При певній схожості основна відмінність туристських подорожей вищих категорій складності і альпіністських сходжень полягає в тому, що в одних і тих же горах альпініст спрямований вгору, а турист – вдалину.

Підготовка до гірської подорожі проводиться в наступних напрямах:

1) туристська група вибирає маршрут подорожі залежно від своїх інтересів і свого досвіду;

2) до існуючого маршруту підбирається група, досвід учасників якої відповідає категорії складності даного маршруту. У обох випадках вимоги до учасників і керівників повинні відповідати "Правилам проведення подорожей на території України".

Крім загальної фізичної підготовки дуже важлива спеціальна фізична підготовка, яка забезпечує оволодіння специфічними навичками і прийомами, необхідними при пересуванні в горах.

Спорядження повинно відповідати складності і характеру маршруту, пори року і тривалості подорожі. Будь-який предмет туристського спорядження повинен володіти високими експлуатаційними якостями і мати можливо меншу масу. Застосування синтетичних матеріалів і високоміцних легенів сплавів дозволяє вирішити це завдання.

Рух в походах здійснюється, як правило, по стежках. У горах він має свої особливості. На крутих підйомах довжина кроку скорочується приблизно удвічі. На висоті 2500 м можуть починатися напади гірської хвороби – з'являються колення в скронях, головний біль або легке запаморочення, частішає пульс, порушується координація рухів. Тут потрібні короткі проміжки рухи (20-25 хв) і тривалі (15-20 хв) паузи для відпочинку. На підйомі ногу ставлять на всю ступню, дещо розвернувши шкарпетки для кращого зчеплення з ґрунтом.

До вибору продуктів слід віднестися особливо ретельно, оскільки в дорозі нерідко доводиться головним чином сподіватися на запаси продовольства.

Шлях до вершин довгий, важкий і небезпечний. Він не кожному по плечу і вимагає виняткової сили волі, твердості духу, завзятості в досягненні мети і, безумовно, глибокого знання гір, особливостей підготовки і проходження гірських маршрутів.

Література