Таким чином, зміст і форма фізичної вправи нерозривні між собою, вони знаходяться в постійному діалектичному протиріччі.

Класифікація фізичних вправ.

Класифікація фізичних вправ передбачає розподіл їх на взаємопов’язані групи за спільними ознаками. Часто за основу класифікації приймались чисто формальні ознаки (розподіл вправ на рухи з приладами, на приладах і без приладів, що запозичено від німецької системи турпера ХVIII століття та сокольської гімнастики ХІХ століття). Шведська гімнастика ХІХ століття мала класифікацію вправ за анатомічними ознаками.

Єдиної загальної класифікації фізичних вправ немає і не може бути, оскільки кожна фізична вправа має не одну, а кілька характерних ознак. Тому одна і та ж вправа може бути представлена у різних класифікаціях. Наприклад, підтягування подається і в класифікації, побудованій за анатомічною ознакою (вправи для мя’зів рук і плечового пояса), і в класифікації, яка об’єднує вправи, спрямовані на розвиток рухових якостей (вправи для розвитку сили).

Знаючи класифікації фізичних вправ, легше знаходити ті, які з найбільшою ефективністю допоможуть вирішувати поставлені запитання.

а) Класифікація фізичних вправ за ознакою прояву фізичних якостей: силові, швидкісні, швидкісно-силові, на витривалість, на координацію, на гнучкість, вправи, які потребують комплексного прояву рухових якостей.

б) Класифікація фізичних вправ для м’язів рук і плечового поясу; вправи для м’язів тулуба і шиї; вправи для м’язів ніг і тазу.

в) Класифікація фізичних вправ за їх значенням у вирішенні освітніх завдань: основні (змагальні) фізичні вправи, підготовчі фізичні вправи та підвідні вправи.

г) Класифікація фізичних вправ за видами спорту. В свою чергу, кожен вид спорту має власну класифікацію вправ.

Окрім вище зазначених класифікацій існують і інші, наприклад, у біомеханіці вони поділяються на статичні, динамічні, циклічні, ациклічні, комбіновані та ін.; у фізіології – вправи максимальної, субмаксимальної, великої, помірної потужності і т.ін.

Загальна характеристика спорту.

Спорт включає в себе змагальну діяльність, спеціальну підготовку до неї, специфічні відношення, норми і досягнення, які виникають в процесі цієї діяльності, взяті в цілому.

Не дивлячись на те, що спорт без змагань не існує, його функції не вичерпуються досягненням чисто змагальних цілей. Спорт забезпечує ефективні засоби для удосконалення людини, для перетворення її державної і фізичної природи у відповідності із запитами суспільства, є діючим фактором виховання і самовиховання. В міру росту досягнень спортсмен виявляється включеним в процес не тільки фізичного, але й морального, естетичного, розумового, трудового, патріотичного виховання. Педагогічне значення спорту надзвичайно велике.

В даний час в рамках спортивного руху виділяються два основних напрямки: базовий (масовий) спорт і спорт вищих досягнень.

Базовий спорт характеризується відносно невисокими спортивними результатами і значною масовістю. На цьому рівні досягнень підготовка спортсменів відбувається у вільний від основної діяльності час, проходить під керівництвом тренерів різної кваліфікації, в тому числі тренерів-інструкторів. Режим тренування і його структура часто регламентуються можливостями експлуатації спортивної бази.

З підвищенням спортивних результатів в базовому спорті значне місце відводиться вирішенню оздоровчих задач, раціональної організації вільного часу (оздоровчо-рекреаційний спорт), а також підготовка до трудової і оборонної практики (професійно-прикладний спорт).

Спорт вищих досягнень пов’язаний з стрімким досягненням найбільш високих результатів (світові рекорди, перемоги на олімпійських іграх, чемпіонату світу, Європи, СНД і т.д.). Однак чим вище спортивне досягнення, тим менша кількість спортсменів здатна вийти на цей рівень.

Спорт вищих досягнень може займати домінуюче положення у визначені періоди життя спортсмена. Підготовка проводиться під керівництвом тренерів вищої кваліфікації, в ній використовуються найновіші досягнення науки і техніки, застосовуються великі величини тренувальних і змагальних навантажень, а спортсмени проходять ретельний багатоетапний відбір.

Існують певні особливості і в реалізації громадських функцій спорту вищих досягнень. Високі спортивні результати мають великий громадський резонанс. Економічне значення проявляється в збільшенні масовості спортивного руху, підвищенні його оздоровчого ефекту, в проведенні спортивних видовищ.

Ріст спортивних результатів розширює уявлення в межах людських можливостей, сприяє відкриттю нових шляхів в методиці підготовки (евристичне значення), а також служить встановленню нових орієнтирів і нормативів для учасників масового спортивного руху (еталонне і стимулююче значення). Естетика спорту проявляється в красі безкомпромісної спортивної боротьби, вдосконалення рухів.

Оздоровчий ефект занять із спортсменами високої кваліфікації забезпечується за рахунок доброго лікарського контролю, оптимальної побудови тренування і відбору величини навантаження з врахуванням індивідуальних особливостей.

Аналізуючи специфіку направлення спортивного руху, необхідно чітко представити основні механізми взаємо обумовленості масовості спорту і рівня досягнень спортсменів вищої кваліфікації. Спортивні результати, які демонструють спортсмени високого класу, особливо в популярних видах спорту, служать ефективним засобам пропаганди активних занять фізичною культурою і спортом. Завдяки цьому в практику спортивної діяльності залучається все більше учасників і, зростають шанси на виявлення серед них нових талановитих спортсменів, які в перспективі зможуть підняти вищі спортивні досягнення на новий рівень. Пому прогрес кожного виду спорту базується поряд з іншими аспектами і на нерозривному зв’язку всіх сторін спортивного руху.

Фізичний розвиток.

Відомо, що протягом життя послідовно змінюються вікові періоди розвитку індивідуума: внутріутробний період – до 9 місяців; грудний – до 1 року; дитячі періоди (ранній, перший, другий) – до 11 років (дівчатка) і 12 років (хлопчики); юнацький період – до 20 (21) років; перший період зрілого віку до 35 років; другий до 55 (60) років; похилий вік