Територія області за конфігурацією є компактною (коефіцієнт компактності – 0,39) і розташована між 50°16' та 51°58' північної широти і 23°36' та 26°07' східної довготи (дод 1).

Область займає західну окраїну Східноєвропейської рівнини і знаходиться на заході рівнинних просторів двох природно-географічних зон України – Полісся і Лісостепу. Волинь займає вигідне для господарської і життєвої діяльності людей фізико-географічне положення, яке визначає особливості природних умов та природно-ресурсного потенціалу краю. Територія має рівнинний рельєф і характеризується порівняно теплим помірно-континентальним кліматом з достатньою кількістю тепла і вологи, наявністю родючих чорноземних ґрунтів на півдні та збіднених дерново-підзолистих ґрунтів у північній частині. Волинь – це край великих лісових масивів, густої мережі річок та озер, найбільших в Україні масивів заболочених земель і луків. Загалом територія не має яскраво виражених природних рубежів і меж, тому природні умови змінюються поступово в усіх напрямках. Це зумовлює зрівноважену динаміку природних процесів.

Природні умови сприяють компактному заселенню території, розвитку сухопутних транспортних зв'язків та інтенсивного сільськогосподарського виробництва, великій господарській освоєності території. Природно-географічне положення в двох природнокліматичних зонах відзначається різницею в рельєфі, геологічній будові, рослинному світі, ландшафтах території і визначає спеціалізацію господарства та особливості структури народногосподарського комплексу області. Рівнинність території виступає сприятливим чинником у будівництві шляхів сполучення, розташуванні та будівництві населених пунктів, промислових об'єктів, розвитку сільського господарства [2].

Один із важливих чинників розвитку і територіальної організації продуктивних сил Волині – це порівняно вигідне суспільно-географічне положення (СГП). Суспільно-географічне положення Волині визначається територіальними, компонентними і композиційними відношеннями, соціально-економічними відносинами і зв'язками області з іншими регіонами та областями України, сусідніми та віддаленими територіями. Перевага СГП області в тому, що вона є складовою частиною України, яка посідає чільне місце в суспільному житті європейського континенту. Розташування Волині в межах Північно-Західного економічного макрорегіону держави на межі різнотипних історико-географічних і етнографічних регіонів, сусідство із густозаселеними і досить розвинутими в промисловому і господарському відношенні територіями, які мало відрізняються поєднанням природних ресурсів і структурою господарства, сприяє тісній взаємодії з ними. Область порівняно близько розташована до основних наукових, культурних та освітніх центрів України, що здійснює позитивний вплив на розвиток її соціальної інфраструктури. При аналізі суспільно-географічного положення розрізняють декілька його видів: соціально-, політико- і економіко-географічне, демографічне та інші види положення. Найважливішим видом серед них є економіко-географічне положення (ЕГП) [2].

Політико-географічне положення (ПГП) Волині – це її геопросторові відношення до політичних данностей в системі державних територій (країни, політичні і державні структури, державні кордони і т.п.), що перебувають поза нею і мають чи можуть мати на неї суттєвий вплив [7; 15].

З топологічної сторони ПГП області є периферійним в Україні, але характеризується центральністю в Європі (дод. 1). Волинь розташована в центральній частині світового поясу найвищого політичного і соціально-економічного розвитку. Вона розміщена, як і Україна, між двома центрами світової сили: Західною Європою і Росією. Це відбивається на характері суспільно-політичних стосунків області з іншими територіями, проте 'її центральне положення в європейській геополітичній системі є вигідним для налагодження економічних і культурних стосунків з країнами Європи.

Позитивною стороною ПГП області є сусідство з Польщею і Білоруссю, з якими Україна підтримує добросусідські відносини і область має протяжні зони контакту.

Сусідство з Польщею і Білоруссю визначає пріоритетні напрямки зовнішніх економічних зв'язків області, вирішення проблем спільного використання водних, мінерально-сировинних і рекреаційних ресурсів, об'єктів транспортної інфраструктури тощо.

Особливе геостратегічне і геополітичне положення на стику державних кордонів трьох слов'янських держав, положення в зоні стику православ'я і католицизму, своєрідна політична ситуація і співвідношення політичних сил у регіоні, значний природно-ресурсний та економічний потенціал роблять Волинь політично специфічним субрегіоном України. Область входить у Західний геополітичний регіон України з особливими і давніми політичними традиціями, які сформувались під впливом класово-соціальних, історично-географічних, демографічних та інших чинників. Сучасне ПГП сприяє налагодженню тісного співробітництва і соціально-економічних, торгових та культурних контактів області з оточуючими територіями сусідніх держав.

Економіко-географічне положення (ЕГП) території як своєрідний ресурс регіонального розвитку в своїй природі має потенційний характер впливу на участь області в географічному поділі праці та інтеграції праці. Територіальна близькість Волині до промислове розвинутих і густозаселених територій України та сусідніх держав сприяє розвитку її продуктивних сил. Межуючи з областями України на півдні і сході, вона має вихід по транспортних магістралях у центральні, південні і східні області України і через них як у Росію, так і Молдову. На півночі область має хороші можливості здійснювати виробничо-економічні зв'язки з областями Білорусі, державами Балтії та північно-західними областями Росії. На заході вона має контактну зону із східними воєводствами Польщі, що входять в регіональну асоціацію "Єврорегіон Буг", у якій, як відомо, бере участь Волинська область. З ними Волинь підтримує тісні соціально-економічні зв'язки і через них має вихід в інші регіони Польщі та країни Західної Європи [1; 32].

Положення області щодо системи економічних районів України характеризується віддаленістю та окраїнністю. Віддаленість від основних промислових і науково-технічних центрів держави та периферійність території впливають на рівень соціально-економічного розвитку та ступінь сформованості територіальної структури господарського комплексу області і в значній мірі