Реферат
на тему:
„Фізичне виховання учнів спеціальної медичної групи”
Особливу увагу слід приділяти роботі з дітьми, які за ставом здоров'я зараховані до спеціальної медичної групи, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я Украї-ни від 31.12.92 p. №211 «Про вдосконалення лікарсько-фізкультурної служби».
Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчен-ня шкільних дисциплін у 2000/2001 навчальному році - (Інформ. зб. Міністерстві освіти і науки України, №15-16, 2000 р.)
Згідно з Положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи всі учні проходять обов'язковий щорічний медичний огляд, внаслідок якого їх розподіляють на три медичні групи: основну, підго-товчу, спеціальну.
До основної медичної групи належать діти без відхилень у стані здоров'я або з незначними відхилен-нями, але з достатньою фізичною підготовленістю. Учні основної групи займаються за програмами з фізичної культури в повному обсязі, можуть бути членами спортивних секцій, фізкультурних гуртків, брати участь у змаганнях.
Підготовчу медичну групу складають учні, які мають незначні відхилення у фізичному розвитку і стані здоров'я та недостатньо фізично підготовлені. Вони навчаються разом із дітьми основної групи за загаль-ною програмою з фізкультури. Для дітей підготовчої групи застосовують певні обмеження навантажень і більш поступове засвоєння нових рухових умінь і на-вичок, особливо пов'язаних з високими фізичними навантаженнями. У зв'язку з цим школярі підготовчої групи потребують додаткових занять для підвищення рівня фізичної підготовленості. З цією метою їх слід залучати до секцій загальної фізичної підготовки.
До спеціальної медичної групи належать діти зі значними відхиленнями в стані здоров'я, яким проти-показані значні фізичні навантаження. Ці відхилення можуть бути постійного або тимчасового характеру (наприклад, після перенесення захворювання). З уч-нями спеціальної групи проводять заняття за спеціаль-ною програмою. Цим дітям необхідні заняття лікуваль-ною фізкультурою.
Переведення учнів з однієї групи до іншої дово-диться до відома учителя класу і учителя фізичної куль-тури, які в своїй практичній роботі використовують інди-відуальний підхід до дітей з урахуванням їхнього стану здоров'я.
У тих випадках, коли учень починає відвідувати школу після перенесеного захворювання, він обов'яз-ково проходить додаткове лікарське обстеження.
Для учнів спеціальної медичної групи проводять уроки фізичної культури в позаурочний час двічі на тиждень по 45 хв. за окремою програмою. Крім того, вони обов'язково відвідують загальні для всіх уроки фізичної культури, беруть участь у підготовчій і зак-лючній частинах уроку, а під час проведення основної частини виконують вправи, вивчені на заняттях у спе-ціальній медичній групі, або допомагають вчителеві.
У спеціальній медичній групі можуть навчатися учні з дуже слабким здоров'ям, а також ті, хто раніше не виконував фізичних вправ. Ці діти потребують особли-вої уваги та індивідуального підходу на кожному кроці.
На заняттях з учнями спеціальної медичної групи треба додержуватись загальноприйнятої структури шкільного уроку фізичної культури, проте він має скла-датися не з трьох, а з чотирьом частин.
У вступній частині уроку (3-4 хв.) вчитель організо-вує учнів, пояснює завдання уроку, повідомляє теоре-тичні відомості, сприяє виробленню правильної поста-ви. Засобами вступної частини є гімнастичні шикуван-ня й перешикування, ходьба, стройові вправи, дихальні вправи, а також підрахунок частоти пульсу і дихання.
У підготовчій частині (10-15 хв.) проводять загальнорозвивальні вправи, ходьбу з різним положенням рук, танцювальні вправи, ігри з елементами стройових вправ, а також підготовчі вправи.
В основній частині (25-28 хв.) вивчають один з най-важливіших рухів і проводять ігри малої і середньої рухливості.
У заключній частині, яка триває до 5 хв., діти ви-конують дихальні вправи і вправи на розслаблення. Завдання цієї частини - знизити фізіологічне навантаження і врівноважити організм дітей. У цій частині уроку вчитель підбиває підсумки і дає домашнє зав-дання.
Усі частини уроку спрямовані на розв'язання освітніх, виховних і оздоровчих завдань, органічно по-єднані між собою і становлять єдине ціле.
Дітей спеціальної медичної групи насамперед не-обхідно навчити різним типам дихання: грудному, черевневому і змішаному (повному). У роботі зі школя-рами, які мають захворювання органів дихання, вико-ристовують дихальні вправи з видихом через рот, із вимовою голосних і приголосних літер.
Одним з основних завдань фізичного виховання дітей з ослабленим здоров'ям є навчання їх правиль-ному диханню, формування навичок довільного керу-вання диханням. Порушення функції дихання, особли-во при фізичних навантаженнях, утруднює діяльність системи кровообігу, знижує насиченість крові киснем і призводить до порушення обміну речовин. Дихальні вправи полегшують роботу серця, сприяють нормалі-зації нервової регуляції дихання і усуненню порушень у діяльності дихальної системи, збільшують життєву ємкість легенів, сприяють дифузії газів у легенях і на-сиченню крові та тканин киснем, поліпшенню постави, позитивно впливають на загальний стан здоров'я учнів.
Під час усного рахунку, розв'язування завдань, ви-конання трудових процесів і нових фізичних вправ, що вимагають більшої уваги, дихальні рухи дітей гальму-ються, дихання стає поверховим, не ритмічним, що посилює кисневу недостатність і прискорює сто-мленість. Такі самі зміни дихання відбуваються під час навчання дітей нових трудових дій І фізичних вправ; дихання затримується ще до початку виконання впра-ви, що негативно позначається на якості руху. У дітей мимовільне гальмування дихання відбувається біля дошки, під час відповіді, письма, читання, на змаган-нях та в інших складних для учня ситуаціях. Довільна регуляція дихання знімає втому, нормалізує ритм і гли-бину дихання та підвищує працездатність організму школяра.
Необхідність використання довільної регуляції ди-хання в період росту і формування організму зумовле-на також тим, що механізми саморегуляції у дітей і підлітків не завжди надійно й економно забезпечують пристосування організму до умов шкільного життя, які постійно змінюються.
Сучасні досягнення фізіології дихання відкривають перспективи подальшого розвитку теорії і практики довільного керування диханням, що