В Берестечку зберігся монастирський комплекс тринітаріїв з дівочим монастирем і костелом (1765 р). Костел збудований в стилі бароко, поряд з ним – дзвіниця 13 століття. В костелі планується створити органний зал. В центрі міста височить Свято-Троїцька церква. В 90-х роках її реставрували. На околицях в 1901 році історик В. Антонович віднайшов групу давніх рукотворних курганів – до 40 насипів.

На місці Берестечківської битви споруджено храм-пам'ятник "Козацькі могили", в якому поховані рештки героїв, що полягли в бою. Над гробницею-саркофагом піднялась 40-а метрова Георгіївська церква. На цей пагорб перенесли з села Острів Михайлівську церкву, яку з'єднали з Георгіївською підземним переходом. До 340-річчя битви відкрили монументальну скульптурну композицію, що символізує велич та героїзм козацтва та України. З 1991 року на місці Берестечківської битви засновано національний історико-меморіальний заповідник.

Дзвіниця в с. Олика Ківерцівського району також є унікальною пам'яткою архітектури. У 30-х роках XV11 століття, щоб збільшити оборонну здатність Олики, жителі обнесли містечко валом висотою 7 м, а для в'їзду в місто побудували ворота. Від фортифікаційних споруд лишились тільки стіни з баштами і Луцькими воротами, Петропавловський костьол. Архітектурні прикраси і техніка будівництва свідчать про те, що тут працювала та ж бригада луцьких майстрів, яка споруджувала Хресто-Воздвиженську Братську церкву і синагогу з баштою в Луцьку. Шедевром волинської архітектури XV століття є Стрітенська кам'яна церква, побудована в 1784 році. Вона стоїть на території старого містечка, недалеко від Луцьких воріт. Церква є класичним прикладом центричних споруд. У 1554-1564 роках в Олиці був споруджений великий оборонний замок, перебудований в ХVІІ столітті за новою бастіонною системою. Це триповерхова квадратна споруда, яка має 360 кімнат. Замок був обнесений валом і кам'яними стінами з чотирма бастіонами по кутках.

В с. Піддубці Ківерцівського району стоїть 14-купольна культова споруда, побудована у 1745 році. В плані – це хрестовий храм з однією великою баштою. Легкість форм, органічний зв'язок з ландшафтом і урочистість – все це вирізняє церкву серед інших храмів Волині, робить її цікавою пам'яткою мистецтва стилю барокко [24; 55].

В с. Забороль проживав поміщик Олізар, де до сьогоднішнього часу зберігся його будинок. В цьому будинку під час поїздки до Варшави з князем Меншиковим в 1707 році затримався Петро І, тому що Луцьк був знищений пожежею. В 1950 році на будинку, де він перебував, встановлена меморіальна дошка. Пізніше на його місці спорудили феодальний замок з кам'яними стінами та ровом, що заповнювався водою.

Затурці подарували світові таку велику людину, як Вячеслав Липинський. Тут він похований, лише зараз могила В. Липинського впорядкована, а садиба, що була повністю зруйнована, реставрується.

На околиці Жидичина збереглися залишки поселення, городище 10-13 ст., Жидичинський монастир, куди їздив молитися галицько-волинський князь Данило (1227 р.) і де жив син Богдана Хмельницького – Юрій.

В селі Рокині створено Міжгосподарський народний музей історії сільського господарства Волині. Його численні експонати розповідають про виникнення і розвиток землеробства і тваринництва на Волині, починаючи від первіснообщинного ладу і до сьогоднішніх днів. експозиція під відкритим небом відтворює пам'ятки дерев'яного будівництва: господарські будівлі, жит-лові будинки, об'єкти позасадибного будівництва (вітряки, криниці, корчми).

Славу селу Колодяжне принесла сім'я Косачів. Тут чимало років жила Олена Пчілка, пройшло дитинство української поетеси Лесі Українки. Колодяжне відвідав Іван Франко, родина М.Лисенка. В 1938 році прогресивна громадськість Західної України порушила питання про викуп Лесиного "білого будиночка", його ремонт і збереження. У травні 1941 року відкрито музей Лесі Українки, відреставровано будівлі. В центрі села, біля музею, на території колишньої садиби Косачів, споруджено пам'ятник Лесі Українці.

Отже, у Волинській області є значна кількість цікавих пізнавальних об'єктів історії, культури, мистецтва. Більшість з них є екскурсійними які включені, або можуть бути включеними в програму туристичних маршрутів.

4. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ ВОЛИНСЬКОГО РЕГІОНУ

На початку 90-х років В.П.Руденком проведена економічна оцінка ПРП Волинської області. Вона здійснювалась через грошову оцінку вільного часу, який витрачається реакреантами для відпочинку на природі з врахуванням рекреаційної цінності території, окремих рекреаційних ресурсів. Економічна оцінка вільного часу зводилась до розрахунку вартості звільнення однієї години робочого часу в сфері матеріального виробництва через відношення величини валового суспільного продукту до загальної кількості населення країни, яке використало рекреаційні ресурси.

Оцінка на той час склала відповідно 84 млн. крб. і 9,1% в інтегральному ПРП області (4 місце за значенням). Згідно з цією оцінкою Волинська область добре забезпечена природними ресурсами, які використовуються для організації відпочинку, лікування, туризму. Найкращі природні умови для розвитку рекреації в поліських районах, але і лісостепові райони мають значний потенціал. Найвищий природно-рекреаційний потенціал в Любомльському (разом з Шацьким), Ківерцівському районах, середній – в Луцькому, Рожищенському, Камінь-Каширському, Любешівському, Ратнівському, Старовижівському, Іваничівському районах, низький – у Горохівському, Локачинському, Володимир-Волинському, Ковельському [24; 81].

Природно-рекреаційний потенціал свердловин мінеральних вод наведено в додатку 4. Потенціал свердловин мінеральних вод використовується на 1,6%. Використання потенціалу родовищ мінеральних вод в санаторіях області складає: Журавичівського – 5%, Ковельського – 29%, Шацького – 3%.

Для оцінки ПРИ родовищ лікувальних грязей враховано термін регенерації грязей – 25 років та середню норму витрати на курс лікування – 0,2 м3 (для аплікацій та ванн). Результати розрахунків відображено в