Структура дошкільного керування диханням люди-ни передбачає:

1. Затримку дихання (довільне апное) та імпера-тивний стимул (точка зриву);

2. Довільне регулювання дихання (зміна ритму, гли-бина І об'єм легеневої вентиляції) та облігативний рівень легеневої вентиляції:

а) дихання при заданому постійному рівні венти-ляції;

б) довільна гіповентиляція;

в) довільна гіпервентиляція;

г) керування диханням у стані спокою;

ґ) керування диханням під час виконання фізичних вправ на місці та в русі;

д) керування диханням під час виконання силових вправ і статичних зусиль.

3. Довільне регулювання газового стану альвеоляр-ного повітря, оксидація крові.

4. Довільне регулювання через дихальну систему емоційного стану і розслаблення м'язів, зняття рухо-вої домінанти.

5. Застосування довільного дихання для боротьби з гіпоксією і прискорення процесів відновлення.

Необхідно, щоб уже на початку навчання діти зас-воїли деякі правила:

1. Дихати треба носом. Це найдоцільніше природ-не дихання. Проходячи через носові ходи, зовнішнє повітря очищується від пилу і зігрівається. Зворотній струмінь повітря з легенів зволожує слизову оболонку носа, оберігає її від пересихання. Посилюється пози-тивний вплив дихання на розвиток дихального апара-ту і центральної нервової системи. Наводимо орієн-товні вправи для розвитку носового дихання:

а) в.п. — основна стійка. Великим і вказівним паль-цями по черзі закривати праву і ліву ніздрю («закрива-ти і відкривати клапани»). Тривалість вдиху і видиху 4-6 с;

б) в.п. — те саме. Під час вдиху вказівні пальці ру-хаються по краях носової поверхні. Під час видиху вка-зівними пальцями виконувати постукування по крилах носа (видих тривалий);

в) в.п. — те саме. Кінчиком язика натиснути на твер-де піднебіння. Вдих і видих виконувати через ніс;

г) в.п. — те саме. Спокійний вдих. Під час видиху постукати по крилах носа і вимовляти склади «ба-бо-бу».

2. Вдих виконувати плавно і безшумно. Для цього дітям рекомендують вдихати повітря тоненькою цівкою без напруження. Наприкінці вдиху обов'язково необ-хідно зберігати можливість деякого його продовжен-ня.

3. Вдих виконувати активно і до кінця. Поступове надходження повітря під час вдиху змінюється його стрімким виведенням під час видиху.

4. Тип дихання має бути повним. У процесі дихан-ня беруть участь грудна клітка і діафрагма.

5. Під час виконання дихальних вправ увагу треба зосереджувати на ділянці живота, грудної клітки, на фазах вдиху і видиху.

6. Потрібно враховувати гігієнічні умови виконання вправ. Дихальні вправи доцільно виконувати в провітре-ному приміщенні, на свіжому повітрі. (Необхідно ви-ховувати у дітей нетерпимість до задухи в приміщенні).

7. Виконуючи рухові завдання потрібно забезпечу-вати оптимальну структуру дихання:

а) узгоджувати фази дихання і руху за анатомічною ознакою;

б) враховувати рефлекторний вплив дихання на частоту рухів і силу скорочення м'язів.

9. Дотримуватись принципів адекватності дихання вимогам даного моменту, тобто забезпечувати над-ходження до організму потрібної кількості кисню і ви-ведення вуглецю. Слід пам'ятати, що хвилинний об'єм дихання, який відповідає даному віку, є межею раціо-нального збільшення вентиляції; межа мінімального рівня легеневої вентиляції в стані спокою знаходиться на 20-30 % нижче від її нормального рівня; глибина дихання під час м'язової роботи не має перевищувати 40-50 % життєвої місткості легенів.

Навчання дітей правильному диханню починають з теоретичних відомостей про дихання та його значен-ня для життя і здоров'я людини. Розповідають про механізм дихання, його основні показники, зміни під час фізичних навантажень. На прикладах найтиповіших вправ демонструють узгодженість дихання з ру-хами. Ознайомлюючи дітей з новими способами ди-хання, одночасно з поясненням техніки його виконан-ня показують, як правильно дихати. Під час виконання вправи варто нагадувати про сам характер дихання.

Процес формування навичок довільного дихан-ня можна умовно поділити на три періоди. У пер-шому періоді (5-10 занять) застосовується система підготовчих вправ із поступовим розширенням дихаль-них функцій, для подолання дискоординації між різни-ми групами дихальної мускулатури, засвоєння навич-ки повного дихання.

У другому періоді навчання (12-14 занять) зас-воюються певні рухові цикли під час виконання вправ на місці і в русі. Дітей навчають контролювати ритм і глибину дихання на основі вдосконалення пропріоцентивної чутливості дихальних м'язів.

У третьому періоді навчання (6-8 занять) учні закріплюють і вдосконалю довільного керування диханням під час виконання найважливіших фізичних вправ і розумової діяльності. Успішне закріп-лення засвоєних навичок пов'язане з утворенням і використанням дихальних і рухових стереотипів на основі вдосконалення пропріоцептивної чутливості дихальних м'язів.

Учні з порушенням обміну речовин повинні викону-вати вправи в помірному темпі, але тривалий час, до-вільно робити вправи з гантелями, набивними м'яча-ми тощо.

Дітям із захворюванням нервової системи треба створювати на уроках спокійну обстановку, стимулю-вати впевненість у своїх силах, не зловживати еле-ментами змагань, що спричинюють перенапруження нервової системи.

Для учнів Із хронічними захворюваннями органів травлення, жовчного міхура, печінки необхідно обме-жувати кількість стрибків, натомість широко викорис-товувати вправи з вихідних положень лежачи на спині і сидячи. Учням, які мають проблеми із зором, не слід виконувати вправи, пов'язані із струсом тіла.

Індивідуального підходу потребують діти підготов-чої медичної групи, які перенесли захворювання, а також діти з порушенням постави або незначними відхиленнями від правильної постави. Для цієї кате-горії дітей необхідно добирати спеціальні фізичні впра-ви, обмежувати тривалість проведення кожної вправи та кількість повторень.

Фізичне виховання ослаблених учнів не повинно обмежуватися уроками фізичної культури. Для підтрим-ки здоров'я таким дітям необхідно дотримуватись пра-вильного режиму дня з обов'язковими фізкультурно-оздоровчими заходами (ранковою гімнастикою вдома, гімнастикою до занять у школі, фізкультхвилинками і паузами під час проведення уроків та приготування домашніх завдань, іграми та фізичними вправами на великих перервах, фізкультурними заняттями в групах подовженого дня). Крім того,