Коли ж потрібно розвинути витривалість, то можна не припиняти занять і тоді, коли на-ступила втома. Тільки перерву для відпочинку слід робити тривалішою.

З метою закріплення знань і навичок впра-ву треба повторювати доти, аж поки вона не будо виконуватись правильно. Отже, не слід поспішати з переходом до нової вправи, поки не буде засвоєна та, що вивчається. Необхідно встановити правильні інтервали між заняттями і на самому занятті — між вправами.

Принцип повторності шімагає систематично-го тренування протягом року, а також участі у великій кількості змагань. Тільки у повторних змаганнях закріплюються спортивна техніка й тактика, поліпшуються фізичні та вольові якос-ті. Спортивні змагання дають змогу об'єктивно оцінити, як спортсмени оволоділи на трену-вальних заняттях павичками і якостями.

До цих основних принципів тренування слід додати, що однією з найважливіших' проблем сучасної методики тренування с проблема роз-витку високих вольових якостей спортемснів. Рівень цього розвитку — один з показників тренованості спортсмена, його підготовленості

до відповідальних змагань. Високі вольові якос-ті досягаються в процесі навчання й тренування та участі її змаганнях. Іінхоїіання в спортсмена здатності мобілізувати себе під час змагання — одне з головних .ііііідапь, які стоять перед гро-мадським інструктором, тренером.

Зазначені принципи тісно пов'язані між со-бою. Всебічної фізичної підготовки по можна досягти без поступовості в навчанні й тренуван-ні, а пос'іупопість грунтується на повторності. Водночас успіхові тренувань сприяє свідоме ставлення спортсмена до них. Таким чином, усі принципи здійснюються не у відриві один від одного, а лпгно у взаємозв'язку, п (;;гі!ш)му про-цесі виховання, навчання й тренувапия спорт-сменів.

СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНА

Виховання спортсмена складається з таких органічно взаємозв'язаних частин: технічної, тактичної, фізичної (загальної і спеціальної), моральної й польової та теоретичної підготовки.

При проведенні тренувань слід братії до уваги вік, підготовленість спортсмена, особли-вості видів спорту, періодів. Новачкам, напрпк-- лад, треба більше працювати над виробленням фізичних якостей, елементами спортивної тех-ніки, тоді як підготовлепіш спортсменам необ-хідні споціалт,і!а технічна підготовка та оволо-діння тактичною майстерністю. 13 підготовчому періоді тренувань більше уваги приділяється

загальній фізичній і спеціальній підготовці, а в

змагальному — технічній.

Технічна підготовка. Досягнення успіху в

будь-якому виді спорту значною мірою обумов-лене оволодінням спортивною технікою. Техніч-но досконале, тобто раціональне, виконання вправ — запорука високих спортивних резуль-татів.

Важлива сторона спортивної техніки — еко-номне виконання вправи, яке забезпечує збере-ження сил. Під час навчання спортсмен пови-нен опанувати правильну техніку (структура вправи, відсутність зайвих напружень, автома-тн.'іація координаційних процесів, «шліфування» окремих доталрн і рухів).

Важлива роль у технічній підготовці спорт-смена належить тренерові, який повинен розу-чити з ним вправу в цілому І по частинах, про-аналізувати кожен рух.

Тактична підготовка. Спортивна тактика — мистецтво ведення змагань з суперниками. ЇЇ головне завдання — якнайраціоналі.ніпіе вико-ристати сили й можливості для перемоги.

Тактика потрібна в усіх видах спорту, однак не всюди вона має однакове значення. Найбільш тактична майстерність потрібна у командних іграх, і менше — там, де немає безпосередньо-го контакту з суперником. --

Завдання тактичної підготовки; вивчення загальних положень, засобів і можливостей у даному виді спорту, тактичного досвіду най-сильпішпх спортсменів і команд; практичне ви-користання засобів, прийомів і варіантів такти-

ки під час тренувальних занять, змагань; аналіз

сил суперників, їхньої технічної. фізичної, во-льової підготовленості; аналіз проведеного зма-гання, висновки.

Навчання тактики і вдосконалення в ній про-вадиться з використанням таких основних ме-тодів: розучування тактичних олемгптіп і дій по окремих частинах і в цілому; розробка варіантів тактичних дій; творчі завдання в процесі трену-вальних занять та змагань; аналіз застосованих тактичних варіантів, планів під час змагань,

Фізична підготовка — іііііпіаж.'шиіша части-на процесу тренування снор'їсмена. Поділяєть-ся вона на загальну й спеціальну.

Загальна фізична підготовка, дуже корисна для зміцнення здоров'я, зумовлює гармонійний розвиток усіх органів і систем людського орга-нізму, підвищення їх функціональних можли-востей — збільшення сили, швидкості, витрива-лості, спритності і т.д.

Все це досягається застосуванням в учбово-тренувальній роботі вправ на загальний розви-ток з обраного виду, а також з ішпих нидів спор-ту (снортипна гімнастика, біг, стрибки, метання, лижі, вираші з штангою, рухливі й спортивні ігри, плавання, веслування та ін.), підготовкою та складанням нормативів комплексу ГПО,

Спеціальна фізична підготовка має на меті високий розвиток усіх органів 1 систем, всіх функціональних можливостей організму спорт-смена, але вправи добираються з урахуван-ням особливостей даного (обраного) виду спорту.

Моральна й вольова підготовка. Радянський

спортсмен повинен бути відданим Батьківщині, дисциплінованим, працьовитим, наполегливим у досягненні поставленої мети, впевненим у сво-їх силах, здатним до максимальних зусиль; по-винен не боятися труднощів, завжди прагнути до перемоги.

Всі ці якості виховуються протягом усього процесу учбово-тренувальної роботи (особистим прикладом, добором відповідних вправ, участю в змаганнях, розповідями про кращих людей нашої ІЗІтчі'.зни, зокрема видатіііїх спортсменів).

Завдання теоретичної піцготоики, як і всьо-го учбово-тренувального процесу,— виховувати спортсменів у дусі комуністичної моралі, озброї-ти їх певними знаннями з галузі теорії й мето-дики спорту взагалі і снортішноЇ спеціалізації зокрема, ознайомити .і питаннями особистої гі-гієни, режиму, лікарського контролю та само-контролю тощо.

Теоретичній підготовці фізкультурників і спортсменів має бути підпорядкована вся вихов-на робота в спортивній секції, команді, колекти-ві фізкультури.

Виховну роботу здійснюють, насамперед, ін-структор, тренер, бо їх вплив на своїх вихованців завжди великий. Помиляються ті, хто вважає, що інструктор чи тренор повинні лише навчити спортсмена техніці вправ, підготувати його до ' змагань. Досвід доводить, що розрив між ідей-но-політичним, моральним вихованням і фізич-ним зни/кує успішність спортивної підготовки, не