Спеціальна витривалість – це здатність витримувати ба-гаторазове повторення навантажень без зниження її якості.

При пересуванні з вантажем заданим маршрутом, по доланні технічно складних ділянок м'язи ніг, рук, тулуба за-знають значного навантаження протягом тривалого часу. Заняття туризмом забезпечує силову підготовку, оптималь-ний розвиток усіх груп м'язів, сприяє утворенню міцного "м'язового корсета", зміцнює дихальну мускулатуру.

Вироблення спритності складається із здатності освою-вати нові рухові дії і вміння перебудовувати рухову діяльність відповідно до зміни обстановки на маршруті. Туризм дозво-ляє значно вдосконалити основні параметри спритності – ко-ординацію рухів, швидкість і точність їх виконання.

Максимальний оздоровчий ефект від тренувань, спря-мованих на вдосконалення фізичної підготовки, може бути досягнутий, за умови, що характер і міра фізичного наван-таження відповідатиме стану здоров'я, віковим та індивіду-альним особливостям туриста. Фізична підготовка повинна базуватись на принципах різнобічності, систематичності, послідовності, безперервності, циклічності, спеціалізації.

Якими б не були мета і завдання походу, головною умо-вою завжди є безпека його учасників, яка досягається вирішенням комплексу спортивно-технічних питань.

Спортивно-технічні вимоги, що обумовлюють без-печність подолання маршруту, визначаються характером і особливостями природних перешкод, їх технічною складністю, яка диктує технічні елементи, прийоми і засоби, наявні в арсеналі учасників походу; оптимальною кількістю перешкод певної категорії складності, які в комплексі визна-чають категорію складності всього маршруту; тривалістю походу і довжиною нитки маршруту, що залежить від гео-графічних особливостей конкретної території і наявності природних перешкод; розробленістю комплексу фізичних навантажень для успішного подолання маршруту; вмінням орієнтуватися в різних умовах на будь-якій території.

Виховна роль туризму. Спортивно-оздоровчий ту-ризм є своєрідною школою виховання і гармонійного роз-витку особистості. Провідне місце тут належить трудовому вихованню, яке полягає в оволодінні вміннями і навичками самообслуговування і суспільно-корисної праці. Учасники ту-ристського походу забезпечують автономну життє-діяльність групи на весь період подорожі. Кожний учасник повинен уміти орієнтуватись на місцевості, долати пере-шкоди, влаштовувати табір, готувати їжу, ремонтувати спо-рядження і одяг, надавати першу медичну допомогу тощо. Все це дозволяє туристам не лише засвоїти елементарні навички побутової праці, а й вчить підтримувати свідому дисципліну, виробляє організованість, погодженість дій у спільній роботі.

Одна з важливих виховних і розвиваючих функцій ту-ризму – формування всебічно розвиненої гармонійної осо-бистості, свідомого громадянина, що поєднує в собі духов-не багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість.

Важливо й те, що в туристських подорожах народжу-ються почуття колективізму, любов до природи, розши-рюється кругозір учасників. Загальна мета в поході зближує Людей різного віку, сприяє новим знайомствам, встанов-ленню дружніх стосунків. Такі походи є також джерелом позитивних емоцій.

Кожний подоланий кілометр шляху зміцнює впев-неність у своїх силах, приносить велике моральне задово-лення.

Туризм, як ніякий інший вид спортивної діяльності, Сприяє розумінню прекрасного в природі і в людях, напов-нює життя духовним змістом, робить його красивим, допо-магає краще пізнати навколишній світ. У цьому вияв-ляється естетична функція туризму.

Під час тренувань і в похідних умовах виховуються вольові якості людини: сміливість, рішучість, терпіння, напо-легливість, ініціативність, дисциплінованість. Комплекс цих якостей складає найважливішу рису "спортивного характеру волю до перемоги в туристських змаганнях, прагнення пройти до кінця запланований маршрут. Це досягається здатністю до граничної мобілізації сил, максимальною зосередженістю екстремальних умовах, впевненістю в перемозі, психологічною стійкістю, вмінням швидко приймати рішення.

У створенні позитивного психологічного клімату в ту-ристській групі активна роль належить керівникові походу (Інструктору, тренеру), за умови підтримки його всіма учас-никами. Найбільш важливими психологічними факторами в такому колективі є емоційна стабільність, цілеспрямованість, оптимістична реакція на труднощі, взаємодопомо-га, авторитет керівника.

Організаційні форми туристських заходів. За формою проведення туристських заходів і характером їх Організації спортивно-оздоровчий туризм поділяють на ор-ганізований – плановий і самодіяльний (клубно-секційний) – неорганізований – аматорський ("дикий").

Плановий туризм передбачає організацію і проведення походів і подорожей туристськими установами, ор-ганізаціями і підприємствами різних форм власності (тур-фірмами, турбазами, туристськими таборами і т. ін.) пере-важно за туристичними путівками. Вони здійснюються за розробленими, вивченими, описаними, а іноді й про-маркірованими маршрутами під керівництвом інструкторів, що мають достатній досвід і добре знайомі з місцевістю. Весь маршрут, як правило, проходить через туристські ба-зи, або притулки, учасники походу забезпечуються ночівлею, харчуванням, послугами екскурсоводів, культур-ним і медичним обслуговуванням, на окремих ділянках - транспортом, і т. ін. Багато туристів-початківців здійснюють свої перші далекі подорожі саме за такими маршрутами, що пролягають через наймальовничіші куточки, включають пам'ятки старовини, цікаві архітектурні споруди, літератур-но-меморіальні та історичні місця. В більшості своїй ці мар-шрути нескладні і не вимагають спеціальної туристської підготовки.

Самодіяльні туристські походи і подорожі організують і проводять ради з питань туризму, спортивні товариства, ту-ристські і спортивні клуби, туристські секції підприємств, ус-танов, навчальних закладів, оздоровчі туристсько-спор-тивні табори, дитячі екскурсійно-туристські станції, школи, окремі групи туристів тощо.

Самодіяльні туристи самі добирають склад групи, оби-рають район подорожі і розробляють маршрут, забезпечу-ють себе необхідним спорядженням, продуктами харчуван-ня, а на маршруті організовують екскурсії, переходи і ночівлі. Маршрути самодіяльних походів затверджуються маршрутно-кваліфікаційними комісіями, а проходження їх контролюється відповідними установами (контрольно-рятівними службами і загонами).

Особливість неорганізованих – аматорських (так зва-них "диких", "під чорним прапором" і т. ін.) – походів – у то-му, що туристи самі обирають район подорожі, часто не ма-ють чітко розробленого плану і програми походу, поклада-ються на свої власні сили і сприятливі умови. Здебільшого такі групи складаються з друзів і знайомих, сімей, окремих груп туристів, що подорожують без якихось спортивних цілей. Головною метою неорганізованих подорожей є ак-тивний відпочинок під час літніх відпусток або