Велику користь принесуть добре підготовле-ні спеціальні спортивні вечори з виступами кра-щих спортсменів колективу чи запрошених май-стрів спорту. На таких вечорах можна провади-ти запис до спортивних секцій.

Коли ці заходи будуть здійснені і бажаючі брати участь у тих чи інших секціях виявлені, скликаються загальні збори, на яких обговорюються завдання учбово-тренувальної і спортив-ної роботи та обирається бюро секцій (у складі 5—7 чоловік), яке разом з громадським інструк-тором має здійснювати керівництво учбово-спортивною роботою. Бюро спортивних секцій по-дає допомогу раді колективу фізкультури, гро-мадському інструктору в складанні й здійсненні розкладу тренувань, календарного плану спор-тивних заходів; забезпечує вибори капітанів команд, старост груп і контролює їхню роботу; розробляє положення і програми змагань, конт-ролює збереження спортивного інвентаря й обладнання та забезпечує своєчасний його ре-монт; готує місця змагань, комплектує суддів-ську колегію, провадить агітаційно-пропаган-дистську роботу з фізичної культури і спорту.

Бюро спортивної секції розподіляє обов'язки між своїми членами, визначаючи відповідальних за спортивно-технічні питання, базу і інвентар, суддівські кадри, пропаганду тощо, та складає план роботи па рік.

Одночасно з організацією спортивних секцій і команд з різних видів спорту, в яких бере участь переважно молодь, рада колективу фіз-культури повинна потурбуватись і про трудя-щих старшого віку, організувавши з дорослого населення групи здоров'я.

Організація спортивних секцій, команд груп здоров'я — це, звісно, тільки частина за-ходів по розгортанню спортивно-масової й оздо-ровчої роботи. Головне полягає в тому, щоб спортивні секції провадили систематичні учбо-во-тренувальні заняття, щоб за певним планом проходили спортивні змагання, товариські матчові зустрічі, спартакіади тощо.

Тільки за цих умов рада колективу фіз-культури, бюро спортивної секції виконають свою роль організатора масової оздоровчої і фізкультурно-спортивної роботи, тільки за цих умов у колективі фізкультури вируватиме спор-тивне життя, виростатимуть кваліфіковані спортсмени.

План-зразок роботи баскетбольної секції колективу фізкультури

№ п/п | Заходи | Строки виконання | Відповідальні за виконання

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ СПОРТИВНОГО ТРЕНУВАННЯ

Основна мета спортивного тренування — за-безпечити високий рівень здоров'я спортсменів, оволодіння спортивною технікою, виховання мо-ральних та вольових рис характеру, розвиток фізичних якостей (сили, швидкості, витрива-лості, спритності) і на цій основі — досягнення високих показників в обраному виді спорту. Все це обов'язково має передбачати навчання й тре-нування спортсменів будь-якої підготовленос-ті — від новачка до майстра спорту.

Громадський інструктор, тренер, обізнаний з основними питаннями теорії, методики навчан-ня й тренування, володіючи технікою тих чи інших вправ, передає свої знання й уміння шля-хом розповіді, особистого показу, після чого про-понує членам колективу викопати їх. У процесі виконання вправ інструктор дає вказівки, ви-правляє помилки, пропонує повторювати впра-ви доти, поки спортсмен не навчиться злагодже-но й правильно їх виконувати. Коли вправа комусь не дається, інструктор розчленяє її, про-понуючії виконати окремі частини, а потім і в цілому.

Принципів спортивного тренування кілька, але основним вважають всебічну підготовку спортсмена. Це — шлях до фізичного вдоскона-лення людини. Всебічний розвиток спортсмена, його високий моральний і культурний рівень, гармонійний розвиток мускулатури та рухомих якостей, відмінна робота серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, фізична до-сконалість у цілому — основа успіху в будь-якому виді спорту.

Особливого значення набував здійснення принципу всебічності в учбово-тренувальній ро-боті з юними спортсменами. Всебічний фізич-ний розвиток у юні роки забезпечить міцне здо-ров'я, працездатність, високі спортивні резуль-тати в зрілому віці.

Другий принцип — свідомість; він передбачає таку побудову навчання й тренування, які за-безпечать розуміння, активне ставлення спорт-смена до них. Принцип свідомості, який у ра-дянські іі системі тренування став одним з найважливіших, означає, що спортсмен повинен знати, що, чому й навіщо він робить. Інструктор чи тренер повинні провадити з вихованцями бе-сіди про конкретні завдання кожного трену-вального заняття.

Третій принцип — поступовість. Він побудо-ваний на тому фізіологіч-ному положенні, що зміни в перебудові органів і систем організму та покращання їх функцій відбуваються під впливом тренування поступопо, протягом пев-ного часу. Звідси висновок — тренувальне на-вантаження треба підвищувати поступово, від заняття до заняття. Здійснення цього принципу базується і на відомих педагогічних правилах — «від простого до складного», «від легкого до важкого», «від відомого до невідомого». Най-правильнішим при навчанні є сполучення пра-вил — «від простого до складного» і «від легкого до важкого».

Принцип поступовості визначає планове збільшення навантажень і складності вправ на кожному занятті. Це й повинні відбивати тиж-неві, місячні й річні плани тренувань. Посту-повість у навчанні має відповідати силам і мож-ливостям спортсменів, тобто треба враховувати індивідуальні особливості кожного з них. Такий підхід забезпечить поліпшення здоров'я, трено-ваності та уростання гнортнпних результатів. І навпаки, ігнорування принципу поступовості, неврахування індивідуальних особливостей уч-нів, прагнення до «швидкого» зростання трено-ваності, спортивних досягнень протягом корот-кого часу (здійснення так званої форсованої підготовки «натягування» на розрядні нормати-ви) ніколи ще не давало бажаних результатів, а лише шкодило здоров'ю.

Міцність засвоєних знань і навичок лежить в основі четвертого принципу — повторності. Систематичне багаторазове повторення вправи, яка вивчається, сприяє міцному її закріпленню.

Цей принцип також базується на відомому фізіологічному положенні про необхідність по-вторень, щоб домогтись відповідних змін у пере-будові органів і систем організму під впливом тренувань.

Кількість повторень окремих вправ та інтер-вал відпочинку між ними значною мірою зале-жать від підготовленості спортсмена, його віку, зовнішніх умов. Головну увагу тут слід звер-нути на то, що до чергового заняття треба при-ступати з достатньо відновленими силами пі-сля попередніх занять. Виникнення почуття втоми — сигнал до припинення вправ, в яких переважно вимагаються швидкість, сила, сприт-ність і точність рухів. Продовжувати трену-вання при виникненні