Схід лавини у верхів'ях долини, як правило, великої небезпеки не представляє. Небезпечніші ті, які сходять з бічних схилів по бічних ущелинах, кулуарах, жолобах.

Місця, де подібна лавина може виникнути, звичайно відомі працівникам турбаз, альпіністських таборів, контрольно-рятувальних служб, які встановлюють попереджувальні знаки з тим, щоб мандрівники не були раптово захоплені стихійною бідою і змогли вжити необхідні заходи обережності.

3.3. Льодові обвали

Можуть практично відбутися у будь-який час доби, у будь-який час роки.

У літній період кількість льодових обвалів найзначніше. Льодові обвали утворюються найчастіше не унаслідок великого скупчення льоду, а в результаті постійного руху льодової маси, так званого льодопаду, що є нагромадженням величезних стовпів, химерних "статуй", званих сераками.

Ю. Москальцев розповідав, що їх група відпочивала на одному з таких величезних сераков на льодовику Міжирчі і ніхто з найдосвідченіших знавців гір не відчував небезпеки. Як тільки група пішла з величезної глиби, льодовий колос розколовся надвоє.

Проходження льодопаду вважається завжди об'єктивно небезпечним і украй небажаним.

Висячі льодовики на схилах також представляють дуже серйозну небезпеку, і не тільки при підйомі над ними по схилу, але і при пересуванні біля його підніжжя.

3.4. Селеві потоки

Селеві, або як їх ще називають, грязьові, потоки утворюються в місцях значного скупчення уламків гірських порід. Великі маси крупних каменів, щебінки, піску можуть прийти в рух при щонайменшому механічному втручанні ззовні. Перш за все, це вода, яка підмиває основу під осипом і одночасно тисне на всю масу. Рясні дощі є як би попередженням для людей, що знаходяться внизу і в першу чергу в місцях виходу бічних ущелин і кулуарів [16, 255].

Так, наприклад, в 1953 році тривалі, безперервні дощі змусили керівництво альпіністського табору "Медик" (Центральний Кавказ) провести евакуацію людей в безпечне місце. І хоча в тісних похідних наметах було не зовсім затишно під дощем, вжиті заходи виявилися своєчасними. Селевий потік назавжди не тільки знищив табірні споруди, але і саму територію, так що важко навіть було уявити собі, що на цьому місці був табір.

Гроза в горах є серйозною небезпекою. Наближення її можна безпомилково визначити по співу льодорубів, що зудить. Іноді відчувається рух волосся на голові, чується їх легке потріскування, спостерігаються виблискуючі бігаючі іскри на мотузку (і навіть на дужках окулярів) і інші явища.

Якщо група знаходиться на підході до вершини, на перевалі або гребені, потрібно терміново спуститися вниз хоч би на сотню метрів. Металеві предмети (льодоруби, кішки, крюки і т. п.) зв'язати мотузком і спустити нижче місця знаходження людей, бажано декілька осторонь. Не рекомендується ховатися біля підніжжя скельних виступів.

3.5. Особливості пересування в горах

Рух під яскравим сонцем. У горах в результаті підвищеної сонячної радіації виникають сонячні і теплові удари, часто спостерігаються важкі опіки шкіри, що може поставити туриста, та і всю групу, в украй скрутне положення.

Перебування на яскравому гірському сонці без захисних окулярів приводить до сильних опіків очей, аж до тимчасової втрати зору.

При русі по значних по протяжності льодово-сніжних полях рекомендують носити на. обличчі марлеву маску.

Рух в темрявіі. У темноті ускладнюються орієнтування на місцевості, оцінка обстановки, організація взаємодії всіх членів груп, вибір місця для відпочинку. Характерний, що навіть порівняно пологі схили в темноті здаються прямовисними. Проте всі ці труднощі переборні [16, 256].

Звичайно, з настанням темноти рекомендується припинити рух і почекати до світанку. Але бувають такі ситуації, коли продовження руху є єдино правильним рішенням. У такому разі від всіх учасників походу потрібні максимальна зібраність, уважність, обережність. Найважливіша умова – дотримання всіх заходів безпеки і надійна страховка. Рухатися потрібно по черзі, навіть при настанні сильного похолодання не можна допускати поспішності.

Рух в тумані. Рух по схилах украй небажано. Розумніше знайти безпечне місце під нависаючими формами рельєфу і перечекати негоду.

У горах тумани є ще і небезпекою для очей. Помилкою при цьому вважатиме зайвою захист очей. У тумані потрібно обов'язково користуватися сонцезахисними окулярами (оптимальними є окуляри з фільтрами жовтого кольору).

Проходження гребневих ділянок, мови льодовиків, рух уздовж річок, в тумані можливо тільки при строгому дотриманні заходів безпеки.

У сніг і заметіль значно важко орієнтування на маршруті. Рясні снігопади небезпечні із-за можливості сходу лавини. Сильні снігопади, заметіль слід перечекати в наметі або в сніжній печері.

Разом з тим тривале перебування в укритті приводить нерідко до сумних наслідків і навіть до загибелі людей. Бездіяльність може закінчитися настанням апатії, переохолодженням організму, розвитком гірської хвороби і т.п.

У деяких ситуаціях слід направити всі зусилля до того, щоб спуститися в долину (прийнявши, природно, всі заходи безпеки).

Рух в умовах низьких температур. Низькі температури небезпечні для групи, що ослабіла, а якщо учасники до того ж ще і промокли і не мають зміни одягу, їх положення ще більш посилюється. Звичайно, якщо група має намет і примус, це дещо полегшить ситуацію навіть за відсутності спальних мішків.

Навіть для радіальних виходів в горах група повинна брати з собою запасний теплий одяг, намети відповідно кількості учасників і примус.

Висновки

Отже, туристичний рух можна поділити на 3 види:

відпочинковий туризму

краєзнавчий туризм (екскурсійний);

спеціалізований туризм (кваліфікований).

Однією з форм спеціалізованого туризму є гірський туризм.

У туристській практиці гірський район визначається як альпійський в тому випадку, якщо він характеризується наявністю категоричних перевалів.

Подорожі в горах, маршрути яких