З 1984 р. карнавальні ходи йдуть по спеціально відведеній для цієї мети алеї. Вона побудована на авеніді Маркіза Сапукаї за проектом знаменитого бразильського архітектора Оскара Німейра і розрахована на 850 тис. глядачів (довжина алеї 700 м, ширина – 13 м). Кульмінація карнавалу наступає в неділю і понеділок, коли проходять школи самби першої категорії. Хід кожної з них займає півтори години.

Все підпорядковано чіткому регламенту: система оцінки, якій слідує журі, час проходу кожної школи, число учасників, розміри возів, що представляють різні алегорії, тема самби (samba-enredo), її виконавці, порядок елементів у виступах шкіл. Сьогодні кожна школа сама вибирає собі тему. Але так було не завжди. Правда, спочатку свобода вибору існувала. Але з 1939 р. і до кінця 60-х рр. диктатори, що послідовно змінювали один одного, нав'язували теми, що ілюструють національну історію. Потім під натиском публіки школи знову знайшли свободу. Поступово тема самби завойовує весь музичний простір карнавалу (крім ходів, вона звучить на балах, під час танців на вулицях, по радіо, по телебаченню), стаючи продуктом індустрії масової культури [33].

Популярності карнавалу найбільше сприяє телебачення. Воно не тільки транслює з Ріо-де-Жанейро на всю країну хід шкіл самби першої категорії, але й знайомить з регіональними балами і ходами по місцевих і національних телеканалах. У 1995 р. ці передачі подивилися 65 млн. телеглядачів. Інша важлива новина – поява carnavalesco, фахівця з організації ходів. Він пропонує тему, створює манекени і персонажі алегорій, продумує аксесуари, підбирає необхідні тканини, знаходить колірне рішення, керує монтажем композиції, організує репетиції, а з недавніх пір втручається і у вибір тексту для самби.

Багато з цих людей – інтелектуали, фахівці в області хореографії, образотворчого мистецтва, фольклору. Під їх впливом карнавальні ходи перетворилися на грандіозні спектаклі, масштаб яких вимірюється не стільки кількістю учасників (кожна школа виставляє 3-4 тис. чоловік), скільки багатством фарб і гармонією рухів і ритмів. Правда, ставлення до подібної пишності зовсім не завжди однозначне. Багато в чому добилися свого критики, що вимагають природної простоти і повернення до традицій. Проте – ось вже дійсне диво! – навіть ці метаморфози не змогли охолодити запал, хвилювання і радість рядових учасників свята. Ці безіменні чоловіки і жінки і є справжні творці спектаклю. Вони готові потратити свою дев'ятимісячну зарплату ради декількох днів казки. Ними-то і народжується чарівне дихання карнавалу: "Мені здається, що я на небесах. Буває, закрутиться голова, я лягаю на землю і плачу".

Практично всі великі міста мають музеї.

Найцікавішими є:

у Ріо-де-Жанейро:

Останнім часом для жителів СНД визначною пам'яткою стало і місто Форталеза на північному побережжі країни в Сан-Паулу.

Таким чином, можна констатувати наявність значних туристичних ресурсів у країні. Серед них найзначнішим є сама природа.

Розділ 3. Характеристика туристичної галузі Бразилії: сучасний стан і перспективи розвитку

Бразилія – дивовижна країна, про яку так мріяв сам Остап Бендер. Вам трапиться унікальна нагода помилуватися красивими мулатками в розкішних карнавальних костюмах, танцюючих запалювальну самбу, побуваєте на карнавалі, "самої бразильської речі у всій Бразилії". Вас чекають Тропічні острови і прекрасні пляжі, національні бразильські блюда і напої.

Тут є сусідами вражаюча духовність і жахлива неписьменність, убогість і багатство, ультрасучасні форми архітектури і традиційний устрій життя. Словом, Бразилія є надзвичайним багатством життя у всіх його проявах, що наклало відбиток на її жителів: стійких, глибоко емоційних і в той же час надзвичайно веселих і оптимістичних.

Велику частину Бразилії зручно відвідувати у будь-який час року, за винятком півдня країни, де неймовірно задушливо влітку (з грудня по лютий) і постійні дощі взимку (з червня по серпень). У решті регіонів країни бувають час від часу короткі тропічні зливи, які навряд чи зіпсують ваші плани. Влітку (з грудня по лютий) багато бразильців у відпустці і, внаслідок цього, подорож ускладнюється і стає дорожчою. Крім того, на південь від Ріо-де-Жанейро жахливо задушливо. Але літо найсвятковіша пора року, і бразильці покидають свої будинки, прямуючи на пляж і на вулиці. Шкільні канікули починаються у середині грудня і тривають до кінця Карнавалу, який звичайно проходить у кінці лютого [32].

Існують регулярні рейси в Ріо-де-Жанейро з основних міст Південної Америки, і основних аеропортів США і Європи. Іншими містами Бразилії, що приймають міжнародні рейси, є Сан-Паулу, Ресіфе (особливо популярний у німецьких туристів) і Манаус, який розташовується в басейні річки Амазонки. Варіг, Бразильська національна авіакомпанія, здійснює перельоти в багато міст світу. Для міжнародних рейсів податок на виліт складає 36 доларів США, але звичайно він вже включений у вартість квитка.

Бразилія має сухопутні кордони зі всіма країнами Південної Америки, за винятком Еквадору і Чилі, так що багато мандрівників приїздять до країни з Уругваю і Аргентини на автобусі, або на поїзді з Болівії. Тихохідні човни ходять по річці Амазонці з Ікітоса в Перу, а з Асуньсена в Парагваї по річці Парагвай ходять судна в Патанал.

Витрати на продовольство:

Низький рівень: – 10

Середній рівень: – 20

Високий рівень : більш ніж 

Витрати на житло:

Низький рівень: – 20

Середній рівень: – 70

Високий рівень : більш ніж [32]

Після девальвації реала в 1999 році багато хто чекав різкої інфляції. Але поки курси на обмін валют і ціни