Вільно захоплюють взимку циклони і помірні повітряні маси з півдня цей пологий край Плоскогір'я. Влітку вологі вітри з океану також не зустрічають перешкод. Завжди волого – 1200-1400 мм опадів за рік. І завжди тепло – середні місячні температури 12-22°. Правда, вторгнення з півдня хвиль холоду можуть викликати пониження -6-8°, але вони короткочасні і нерегулярні. Рельєф і клімат, родючі червонувато-чорні ґрунти сприятливі як для землеробства – виноградарства, тютюну і садів, так і для розвитку м'ясного тваринництва. Природна рослинність і тваринний світ майже не збереглися. Найменше зачеплені чагарники, солянки, пісколюбні і болотяні рослини на прибережній низовині.

Найбільшу площу болота займають у Бразилії в зовсім особливій природній області – Пантаналі. У перекладі з іспанської і португальської ця назва і означає "болотиста місцевість". Пантанал – це обширна, дуже молода тектонічна западина у верхів'ях р. Парагвай, в самому центрі Південної Америки. Її дно лежить всього на 50-70 м над рівнем моря.

Заболочена низовина вузькою смугою продовжується і далі на південь, уздовж Парагваю, а з півночі, сходу і південного сходу западина різко обмежена кристалічними і пісковиковими обривами Бразильського плоскогір'я – плато Мату-Гросу, Серра-ді-Маракажу, Серра-да-Бодокена. З цих уступів збирає Пантанал води численних річок, що вистилають дно западини могутньою товщею алювію. Застоюються в ній і води рясних літніх злив. На багато місяців перетворюється Пантанал в озеро-болото, що затримує до зими паводок на Парагваї. А в зимову засуху – це плямистий ландшафт непросихаючих напівзарослих боліт, переміжних з озерами, ледве помітних серед них блукаючих русел річок, солончаків, піщаних мілин і трав'янистих ділянок.

Вражає в цій "земноводній" западині велика кількість водяних птахів. Одні мають перетинкові лапки і легко бігають по листі плавучих рослин, інші – довгі ноги, що дозволяють полювати на мілководдях; це рожева ковпиця, лелеки, чаплі, ібіси, маса бакланів, качок. Багато хто проводить тут північну зиму.

Мабуть, найяскравішою "ілюстрацією" до природи Пантанала є, як і в Амазонії, двоякодихаюча риба чешуйчатник, що має і зябра і легені. Чудово відчуває вона себе в літніх озерах-болотах, а взимку, якщо треба, заривається в мул [22, 234].

Порушують подекуди низовинні простори Пантанала лише острівці заліснених височин – останніх виступів – відторженців Бразильського плоскогір'я.

Отже, серед основних природних визначних пам'яток Бразилії можна назвати:

Амазонія – це загадковий район, що становить 1/3 території всієї Бразилії. Амазонію називають "легенями планети", оскільки 50 % всього кисню на земній кулі виробляється в Амазонських джунглях. Флора і фауна в цих місцях унікальні: 25 % усіх фармацевтичних речовин світу витягується з рослин Амазонського лісу; тут мешкають 1800 різних видів птахів, 250 різновидів ссавців, 1500 різних порід риб. У річці Амазонка та її притоках – 20% всієї прісної води земної кулі. З 20-ти найдовших річок світу 10 знаходяться в Амазонії.

Річка Амазонка протягнулася на 6565 км. Це друга за довжиною річка після Нілу (6648 км). У басейні Амазонки розкинувся найбільший у світі вологий тропічний ліс (сельва), що займає неосяжну територію майже в 6 мільйонів кв. км, поділену між дев'ятьма різними країнами. Кровоносною системою цього безкрайнього лісу є могутня Амазонка та її притоки; разом вони несуть чверть води, що міститься у всіх річках світу [34].

Водоспади Ігуасу – справжнє чудо світу. У перекладі з португальського – "велика вода". Вони розташовані на кордоні трьох держав – Бразилії, Аргентини і Парагваю. Шум падаючої води чутний за багато кілометрів. Величезні вихори бризок створюють веселки надзвичайної краси.

Річка Ігуасу бере свої витоки недалеко від атлантичного побережжя Бразилії, на південь від Сан-Паулу, і тече вглиб материка в західному напрямі на протязі близько 1320 км. Ширина річки біля водоспаду близько 4 км, і у всю цю широчінь вода обрушується з величного обриву, що має форму півмісяця.

Тут налічується близько 275 окремих водоспадів, деякі з яких спрямовуються безпосередньо в улоговину, що лежить на 82 м нижче, інші ж розбиваються на серії дрібніших водоспадів. Дрібніші водоспади утворюються уступами міцної породи, що перетворюють падаючу на них воду на хмари туману і бризок. Сонячне світло додає останній штрих, створюючи веселки, що переливаються.

Чудові місця для дельтапланеризму в Ріо-де-Жанейро, особливо в районі Педра Боніта біля пляжу Пепіно. Заняття серфінгом дуже популярні по всьому побережжі, а особливо хороші хвилі в південному штаті Санта Катерина, але і біля Ріо-де-Жанейро місця теж непогані. У Бразилії зараз модно займатися віндсерфінгом. Хоча Бузіос – хороше місце для цього, справжня "мекка" знаходиться на північний захід від Форталезі в Жерікоакоарі. Також популярне плавання під вітрилом в Бузіосі і вздовж узбережжя біля найбільш відвідуваних туристами місць. В глибині країни річку Арагуая в Гоясі і Токантінсі називають раєм для рибалок. Прекрасні можливості для скелелазіння не тільки в околицях Ріо-де-Жанейро, але і в ньому самому, а також у національних парках. Дуже приємні піші походи уздовж побережжя і в національних парках. Futebol (футбол) – національна пристрасть. Якщо ви можете грати у футбол або розумно про нього говорити, то місцеві жителі вас поважатимуть.

2.2. Історико-культурні пам'ятки країни

Португальські завойовники принесли до Бразилії свої звичаї, мову, релігію, архітектуру. Португальські культурні традиції сильно вплинули на формування бразильської художньої літератури, музики і т.д. Проте бразильська національна культура – це перш за все сплав португальських, індіанських і африканських елементів. Упродовж століть у країні відбувалося їх взаємопроникнення, злиття і утворення якісно