2. Окольний замок – привілейована частина міста з будинками шляхтичів Волині, монастирськими комплексами, освітніми закладами. Це вимагає перепристосування пам'яток на його території під культурно-освітні заклади та проведення тут масових свят і торжеств.

3. Місто:

а) квартал Ринкової площі – адміністративно-громадський і торгово-ремісничий центр міста. Пропонується відновити цю роль кварталу, а площу Ринок використовувати для проведення святкових ярмарок.

б) квартал монастиря домініканців, Троїцької церкви (Юридика) і синагоги; давні та сучасні характеристики кварталу спонукають до створення тут спортивно-оздоровчого і туристичного комплексу, місця проведення спортивно-масових заходів.

в) квартал рядової житлової забудови; вирішення завдань, бачених через призму майбутнього заповідника, в цих складних кварталах можливе тільки через створення типових проектів з варіантами даної житлової забудови: будиночки, доми, кам'яниці, двори та обійстя.

Після років різних політичних змін в житті нашої держави, протягом яких діяльність по регенерації заповідника проходила в рамках виробленої концепції, можна з впевненістю сказати, що основні напрямки роботи дирекції заповідника вибрані доцільно, що вироблена загальна концепція дає правильну ретроспективу в минуле Луцька і вірно намічає майбутнє Старого міста. Разом з тим виконані за останні роки роботи по регенерації заповідника, виявлені нові дані архівних, археологічних і архітектурних досліджень та особлива, порівняно з минулим, ситуація в Україні відкриває можливість і вимагає розробки конкретних цільових програм по державному історико-культурному заповіднику в м. Луцьку. Це допоможе не тільки в організації та визначенні перспективних напрямів роботи його дирекції, айв концентрації кадрів і ефективному використанні коштів на вирішення першочергових найбільш важливих завдань по відновленню історичного середовища міста. Такими програмами власне й стали наукові розробки найвагоміших напрямків, у виконанні яких вже накопичено певні знання і досвід. На даний час виділено VI такі програми:

1. Луцький Верхній замок.

2. Реконструкція (реставрація, регенерація, вапоризація).

3. Пам'ятники.

4. Некрополь.

5. Археологія.

6. Музеєфікація.

Визначені напрямки вимагають першочергового вирішення, так як затримка в їх здійсненні неминуче приведе до поступової, але стабільної втрати тих історичних цінностей, які ми маємо. Програми тісно взаємопов'язані між собою, і виконання в повному обсязі окремої з них включає часткове виконання інших. Вони є основними складовими елементами концепції регенерації історичного середовища Старого міста, і втілення їх в практику забезпечить досягнення результатів, задля яких і створювався заповідник.

3.2. Замок Любарта

Луцький замок (Верхній), 13-14 ст. (вул. Кафедральна, 1). Розташований в старій частині міста на невисокому горбі. Він був однією з найпотужніших фортець Волині, основною ланкою системи міських укріплень, в яку входив також Нижній замок (зберігся частково) і міські стіни. Оточений водами річок Стир і Малий Глушець, а з напільної сторони – глибоким ровом, укріплений з півдня і заходу обхідним градом, замок впродовж декількох століть був неприступною твердинею. Замок мав спочатку дерев'яні укріплення, заснований на місці староруського 11-13 ст. В кінці 13 – на початку 14 ст. дерев'яний замок поступово замінюється кам'яним [1].

В описі Луцька 1545 р. вказано, що у Верхньому замку В'їзна, Стирова і Владича вежі кам'яні. Первинно стіни й вежі замка були триярусними і завершувалися зубцями – мерланами. Пізніше, у зв'язку з поширенням вогнепальної зброї, укріплення були модернізовані. Перебудови не раз проводилися й пізніше. Спочатку замок був в стилі романо-готичної архітектури, але при перебудовах в середині 16 ст. він набув рис ренесансу. В 30-х рр. 20 ст. проведені часткові ремонтно-консерваційні роботи. В 1970-1977 рр. у замку здійснено великі реставраційні роботи (архітектори М.М.Говденко, Е.М.Годованюк), в результаті яких були відновлені покриття над вежами, оборонні пристрої вздовж стін. В одній із веж музей дзвонів. В'їзна вежа (Надворотна), кінець 13 ст. Можна припустити, що кам'яні вежі почали зводити, коли замок в цілому ще залишався дерев'яним. В'їзна вежа розташована в західному кутку замка. Спочатку була триярусною, але пізніше стала п'ятиярусною. Лицьова поверхня стін викладена з цеглини, середина забутована вапняком і цеглою на вапняно-піщаному розчині. Загальна висота вежі 27 м. Через рів був перекинутий підйомний міст, що входив у ніші, сліди яких простежуються на західному фасаді. Підйомний міст в 16 ст. замінили постійним, а проїзд і прохід в вежі заклали, замінивши одним отвором напівциркульної форми. Первинна проїзна арка була стрілчаста, сліди її збереглися з внутрішньої сторони. Вежа з'єднувалася зі стінами цегляними гвинтовими драбинами. Другий і третій яруси західного фасаду декоровані нішами, які в середині 16 ст. мали наличники з піщаника. Із занепадом замка в 16 ст. вежа поступово руйнується. Після реставрації в 1979-1974 рр. вежі повернений вигляд, що склався до 17 ст. [1]

Стирова вежа, 13-14 ст. Розташована в східній частині замка над р. Стир, від чого і одержала свою назву. При розкопках 1978 р. під нею були знайдені залишки більш древньої кам'яної, можливо середини 13 ст. В 15 ст. замурували зубці-мерлани, надбудували ще один ярус, пробили нові бійниці. В 1552 р. при перебудові замка над нею з'явився аттик і кам'яні тесані обрамлення вікон. Висота вежі 27 м.

Владича вежа, кінець 13 ст. Розташована в північно-західному краю замка. Загальна висота вежі 13,5 м.

Стіни замка, кінець 13 – початок 15 ст. Опоясують замок по всьому периметру. В 15 ст. зубці на стінах замурували, висоту стін збільшили на 3-4 м, влаштували бійниці в два, а подекуди в три ряди, придатні для вогнепальної зброї. Загальна висота їх досягала 10-12 м. Із внутрішньої сторони вздовж