала вся його сім'я. Дружиною П.А.Косача була відома українська письменниця Олена Пчілка (Ольга Петрівна), яка багато зробила для збирання і систематизації волинського фольклору, писала чудові книжечки для навчання дітей українською мовою, допомагала поповненню книгозбірень міста новими виданнями. Нині ім'я Олени Пчілки носить обласна державна наукова бібліотека.

Зростаючи в сім'ї, де батьки були високоосвічені люди з прогресивними поглядами, любили українську мову, культуру народу, Леся, її сестри, брат, отримували в першу чергу різнобічну домашню освіту і виховання. Місто Луцьк справило на майбутню поетесу величезне враження. В свій перший приїзд сім'я оселилася в мурованому домі недалеко від замку, згодом перебралася до оселі над самою річкою. Тож постійно Леся бігала біля руїн старого замку, розпитувала батьків про давню його історію. Згодом вона про це згадує у вірші "Віче", запитуючи своїх товаришів:

Чи ви коли ще згадуєте замок і всі ті речі, співи, таємниці?

У 1880 році Леся написала свій перший вірш "Надія". Так емоційно відізвалась її вразлива душа на арешт тітки О.А. Косач за участь в політичній діяльності проти самодержавства. В Луцьку Леся відвідує зібрання міської молоді, слухає народні пісні, легенди. Вона бігає по кризі замерзлої річки Стир, спостерігаючи, як проходить таїнство Водохрещя на свято Йордані [7, 12].

У зимові місяці 1890-1891 років Леся знову мешкає з батьками на другому поверсі будинку на розі вулиць М.Драгоманова та Кафедральної, де нині знаходиться дирекція державного історико-культурного заповідника. Саме тут, вважають дослідники, в одній із невеликих кімнат жила Леся, у вітальні знаходилось фортепіано. Про цей музичний інструмент вона згадує у вірші "До мого фортепіано". У Луцьку також створені поезії "Сонет", "Скрізь плач і стогін, і ридання..." та інші, написані оповідання.

Навічно залишилось ім'я Лесі Українки в місті. На центральній площі міста – Театральній споруджено в 1977 році пам'ятник поетесі. Автори – скульптори А.В.Німенко, М.І.Обезюк, архітектори – В.К.Жигулін, С.К.Кілессо. Величава, вилита в бронзі на постаменті