можливі ділянки льоду на схилах, звичайно покритих снігом; закриті льодовики з ділянками тріщин; осипи різної крутизни і величини | Рух в зв'язках по схилах і закритих льодовиках; іноді навішування поручнів на коротких (до 50- 60 м) ділянках схилів і переправах; ночівлі в наметах на зручних майданчиках, на межах льодовикової зони | Не більше 1 дня;
t1 = 4-10;
t2 = 0,5-3;
n – до 5 | Черевики відриконені або вібрами, альпенштоки або льодоруби (1-2 на групу); основні вірьовки по одній на 3-4 людини
2А | Скельні, сніжні, льодові схили середньої крутизни (від 20 до 40°), але невеликої протяжності; закриті льодовики і нескладні льодопади | Поперемінна страховка на невеликих по протяжності ділянках, іноді використання кішок або рубка ступенів; іноді страховка крюками; можливі ночівлі в льодовій зоні | Не більше доби;
t1 = 6-10;
t2 = 3-5;
n = 5-10 | Черевики відриконені; льодоруби; пояси альпіністські або обв'язування; карабіни; вірьовки основні (30 м на 2-3 людини); при непередбаченому ускладненні шляху – кішки (2-3 пари на групу); крюки льодові (2-3) і скельні (3-4); молоток
2Б | Круті (зверху 40°) сніжні, льодові і скельні схили середньої протяжності до 100-150 м; льодопади середньої складності | Страховка поручнями або поперемінна впродовж 3-4 вірьовок, використання кішок, рубка ступенів на льодових схилах і в льодопадах; на окремих ділянках страховка крюками; іноді необхідність руху переднього на підйомі, а заднього на спуску без рюкзака, роздільного підйому і спуску рюкзаків, спуску сидячи на мотузку. | 1-2 доби;
t1 = 8-16;
t2 = 3-10;
n = 5-15 | Окрім перерахованого вище, крюки в асортименті, визначуваному характером перевалу; кішки на всіх учасників, допоміжний мотузок 40 м; петлі інші кінці вірьовок, крюки, що залишаються на спуску
3А | Круті (місцями до 60°) сніжні, льодові і скельні схили протяжністю понад 150 м; складні льодопади | Різноманітні прийоми пересування і взаємної страховки, включаючи застосування крюків і інших штучних опор; попередня розвідка і обробка маршруту, неодноразові нічліги в льодовій зоні, приготування води з снігу | Не менше 2 діб;
t1 = 10-20;
t2 = 8-16;
n = 10-30 | Окрім перерахованого вище, нестандартне спорядження; основна і допоміжна вірьовки завдовжки до 60-80 м, штопорні і якірні крюки, драбинки
3Б | Те ж, що і для 3А, але при більшій протяжності складних ділянок, різноманітному їх характері або граничній складності (наприклад, стінні ділянки крутизною 60° і більше) | Практично безперервна взаємна страховка протягом багатьох годин або навіть декількох діб; на складних ділянках – рух без вантажу з витягуванням рюкзаків; розвідка і попередня обробка шляху; вірогідність сидячих ночівель | Не менше 3 діб;
t1 – не менше 20, не рахуючи часу на розвідку і обробку шляху;
t2 – менше 3, n – більше 25 | Те ж, що і для 3А, а також спорядження, спеціально підготовлене для подолання даного перевалу
* Кількість ходових годин (t1); час руху з взаємною страховкою (t2); кількість точок страховки (n).
Віднести перевал до тієї або іншої категорії можна тільки по сукупності всіх трьох ознак, оскільки поєднання умов для кожної ознаки украй різноманітне і неможливе виділити яку-небудь з них, що однозначно визначає складність перевалу.
Четвертий показник шкали витікає з трьох перших і пропонує спорядження, необхідне для проходження перевалу.
За своєю складністю гірські подорожі діляться на шість категорій. Порядковий номер кожної категорії залежить від: 1) кількості і трудності перевалів і інших природних перешкод; 2) тривалості подорожі в днях; 3) протяжності подорожі в кілометрах (табл. 2).
Таблиця 2
Визначення категорійності і складності гірських подорожей [16, 232]
Категорія складності подорожі | Номінальна кількість перевалів | Кількість перевалів, що визначають складність подорожі за категоріями | Максимально допустима кількість перевалів при три-валості подорожі, відпо-відній розрядним вимогам
1А | 1Б | 2А | 2Б | 3А | 3Б
I | 2 | 2
II | 3 | 2 | 4 з них 1Б-3
III | 4 | 1 | 2 | 5 з них 2А-3
IV | 5 | 1 | 1 | 2 | 6 з них 2Б-3
V | 6 | 1 | 2 | 1 | 7 з них 3А-2
VI | 6 | 1 | 1 | 2 | 1 | 7 з них 3Б-2
Подорожі в горах, маршрути яких проходять через некласифіковані перевали, відносяться до пішохідних. Плануючи подорожі в гірські райони, враховують особливості, обумовлені рельєфом (великі перепади висот), значними фізичними перевантаженнями, постійними гірничотворними процесами, кліматом і погодою. Гірський туризм тісно пов'язаний з пішохідним туризмом і альпінізмом. Він стоїть на їх стику. Елементи пішохідного туризму переважають в гірських подорожах до III категорії складності. У подорожах вищих категорій особливого значення набуває альпіністська підготовка.
При певній схожості основна відмінність туристських подорожей вищих категорій складності і альпіністських сходжень полягає, за образним виразом А.Е. Бермана, в тому, що в одних і тих же горах альпініст спрямований вгору, а турист – вдалину.
При багатьох спільних рисах гірські райони розрізняються за природними умовами і за умовами здійснення в них подорожей. Це потрібно завжди враховувати при плануванні і проведенні подорожей.
Розділ 2. Особливості організації гірських походів
2.1. Підбор і підготовка груп
Підготовка до гірської подорожі проводиться в наступних напрямах:
1) туристська група вибирає маршрут подорожі залежно від своїх інтересів і свого досвіду;
2) до існуючого маршруту підбирається група, досвід учасників якої відповідає категорії складності даного маршруту. У обох випадках вимоги до учасників і керівників повинні відповідати