Масаж

Перед тим, як приступити до масажу, масажист повинен вміти ритмічно виконувати всі класичні прийоми масажу на окремих частинах тіла. Щоб правильно проводити масаж необхідно мати основні поняття про анатомічні шляхи, по яких проводять той чи інший прийом.

Опорно-руховий апарат, який забезпечує рухи тіла, складається із кісток, зєднаних звязками і мязами.

Кістки. В організмі знаходиться 206 кісток. Із низ 85 парних (всього 170) і 36 непарних, які зєднуються між собою безперервно і перервно. Кістки скелета дорослої людини складають 16-18% загальної маси тіла. Крім механічної функції, кістки являються захисною структурою для внутрішніх органів від зовнішнього впливу, а також виконують ряд біологічних функцій (приймають участь в мінеральному обміні, виробленні форменних елементів крові). Розрізняють довгі трубчасті кістки, плоскі, короткі, неправильної і змішаної форми. Середня частина довгих кісток, які знаходяться на кінцівках, називається діафізом, а дві кінцевих — епіфізом. Епіфіз, який знаходиться ближче до тулуба, називається проксимальним кінцем, а далі від нього — дистальним.

Суглоби — це рухомі зєднання кісток. Вони складаються із суглобових поверхонь двох чи більше кісток, суглобова частина у вигляді щілини між суглобовими поверхнями і суглобовою капсулою, обєднавши суглобові поверхні приєднаних кісток. Навколо капсули знаходиться звязочний апарат, судини, закінчення нервів і накриваючий їх апоневроз. Суглобова оболонка представляє собою герметично закритий простір щілиночної форми, заповненої синовіальною рідиною. В суглобовій капсулі тиск відємний, що являється одним із факторів утримання суглобових поверхонь кісток. Функція суглоба залежить від стану мязів, сухожиль, які знаходяться в області даного суглоба.

В залежності від форми розрізняють шаровидні, еліпсовидні, овальні, блоковидні, плоскі та інші суглоби.

П. Ф. Лесгарт відмічав, що "... зная геометрическую форму суставных поверхностей, мы можем сказать, какие движения возможны в данном суставе..."

Масажист повинен добре знати обєм рухів, виконуваний кожним суглобом. Амплітуда рухів в суглобі залежить також від віку, статі, тренування, індивідуальних особливостей організму. Рухи в суглобах можливі, завдяки скороченню мязів.

Мязи. Мязева тканина являється активною частиною опорно-рухового апарату. За своєю будовою мязи діляться на поперечносмугасті, забезпечуючі рухи тіла і гладкі, які утворюють оболонки внутрішніх органів. В організмі людини більше 400 поперечно-смугастих мязів, які складають 40% маси всього тіла. мязи прикріплюються до кісток. На кінцівках близько 80% всіх мязів. В основному вони мають веретеноподібну видовжену форму. Один з кінців називається головкою, другий (більш довший) — хвостом, а середня частина — черевцем. Обдва кінця переходять в щільну волокнисту зєднувальну тканину — сухожилля, які прикріплюються до кісток. мязи скорочуються під впливом нервових імпульсів, які поступають із центральної нервової системи. Функціональний стан мязів через ЦНС рефлекторно впливає на всі органи і системи організму. Скорочення мязів не тільки забезпечує рух, але й сприяє покращенню крово- і лімфобігу, впливає на розвиток і форму поверхонь кісток.

Масаж, особливо в сукупності з фізичними вправами, покращує функціональний стан мязів. По функції мязи діляться на згинальні і розгинальні, розвідні і привідні, пронатори і супінатори. Один рух в суглобі звичайно виконується двома чи більшою кількістю мязів. Мязи, які виконують одну функцію, плечевий мяз і двоголовий мяз плеча називаються синергістами. Обидва вони приймають участь у згинанні передпліччя. Мязи, які виконують рухи в протисторонньому напрямку, називаються антагоністами. Наприклад, триголовий мяз плеча (розгинає передпліччя). Слід мати на увазі, що мязи, які являються для одного руху синергістами, можуть бути для іншого антагоністами.

При захворюванні (параліч, парез) однієї групи мязів антагоністи перетягують частину тіла в свою сторону, утворюючи контрактури чи анкілози.

Роботоздатність мязів знаходиться в прямій залежності від кількості волокон, які входять в їх склад. Дл того, щоб проводити масаж, необхідно знати місця прикріплення мязів і їх функції.

Лімфатичні вузли. Всі клітини тканини, в тому числі і мязеві, омиваються лімфою, транспортуючи їх продукти (білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини) необхідні для харчування і збираючи продукти обміну. Рух лімфи в тканинах здійснюється під впливом мязевих скорочень. Масаж прискорює лімфотік, а послідовно покращує функціональний стан мязів.

В залежності від місця знаходження розрізняють наступні лімфатичні вузли: підборідні, підщелепні, привушні, потиличні, надключичні, шийні, підпахові, пахвові. Масаж, слід виконувати по ходу лімфатичних вузлів. В нормі лімфатичні вузли не прощупуються. Їх болючість, збільшення розмірів вказує на наявність запального процесу, що являється протипоказом до проведення масажу.

Масажист повинен знати будову шкіри і топографію основних нервових периферичних стовбурів і "рухових" точок.

Література

1. А. Е. Штеренгерц, Н. Я. Белая. Массаж для взрослых и детей. Киев, "Здоровье", 1992г.

2. Л. А. Куничёв. Лечебный массаж. Ленинград, "Медицина", 1985г.

3. Васичкин В. Справочник по массажу. Ленинград, "Медицина", 1990г.

4. А. Вербов. Основы лечебного массажа. Москва, "Медицина", 1966г.