нера для забезпечення такого порядку, який виключав би можливість початку тренування дітей, підлітків та юнаків без ретельного медич-ного огляду і рекомендацій лікаря про обсяг навчальних або трсну пальних навантажень, а також навантажень у процесі спортивних зма-гань,

Самоконтроль. Громадському інструктору, тренеру важливо самому знати та навчити фіз-ку:п,турнпкііі самоконтролю, який, зпііЧііііни, не може замінити лікарського контролю, але б цінним доповненням до нього.

Під самоконтролем розуміють регулярне спостереження спортсмена за станом свого здо-ров'я. Методи самоконтролю прості й доступні кожному. При здійсненні його враховуються самопочуття, сон, апетит, вага, м'язова сила тощо.

Для обліку самоконтролю треба завести спе-ціальний зошит, в якому занотовувати всі дані.

Самопочуття. Цей пока;іняк відображає ба-дьорість, життєрадісність, підіііпцошія праце-здатності або, навпаки,— кволість, знюкення загального тонусу. Якщо спортсмен почуває, що під впливом тренувань самопочуття погір-шується, то це служить сигналом, що насту-пила перевтома,

Сон. Нормальним вважається міцний сон, який настає досить швидко. Після такого сну людина ранком прокидається бадьорою, з почут-тям легкості. Перевтома характеризується без-сонням, почуттям, що сон не дав шдпи'шнку, не

ВІДНОВИВ СИЛ.

Апетит. Нормальне тренування, виконання вправ з доступним даній людині навантажен-ням сприяє апетиту.

Вага тіла. На початку тренувань (7—15 днів) вага зменшується (організм звільняєть-ся від лишків води й жиру), потім зростає за рахунок збільшення м'язевої маси, а в даль-шому залишається на одному рівні. Якщо ж вага і далі зменшується, необхідно звернутись до лікаря. Після тренувань або змагань вага знижується, однак протягом доби має прийти до норми.

Бажання тренуватись. Здорові люди зав-жди виявляють бажання займатись фізичними вправами, спортом; коли ж такого бажання нема або з'явилася байдужість до фізичних вправ, то це — ознака иеров-юми. В цьому випадку треба порадитись з тренером, лікарем та зменшити тренувальні навантаження, відпочити або переключитись на інші вправи.

Пульс — це найоб'єктивніший показник ді-яльності серцево-судинної системи. Лічити пульс повинен уміти кожен фізкультурник. Підрахунок пульса здійснюється за секундо-міром або хвилинною стрілкою годинника про-тягом 15 секунд. Одержана цифра множиться на чотири, таким чином ми знаємо кількість ударів па одну хвилину.

/ Пульс здорової нетренованої людини в стані спокою дорівнює 60—70 ударам на хвили-ну. В тренованих спортсменів у стані спокою пульс повільніший.

Діяльність серцово-гулинної системи при * м'язових напруженнях посилюється, і після за-кінчення фізичних навантажень пульс може дорівнювати 100—160 ударам на хвилину, а іноді й більше. Однак через 5—6 хвилин пульс приходить до норми- Чим здоровіша й трено-ваиІїна людина, тим швидше пульс вертається до вихідної величини.

Дихання. Хорошим диханням є ритмічне, . глибоке дихання, яке супроводжується повним розширенням грудної клітки. Нормальна час-тота диха.'іьшіх рухів 10—18 на хвилину. Чис-ло дихальних рухів підраховують, поклавши долоню на нижню частину грудини і верхню частину живота: вдих і видих вважаються за одне дихання.

М'язова сила. Силу м'язів кисті правої та лівої руки вимірюють ручним динамометром. Результати занос ять до , ні й їй та самоконтролю.

Дані самоконтролю час від часу аналізую-ться разом з інструктором, тренером, лікарем.

СПОРТИВНІ ЗМАГАННЯ

Громадський фізкультурний актив готує та провадить спортивні змагання, які займають важливе місце в системі фізичного виховання.

У масовому розвиткові спорту велику роль відіграє емоційний фактор спортивних зма-гань. Гостра спортивна боротьба, яка відбуває-ться під час змагань, бажання спортсменів швидше пробігти, вище й далі стрибнути, під-няти якомога. більшу вагу і т. п. розвивають

у молоді любов до спорту, відповідають Її прагненням до здорового, сильного, красивого, а це обумовлює необхідність систематично тре-нуватись, зміцнювати своє здоров'я, загартову-ватись, набувати «бойового» досвіду спортив-ної боротьби.

Спортивні змагання не тільки сприяють ви-хованню у фізкультурників таких важливих рис характеру, як наполегливість, воля до пе-ремоги, сміливість, колективізм, дружба, але й мають вирішальне значення в організаційно-му зміцненні та ножна вленні всієї діяльності колективів фізкультури і, насамперед, сприя-ють залученню нових верств населення до си-стематичних занять спортом.

Участь у спііртпппих змаганнях стимулює спортсменів удосконалювати свою майстер-ність, краще оволодівати спортивною технікою, безперервно підвищувати рівень всебічного фі-зичного розвитку, а це, в свою чергу, створює необхідні умопп для досягнення високих спор-тивних результатів.

Проведення спортивних змагань плану-ють так само, як і тренування. Від строків проведення змагань залежить планування уч-бово-трену вальної і виховної роботи, напрям роботи (Чіортіпших сеніцй, ось чому календар-ний план спортивних заходів має бути ретель- . но продуманий і складений на рік.

При складанні річного календарного плану спортивних змагань з того чи іншого виду спор-ту необхідно врахувати строки їх проведення в районі, місті, в спортивному товаристві. Так,

наприклад, якщо районні змагання з легкоат-летичного кросу заплановано провести 15— 20 травня, то змагання з кросу в колективі фізкультури планують на один-два тижні раніше з тим, щоб після проведення своїх змагань визначити й підготувати команду колективу фізкультури до участі в районному кросі, ,

Головне в плануванні спортивних змагань з будь-якого виду спорту — домогтись того, щоб вони не мали епізодичного характеру, а провадились протягом року, багаторазово, по турах.

Ми вже говорили про те, що спортивні зма-гання органічно пов'язані ;і учбово-трепуиаль-ним процесом по підготовці спортсменів і що цей процес повинен тривати цілий рік, бо тільки за цих умов можна досягти успіхів у зростанні спортивно-технічних показників. Звідси випливає необхідність і змагання про-вадити протягом року. Уявімо собі, що зма-гання з будь-якого виду спорту будуть прове-дені лише раз чи два