Змагальниіі період. Огноині завдання трену-вань у цьому періоді зводяться до дальшого під-вищення рівня розвитку фізичних і морально-вольових якостей, вдосконалення і закріплення спортивної техніки, оволодіння тактикою і на-буття досвіду змагань.

Цей період прпііііято поділяти на два ета-пи. Перший, так звашш дозмагальнпй, триває один місяць, а другий — основних спортивних змагань — 3—5 місяців (залежно від виду спорту).

На пертому етапі спортсмени повинні здій-снювати нанру/кене тренування іі братії участь у невеликій кількості змагань для набуття «бо-йового» досвіду. Виступаючи в них, спортсмени . призвичаюються до нових умов, перевіряють свої можливості, підвищують тренованість. У ці-лому тренування на цьому етапі слід розгляда-ти як підготовку до участі в найбільш відпові-дальних змаганнях, запланованих на наступні місяці сезону.

Тренування на другому етапі основного пе-ріоду трохи відрізняються від тренувань на першому етапі і мають свої особливості. Голов-ну увагу в цей період приділяють вдосконален-ню техніки в обраному виді спорту та підготов-

ці до догягноппя найвищих для даного спорт-смена результатів.

Перехідний період має на меті створення таких умов, за яких спортсмени після напру-женої роботи в змагальному періоді будуть готові почати паступтшй цикл тренувань, не знизивши рівня набутих фізичних якостей і технічних навичок.

Перехідний період тренувань може мати різ-ний характер залежно від виду спорту, рівня підготовленості спортсменів, їх віку та кількості змагапі., у яких вони взяли участь протягом змагального періоду.

На сучасному етапі для окремих видів спор-ту погляди на завдання перехідного періоду трохи змінились. До цього часу, наприклад, у тренуванні бігунів (особливо на довгі дистанції) в перехідному періоді наставало затишшя. Тим часом бігуни втрачали набуті якості, а з по-чатком підготовчого періоду починали все знову.

Зараз у перехідному періоді бігуни не припи-няють тренувань і навіть беруть участь у зма-ганнях.

Для початківців і юних спортсменів, які не мають великої кількості відповідальних зма-гань, перехідний період не вимагає серйозних змін у процесі тренувань.

Керуючись цими загальними вказівками по плануванню цілорічності тренувань, громад-ський інструктор, тренер складає тижневий цикл тренувань, виходячи із завдань окремих періодів. Тижневі цикли тренувань для різних

періодів наведені в брошурах нашої бібліотеч-ки з окремих видів спорту.

ЛІКАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ

Складовою частиною системи тренування е систематичний лікарський контроль над фіз-культурниками і спортсменами. Громад»' ький інструктор, тренер повинні твердо усвідомити, що перш ніж приступити до занять у спортив-ній секції, команді, фізкультурники мають про-йти лікарське обстеження, під час якого визна-чається мож.'иіиість допуску до тренувань, даю-ться рекомендації у виборі виду спорту, вста-новлюється характер і ступінь тренувальних навантажень тощо.

Надалі спортсмени проходять медичний ог-ляд мінімум два ра:іи на рік, а в деяких видах спорту — кожні три місяці. Мета цих обсте-жень — визначити вплив регулярних занять спортом на фізичний розвиток і стан здоров'я спортсмена. При цьому виявляється і рівень зростання треповнпоґті організму.

Крім цього, обов'язковим с медичний конт-роль напередодні змагань. Лікар вирішує пи-тання і ставить свій підпис на заявці про до-звіл на участь спортсмена в тих чи інших зма-ганнях.

Без такого лікарського допуску жоден учас-ник не може ор.іти участі в змаганнях.

За даними систематичних лікарських обсте-жень визначають працездатність та функціо-нальні зміни окремих органів і систем організ-

му спортсмена, на підставі яких громадський інструктор за участю лікаря вносить зміни в режим тренувань.

Важливе значення для досягнення високих спортивних результатів має режим спортсмена,-що складається з правильного розпорядку дня, в якому знаходять своє місце виробнича і громадська робота, ранкова гімнастика, трену-вання і відпочинок, сон, харчування.

Особливо значення мас лікарськші контроль у роботі ;і дітьми, підлітками та юнаками. Орга-нізація занять спортом серед цього контингенту фізкультурників вимагає від громадських ін-структорів, тренерів повних знань апатомо-біо-логІчних основ цих вікових груп. І тут у приго-ді стане спіндружпість з лікарем. Разом вони повинні вирішити питання про форми й мето-ди учбово-тренувальних занять у дитячих, під-літкових та юнацьких спортивних секціях і командах. - «і *

Перш за все треба враховувати, що в роботі з дітьми 10—12 років основну увагу слід при-ділити загальній фізичній та багатоборній під-готовці, опрацюванню якомога більшої кількос-ті рухомих навичок різного характеру. Цього можна домогтись введенням у Зііяяття комплек-су природних рухів (біг, стрибки, метання, ла-* занпя), а також різних рухливих ігор, ігор з м'ячем, гімнастичних вправ тощо.

Тренування з якогось одного виду спорту не повинне, особлігво на початку, заііматп більше 20—25% загального обсягу учбового матеріалу. При цьому заняття мають провадитись, голов-

ним чином, у плані вивчення техніки та основ тактики.

У роботі з юнаками 13—15 років вимоги до загальної фізичної багатоборної підготовки за-лишаються ті ж самі, але розширюється коло рухомих навичок, більше уваги приділяється розвиткові швидкісних та швидкісію-силових якостей, оволодінню й вдосконаленню техніки з обраного виду спорту, тактиці. В невеликому обсязі в заняття вводяться силові наванта-ження.

Зберігаючи в роботі з юнаками 16—18 років великий обсяг загальнофізичної та спеціальної підготовки, збільшують швидкісні, силові на-вантаження та навантаження на витривалість. В учбово-тренувальпому процесі псе більпто міс-це займає скеровано тренування з обраного виду спорту. Характер технічної й тактичної підготовки значною мірою наближається до характеру цієї підготовки в дорослих.

Перелік етапів підготовки юних спортсменів (Г. Г. Бухмаи} мая орієнтовний характер. Іїопи можуть змінюватись залежно від багатьох об-ставин і, зокрема, від особливостей обраного ви-ду спорту. Специфіка окремих видів спорту ви-магає відповідних змін у формах і методах на-вчання й тренування.

Добір засобів для учбопо-троттувальпого процесу з