мінеральних вод і лікувальних грязей. У межах цього району виділяється курортна місцевість "Журавичі", що в Ківерцівському районі. Курортна діяльність тут базується на родовищі радонових мінеральних вод і лікувально-торфових грязей. Район є перспективним для організації санаторно-курортної і рекреаційної діяльності.
Загалом наявні санаторно-курортні ресурси області знаходяться на початковій стадії їх використання.
Волинь багата мисливсько-рибними ресурсами, які знаходяться в підпорядкуванні обласного товариства мисливців та рибалок, товариства "Динамо", військово-мисливського товариства, а також об'єднання "Волиньліс" і міжгосподарських лісництв. За обласним товариством мисливців та рибалок закріплено 1358,4 тис. га мисливських угідь. Із них на лісові угіддя припадає 262,6 тис. га, польові – 613.3 тис. га, лугові – 333,3 тис. га, луго-болотні – 150,3 тис. га [7; 101].
У територіальній організації мисливсько-риболовецького господарства існують істотні відмінності. Більшість мисливсько-риболовецьких угідь сконцентровано в поліських районах області – 89 %. У лісостеповій зоні знаходиться лише 11 % угідь (дод. 2). Лісостепова зона в області займає значно меншу площу. Окрім того, тут більш інтенсивно ведеться сільське господарство. Процент розораності земельних угідь у лісостеповій зоні становить 80 %, що негативно впливає на відновлення мисливських ресурсів.
Найбільшу площу мисливсько-риболовецьких угідь і, відповідно, мисливсько-рибних ресурсів мають Камінь-Каширське, Ковельське, Любешівське, Любомльське, Горохівське і Турійське районні мисливсько-риболовецькі господарства (дод. 2). Ці райони області найбільш популярні серед населення області з цього виду рекреаційної діяльності.
Волинська область завдяки своїм природним умовам багата на водоплавну дичину. У мисливських угіддях популяції водоплавної дичини нараховують 170-180 тис. штук особин. Основу популяції складають качки благородні (65 %), інші види качок (10 %), лисуха (25 %). Популяції водоплаваючих розподіляються в області досить нерівномірно. Основна їх маса, більше 75 %, припадає на північні райони області. У цих районах сконцентрована найбільша кількість озер – основного місця гніздування качок. Під час осінніх перельотів на озерах і річках області збираються тисячі, а іноді й десятки тисяч водоплавних, частина з яких залишається на зимівлю. Тоді на озерах і ставках області зимує до тисячі лебедів і 8-10 тис. качок. Таке явище слід вважати дуже несприятливим, тому що різкі перепади температури, а інколи і сильні снігопади призводять до загибелі птахів. Велику допомогу в збереженні життя птахів можуть надати юні краєзнавці, усі хто не байдужий до рідної природи.
Таким чином, мисливсько-риболовецьке господарство області слід розглядати як складову частину єдиного туристично-рекреаційного комплексу Волині.
3. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ВОЛИНСЬКОГО РЕГІОНУ
До культурно-історичних пам'яток Волині належать:
археологічні знахідки, що поділяються на дві групи: місця поселення стародавніх людей (стоянки, городища, поселення, селища, міста) і місця поховань (кургани, могильники, могили). Найбільше пам'яток археології виявлено в Луцькому та Володимир-Волинському районах;
пам'ятки архітектури: культові споруди, замки, палаци, громадські та житлові будівлі, сучасні архітектурні ансамблі. В області нараховується більше 150 пам'яток архітектури, 101 з них – державного значення; музеї, картинні галереї, меморіальні дошки, обеліски, меморіали і т.і. етнографічна різноманітність, що представлена народними ремеслами, фольклором, народним одягом, говірками [24; 50].
В області проведена оцінка туристично-екскурсійних об'єктів за методикою, яка дозволяє Поділити їх на три категорії важливості. До 1-ї категорії відносяться об'єкти особливо цінні, до 2-ї – об'єкти, що мають значний інтерес для туристів, інші віднесені до 3-ї категорії (табл. 3).
Таблиця
Розподіл екскурсійних об'єктів Волинської області за категоріями вагомості [24; 51]
Категорія важливості об'єкта | Пам'ятки | Всього
архітектури | історії | мистецтва | природи | археології
І | 68 | 5 | - | - | 7 | 80
II | 33 | 8 | - | - | 1 | 42
III | 14 | 5 | 3 | 3 | 1 | 26
Коротко охарактеризуємо найбільш значні об'єкти цієї групи. Розміщення культурно-історичних пам'яток відображено в додатку 15.
Найцікавішим туристичним об'єктом міста Луцька є архітектурно-історичний заповідник "Старе місто". На його території знаходяться найцікавіші архітектурні пам'ятки. Перш за все, це Луцький замок (Любарта), якій складається з 3 веж, фортечних стін, княжого палацу, решток церкви Іоанна Богослова. В'їздна вежа має чотирикутну в плані форму, всередині – дві спіральні сходові клітки, що виводять на оглядовий майданчик. Стирова вежа – п'ятиярусна, увінчана аттиком, прямокутна у плані цегляна споруда. Владича вежа – єдина в замку, якої не торкнулись перебудови. В ній відкрито першу в Україні концертну дзвіницю. Між В'їздною і Стировою вежами знаходиться Княжий палац. Після реставрації 1960-1963 років цей будинок пристосовано під художній відділ обласного краєзнавчого музею. В центрі замку розкопані рештки церкви Іоанна Богослова. На залишках стін споруди виявлено багато графіті давньоруського часу. Верхній замок відігравав значну роль в адміністративному і суспільному житті міста, особливо в часи, коли Луцьк був столицею окремого князівства, а пізніше адміністративним центром всієї Західної Волині. Нижній замок менш відомий і погано зберігся. Тепер можна побачити тільки залишки кладки стін, ознаки рову і одну з восьми башт – Чарторійських [16; 14].
На Замковій площі розміщується комплекс монастиря єзуїтів, який складається з колишніх будинку колегіуму, житлових і службових будівель монастиря, костелу Святого Петра і Павла (1606-І610 р.). Розкопані і реставруються підземні споруди костелу, які вже відкриті туристам. На стінах стелі, збереглися залишки розписів підземного костелу, численні поховання, камери для утримання в'язнів, колодязь. Навпроти знаходиться дзвіниця.
Костел і монастир тринітаріїв – пам'ятка архітектури початку 18 ст. До нього примикає будинок монастиря з внутрішнім двором.
Монастир ширіток (1829-1864 рр.) – двоповерховий будинок з двосхилим дахом, п'ятигранним ризалітом з північного боку та чотиригранним –