ТУРИСТИЧНІ САМОДІЯЛЬНІ ГІРСЬКІ ПОХОДИ В УКРАЇНІ
курсова робота з туризму
ЗМІСТ
Вступ
Актуальність теми дослідження. Слово "туризм" походить від французького слова "tour" – прогулянка, поїздка, подорож. Воно означає кругосвітню подорож і повернення у висхідний пункт. Запозичене з французької мови, це слово ввійшло у другій половині XIX ст. у мови багатьох народів. Існує декілька визначень туризму:
Туризм подолання простору з рекреаційною метою за межі місця постійного проживання.
Туризм просторове явище, що полягає у виїздах за межі місця основного проживання під час відпустки і канікул, а також у святкові дні з метою відпочинку, пізнавальними цілями та для занять улюбленою справою.
Отже, змістом чи суттю туризму є туристичний рух або подорожі, які люди здійснюють за межами місця свого проживання з метою:
пізнавальною – для поглиблення знань про світ;
відпочинковою – для регенерації фізичних і психічних сил;
заняття улюбленою справою, що вимагає відповідних умінь і спорядження, а також формальних посвідчень про наявність відповідних умінь (наприклад вітрильний спорт).
Ознайомлюючись з статистичними даними ВТО, можна зробити висновок, що при всій різноманітності видів туризму основною метою туристичних поїздок продовжує залишатися відпочинок. На його частку приходиться 70% загального числа прибуттів в світі. Ділові подорожі, включаючи участь в наукових форумах, складають біля 13%. Однак необхідно відмітити, що це поєднання в різних регіонах світу виглядає неоднаково.
Туристичне господарство поглинає приблизно 6% світових витрат на споживання. В багатьох країнах питома вага витрат на туризм становить у середньому 4-7% загальних витрат на споживання. Наприклад, у таких країнах, як Австрія, Бельгія, Великобританія, Італія і Франція, доля витрат на туризм у загальних витратах населення на споживання коливається від 4 до 5%, у Канаді, США, Нідерландах, Норвегії, ФРН, Швейцарії, Швеції – від 6 до 8%.
Туризм як активний вид відпочинку населення слід розглядати як підсистему у складі всієї організації відпочинку. Він потребує великих територій для своєї організації, значних капіталовкладень і трудових ресурсів. Саме це й обумовлює перетворення туризму в одну з важливих галузей господарства, яка є складовою частиною територіальної господарської системи (ТГС). Туризм володіє всіма ознаками, які визначають його як самостійну галузь національного господарства, що виникла в процесі суспільного поділу праці. Причому туристичне господарство виступає як велика система з різноманітними зв'язками між її окремими елементами як у межах господарства окремої країни, так і в межах зв'язків господарства цієї країни зі світовим господарством у цілому. Туризм варто розглядати як особливу галузь прикладення суспільної праці, що включає такі види людської діяльності, які направлені на організацію активного відпочинку населення. В цій галузі сфери послуг є свої економічні відносини. Продуктом праці тут виступають нематеріальні блага, що створюються працівниками туристичних підприємств.
При плановому (екскурсійному) туризмі учасники подорожують на автобусах, літаках, теплоходах, в потягах по наперед намічених маршрутах, зупиняються в готелях або на турбазах, де їм надається нічліг, харчування, екскурсійне обслуговування.
У самодіяльному туризмі подорож будується цілком або частково на самообслуговуванні. Тут туристи самі намічають маршрут і спосіб пересування, забезпечують собі харчування, нічліг і місця відпочинку, намічають об'єкти для огляду. Їм самим доводиться розбивати табірні стоянки, заготовлювати паливо для вогнищ, готувати їжу, в дорозі долати різні перешкоди, влаштовувати переправи, розчищати завали та ін.
Одним з найскладніших видів самодіяльного туризму є гірський туризм, умови розвитку якого в Україні є досить специфічними.
Таким чином, вказане вище і зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.
Об’єктом дослідження курсової роботи є організація самодіяльного туризму.
Предмет дослідження – туристичні самодіяльні гірські походи в Україні.
Метою курсової роботи є дослідження туристичних самодіяльних гірських походів в Україні та узагальнення результатів дослідження.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
охарактеризувати можливі гірські маршрути;
дослідити особливості організації гірських походів;
охарактеризувати основні небезпеки в горах.
Розділ 1. Характеристика гірських маршрутів
Альпійськими горами називаються молоді високі гори, що підіймаються вище за снігову лінію і що характеризуються комплексом льодовикових форм (цирки, гострі гребені, пірамідальні вершини і т. д.). Класичними альпійськими районами є Великий Кавказ, Тянь-Шань, Памір, Паміро-Алай, Алтай.
У туристській практиці гірський район визначається як альпійський в тому випадку, якщо він характеризується наявністю категоричних перевалів. Нижче приводиться шкала для визначення категорійності перевалів, розроблена Ю. Гранільщиковим (табл. 1). Вона визначає категорію перевалу за трьома основними ознаками: 1) характером найбільш складних ділянок; 2) необхідній техніці і тактиці пересування і бівуаків; 3) деяким кількісним показникам (повний час проходження перевалу, час подолання ділянок, на яких потрібна взаємна страховка – одночасна і поперемінна, кількість точок закріплення вірьовки при навішуванні поручнів і поперемінній страховці – враховується кількість точок страховки того, хто йде першим при підйомі і хто спускається останнім при спуску).
Таблиця 1
Шкала для визначення категорійності перевалів [16, 226] *
Категорія складності перевалу | Характер найбільш складних ділянок шляху | Техніка і тактика пересування | Загальний час подолання перевалу | Необхідне спеціальне спорядження
1А | Прості, осипні, сніжні і скельні схили крутизною до 30°; пологі (до 20°) льодовики без тріщин; круті трав'янисті схили, на яких можливі виходи скель; звичайні стежки | Проста індивідуальна техніка, самостраховка альпенштоком або льодорубом; при переправах через річки і підходах страховка за допомогою вірьовки; ночівлі на траві в наметах, хатинах або в кошах | Декілька годин;
t1 = 4-8;
t2 = 0;
n = 0 | Взуття на неслизькій підошві; льодоруби або альпенштоки; 1-2 вірьовки на групу
1Б | Нескладні скелі, сніжні схили середньої крутизни (від 20 до 40°),