людей тощо. Це, як правило, короткотермінові тури. Важливим моментом таких турів є бажаність проведення екскурсій на рідній мові туриста, оскільки переклад викривляє сприймання теми і погіршує якість екскурсії.
Подорожі для людей старшого віку. За спостереженнями психоаналітиків, сьогоднішнє старіюче покоління розвинутих країн - це активна, вимоглива і платоспроможна категорія населення, орієнтована на якісне обслуговування. Програму обслуговування для цієї категорії туристів рекомендується складати таким чином, щоб клієнти мали більше часу для відпочинку. Переїзди з місця на місце повинні бути по можливості короткочасними. При розміщенні варто надавати перевагу невеликим, не дуже модним готелям з хорошим сервісом.
Отже, ознайомившись загалом з різноманітними видами туризму, варто більш детально зупинюсь на спортивно-оздоровчому, оскільки саме цей вид туризму є найперспективнішим саме для нашого регіону, а також керівництву спорткомплексу "Каштан" необхідно приділити значну увагу організації туристичних походів для молоді по нашій унікальній місцевості.
Спортивно-оздоровчий туризм передбачає подолання маршруту активним способом, тобто без використання транспортних засобів, покладаючись лише на власні сили, реалізовуючи вміння і навички пересування пішки, на лижах, плавання на плотах і човнах, їзди на велосипеді тощо.
Метою активного туризму є:
оздоровлення, відновлення сил, поліпшення медико-фізіологічних даних за допомогою зміни форм діяльності, дозованого руху, раціонального харчування, нервового розвантаження, підвищення адаптації до незвичних умов;
вдосконалення загальної і спеціальної фізичної підготовки, виробленні витривалості, спритності, сили, рівноваги;
надання практичних навичок у доланні перешкод, оволодіння технікою пересування пішки, на лижах, їзди на велосипеді, греблі;
психічному вдосконаленні та емоційному збагаченні внутрішнього світу людини, вихованні рішучості, сміливості, впевненості в собі, відповідальності;
розширення краєзнавчого кругозору, вдосконалення навчально-методичної підготовки, поповненні знань з географії, біології, історії, етнографії і культури;
засвоєння теоретичних основ організації і проведення походів, розробки маршрутів, планування роботи туристських гуртків;
набуття спортивного досвіду для участі в походах і керівництва походами різного рівня складності, одержання спортивних розрядів і знань, підвищення майстерності та інструментальної підготовки.
До спортивно-оздоровчого туризму найчастіше відносять такі найпоширеніші види активного туризму: пішохідний, гірський, лижний, водний (сплав і гребля на плотах і човнах), велосипедний.
1.1. Особливості спортивно-оздоровчого туризму
З самої назви – "спортивно-оздоровчий туризм" – вип-ливає його оздоровчий аспект у поєднанні з активною фор-мою здійснення подорожі.
Що стосується його оздоровчої функції, то будь-яка рек-реаційна діяльність (у тому числі й туризм) спрямована на відновлення функцій організму. Тому до всіх видів і форм ту-ризму цілком застосоване визначення "оздоровчий". Різниця Між ними лише в тому, яким чином відбувається оздоровлен-ня. В даному випадку оздоровлення учасників здійснюється Через зміну виду діяльності, шляхом дозованих фізичних на-вантажень, за допомогою взаємодії з природним середови-щем на протязі всієї подорожі, загартування і адаптації до Незвичних умов, нормального, повноцінного харчування.
Спортивна складова передбачає заняття туризмом з Метою вдосконалення загальної фізичної підготовки, покра-щення спеціальної технічної і методичної підготовки, прак-тичне застосування знань і навичок з тактики і техніки ту-ризму. Спортивний туризм, як і інші види спорту, дозволяє В ході виконання спортивних нормативів покращити спор-тивну підготовку учасників туристських походів, отримати спортивні розряди і спортивні звання.
Заняття туризмом займають особливе місце в системі фізичного виховання, тому що, в порівнянні з іншими вида-ми спорту, дають ширші можливості для оволодіння знан-нями, вміннями і навичками, необхідними в повсякденному житті кожної людини.
Специфічність спортивно-оздоровчого туризму позна-чається і на програмно-нормативному та організаційно-керівному його аспектах.
Здійснення спортивних туристських заходів регламен-туються нормативами і правилами, затвердженими керів-ними туристськими організаціями Держкомтуризму.
Туристська підготовка. Заняття спортивно-оздоров-чим туризмом вимагає певних теоретичних і технічних знань і умінь. Разом з тим заняття туризмом дає можли-вість виховувати і вдосконалювати певні особистісні якості людини.
Одна з найважливіших сторін підготовки туриста — тео-ретична підготовка. Як і в будь-якому виді спорту, вона охоплює широке коло питань, у тому числі проблеми на-вчання і тренування, контролю за навантаженнями, надан-ня невідкладної медичної допомоги, основи педагогіки, пси-хології, конфліктології тощо. Особливість теоретичної підготовки туристів полягає в тому, що вона тісно пов'язана з засвоєнням певного обсягу знань з географії, краєзнавст-ва, топографії.
Географічна підготовка включає такий обсяг знань з географії, який дозволяв би туристам розуміти суть природ-них явищ, спостерігати, досліджувати навколишнє середови-ще (чи його окремі компоненти) і використовувати отримані дані для розробки маршрутів і туристського освоєння тери-торії. Значення географічної підготовки визначається мірою зв'язку людини з оточуючим середовищем під час подорожі. Вирішення тактичних і технічних завдань походу, досягнення безпеки його учасників, здійснення необхідних спостережень і досліджень пов'язані з географічними особливостями кон-кретної території, їх вивчення вимагає залучення і аналізу ге-ографічного, краєзнавчого і картографічного матеріалу.
Особлива увага в географічній підготовці туристів приділяється вмінню здійснювати маршрутні спостереження, фотографувати чи зарисовувати об'єкти, робити карто-графічну зйомку. Освоєння методів і навичок географічного спостереження є важливою формою теоретичної підготов-ки туристів.
Фізична підготовка. В туризмі, як і в інших видах спорту, досягнення високих результатів неможливе без постійного фізичного вдосконалення, що є основним зміс-том тренувань і, разом з тим, нерозривно пов'язана із Зміцненням і загальним підвищенням функціональних мож-ливостей організму.
Розрізняють загальну і спеціальну фізичну підготовку. Засобами загальної фізичної підготовки досягаються різнобічний розвиток фізичних можливостей і зміцнення Здоров'я людини, розширення функціональних можливос-тей організму як основи працездатності і стимулювання процесів відновлення.
Спеціальна фізична підготовка – вид фізичного вихо-вання, обумовлений особливостями обраного виду туризму.
Заняття туризмом допомагає виробленню таких якос-тей, як витривалість, сила, спритність, швидкість.
Підчас туристського походу доводиться долати значні відстані протягом тривалого часу із значним фізичним на-вантаженням, що варіюється відповідно до складності рельєфу, темпу руху, метеорологічних умов, ваги рюкзака. Тому, запас міцності і особиста безпека туриста значною Мірою залежать від його