типом господарства, соціальною організацією, мовою, традиціями. Найбільші з них відносилися до мовних сімей тупі, карибської, аравакської та ін.
3. В даний час діє конституція 1988 р. з поправками 1994 і 1997 рр. Відповідно до неї Бразилія проголошена демократичною правовою державою, заснованою на принципах суверенітету, громадянства, людської гідності, соціальних цінностей, вільного підприємництва і політичного плюралізму. Країна є федеральною президентською республікою, що складається з 26 штатів і столичного федерального округу Бразиліа. Втручання центру в справи суб'єктів федерації строго регламентується і допускається лише з метою збереження територіальної цілісності, захисту від зовнішньої агресії, у разі конфлікту між штатами, при недотриманні громадського порядку і фінансової дисципліни.
4. В адміністративному відношенні територія країни ділиться на 26 штатів і Федеральний округ із столицею країни м. Бразилія.
5. Глава держави, Уряду і Верховний головнокомандуючий – Президент, що обирається на 4 роки.
Найвищий законодавчий орган – Національний конгрес, що складається з двох палат: федерального сенату (81 чол.) і палати депутатів (513 чол.). Депутати обираються на 4 роки, сенатори – на 8 років.
6. Бразилія – найбільш розвинена в економічних відносинах держава Латинської Америки, відноситься до групи "нових індустріальних країн". За об'ємом ВВП і промислового виробництва Бразилія входить у першу десятку в світі і займає 1 місце серед країн Латинської Америки. На частку Бразилії припадає 40% сукупного ВВП країн регіону, 43% промислового виробництва і 30% експорту.
7. У Бразилії повна різноманітність природного оточення: протяжна Амазонка і величезні водоспади, буйні тропічні ліси і рівнинні пейзажі, що нагадують напівпустелі, океанське побережжя і кокосові гаї...
На величезній території Бразилії виділяються дві основні природні області: екваторіальні монотонні лісові рівнини Амазонії на півночі і мозаїка тропічних ландшафтів Бразильського плоскогір'я на інших 2/3 країни.
8. Серед основних природних визначних пам'яток Бразилії можна назвати:
Амазонія – це загадковий район, що становить 1/3 території всієї Бразилії. Амазонію називають "легенями планети", оскільки 50 % всього кисню на земній кулі виробляється в Амазонських джунглях.
Водоспади Ігуасу – справжнє чудо світу. У перекладі з португальського – "велика вода". Вони розташовані на кордоні трьох держав – Бразилії, Аргентини і Парагваю. Шум падаючої води чутний за багато кілометрів. Величезні вихори бризок створюють веселки надзвичайної краси.
9. Португальські завойовники принесли до Бразилії свої звичаї, мову, релігію, архітектуру. Португальські культурні традиції сильно вплинули на формування бразильської художньої літератури, музики і т.д. Проте бразильська національна культура – це перш за все сплав португальських, індіанських і африканських елементів. Заснований в 1502 році португальцями, Ріо-де-Жанейро залишається вже 4 століття столицею Карнавалу, краси і центром туризму Південної Америки.
10. Велику частину Бразилії зручно відвідувати у будь-який час року, за винятком півдня країни, де неймовірно задушливо влітку (з грудня по лютий) і постійні дощі взимку (з червня по серпень).
Список використаної літератури
Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посіб. – К.: Академія, 2003. – 688 с.
Большая советская энциклопедия. – 3-е изд. – В 30 тт. М.: Сов. энциклопедия, 1970-1978.
География мирового хозяйства. Часть 1 / Под ред. Б.Н. Зимина. – М.: Изд-во Рос. открыт, ун-та, 1992. – 160 с.
Дронов В.П., Максаковский В.П., Ром В.Я. Экономическая и социальная география: Справочные материалы. – М.: Просвещение, 1994. – 208 с.
Економіка зарубіжних країн: Підручник / А.С. Філіпенко, В.А. Вергун, І.В. Бураківський та ін. – К.: Либідь, 1996. – 416 с.
Игнатенко A.M. Рекреационно-териториальные системы: научные основы развития и функционирования. – К.: УМК, 1989. – с. 51-54.
Игнатенко A.M., Руденко В.П. Природно-ресурсный потенциал территории. Географический анализ и синтез. – Львов: Вища школа, 1986. – 157 с.
Капиталистические и развивающиеся страны на карте 90-х годов / Под ред. В. В. Вольского. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. – 546 с.
Качан Є.П., Ковтонюк М.О., Петрига М.О. Розміщення продуктивних сил зарубіжних країн. – Тернопіль, 1993. – 518 с.
Липец Ю.Г., Пуляркин В.А., Шлихтер С.Б. География мирового хозяйства: Учеб. пособие для студентов. – М.: ВЛАДОС, 1999. – 400 с.
Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу. – К.: Лібра, 1996. – 328 с.
Мировая экономика / Под ред. А.С. Булатова. – М.: Юристь, 2002. – 734 с.
Мировая экономика. Экономика зарубежных стран / Под ред. В. П. Колесова. – М.: Флинта, 2000. – 480 с.
Мироненко Н.С. Страноведение: теория и методы: Учеб. пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 268 с.
Погорлецкий А.И. Экономика зарубежных стран: Учебник. Второе издание. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2001. – 492 с.
Рекреационные системы // Ред. Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Г. и др. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 180 с.
Рекреация: социально-экономические и правовые аспекты. Ред. Мамутова В.К. и др. – К.: Наук. думка, 1992. – 143 с.
Ростов Є. Ф. Економіка країн світу: Довідник. – К.: НВП "Картографія", 1998. – 383 с.
Современная география мирового хозяйства. Пособие для учителей / Под ред. М.С. Розина. – М.: Просвещение, 1977. – 288 с.
Социально-экономическая география зарубежного мира / Под ред. В.В. Вольского. – М.: КРОН-ПРЕСС, 1998. – 592 с.
Соціально-економічна географія світу / За ред. С.П. Кузика – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 256 с.
Страны и народы: Науч.-попул. геогр.-этногр. изд. в 20-ти т. Южная Америка / Редкол.: В. В. Вольский и др. – М.: Мысль, 1983. – 285 с.
Страны мира: Справочник. 1999 / Под ред. И. С. Иванова. – М.: