Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму:

несе відповідальність за подальший розвиток туризму в Україні; бере участь у підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів з питань туризму. В межах своїх повноважень

розробляє і затверджує нормативні акти, узагальнює практику застосування законодавства та вносить пропозиції щодо його вдосконалення; визначає перспективи та напрями розвитку внутрішнього та міжнародного туризму, його матеріально-технічної та соціальної бази, забезпечує їх виконання;

координує діяльність міністерств і відомств, підприємств та організацій незалежно від форм власності у питаннях, пов'язаних з наданням туристичних послуг в Україні та організацією туристичних подорожей ( поїздок) за кордон; координує роботу місцевих органів виконавчої влади в галузі туризму;

організує інформаційну, рекламну та видавничу діяльність з питань туристичної діяльності; сприяє розвитку конкуренції на ринку туристичних послуг, створює рівні можливості на ньому для всіх суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності;

здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання, що надають туристичні послуги; контролює виконання умов та правил обслуговування туристів, достовірність та повноту інформації, що надається суб'єктом туристичної діяльності;

бере участь у розробці державних стандартів в туристичній галузі та здійснює технічне регулювання сертифікації туристичних послуг;

сприяє здійсненню підготовки, перепідготовки та підвищенню кваліфікації туристичних кадрів та проведенню науково-дослідних робіт у галузі туризму;

бере участь у зовнішньоекономічній діяльності в галузі туризму, представляє інтереси України з питань туризму в інших країнах та міжнародних організаціях, укладає відповідно до чинного законодавства міжнародні угоди, відкриває туристичні представництва за кордоном.

Рішення центрального органу виконавчої влади в галузі туризму, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств і відомств, місцевих органів виконавчої влади, суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, туристів.

2. Місцевими органами виконавчої влади в галузі туризму є відповідні структурні підрозділи центрального органу виконавчої влади в галузі туризму або у складі органів виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які підпорядковані цим органам влади та центральному органу виконавчої влади в галузі туризму. В разі необхідності в місцях приоритетного розвитку туризму зазначені органи можуть створювати представництва (бюро). Повноваження місцевих органів виконавчої влади в галузі туризму визначаються положенням про них, які затверджуються спільно місцевими органами виконавчої влади та центральним органом виконавчої влади в галузі туризму.

Місцеві органи виконавчої влади:

розробляють і реалізують реґіональні програми розвитку туризму;

проводять моніторинг розвитку туризму на відповідній території;

проводять рекламно-інформаційну діяльність щодо пропонування туристичних можливостей відповідної території; відповідно до діючого законодавства здійснюють ліцензування (видачу дозволів) діяльності суб'єктів господарювання та

контролюють в межах своєї компетенції дотримання законодавства в галузі туризму;

надають методичну та консультаційну допомогу суб'єктам туристичної діяльності ;

виконують інші функції, пов'язані з розвитком туризму на відповідної території.

3. Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму може делегувати виконання в установленому законодавством порядку частину своїх функцій відокремленим структурним підрозділам в галузі туризму місцевих органів виконавчої влади.

Пункт відправки. Державна туристична адміністрація України

-- Україна першою з країн СНД 1995 року ухвалила Закон «Про туризм». Чим викликана поява його нової редакції сьогодні?—

Чинний Закон «Про туризм» із точки зору практики туристичної діяльності, міжнародного законодавства, участі України в міжнародних організаціях на сьогодні носить декларативний характер. Не кажучи вже про те, що наше туристичне законодавство настільки недосконале, що не сприймається міжнародним співтовариством. Не можна сказати, щоб це заважало іноземцям відвідувати Україну, але ж посольства іноземних держав вивчають наші закони і дають рекомендації своїм громадянам, їхати до нас чи не їхати. Торік народний депутат Олександр Пухкал вніс на розгляд Верховної Ради проект «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про туризм». У жовтні того ж року проект проголосували в першому читанні. На його адресу надходили пропозиції і, оскільки в галузі залишається багато невирішених проблем, виникла необхідність у допрацюванні та розширенні законопроекту. На цьому етапі підключилася Держтурадміністрація. Влітку цього року об’єднані пропозиції ми помістили на своєму веб-сайті для широкого обговорення. Минулого тижня нову редакцію законопроекту зареєструвала у ВР народний депутат Катерина Самойлик. —

Які основні положення потрібно внести в закон, щоб відповідати міжнародним стандартам? —

Україна — єдина серед країн, у тому числі СНД, де ще законодавчо не визначена туроператорська і турагентська діяльність. І туроператор, і турагент — посередники між туристом і тим, хто безпосередньо надає послуги. Хто ж у кінцевому рахунку має відповідати перед туристом? Туристичний оператор — це структура, котра формує турпродукт, комплектує і реалізовує його. А турагент — те саме, що невеликий магазин, котрий створений туроператором продукт продає туристу. У нього відповідальність зовсім інша. На сьогодні усі 5300 наших зареєстрованих турпідприємств можуть здійснювати туроператорську діяльність. За фактом більшість із них її не веде, тому відповідна позиція нового законопроекту якраз і не знаходить розуміння у багатьох турфірм. —

На туристичне законодавство яких країн ви насамперед орієнтувалися при підготовці законопроекту?—

На директиви Європейського економічного співтовариства, законодавство Італії, естонський закон про туристичну діяльність. Вивчали огляд світового законодавства, зроблений ученими з російської Академії туризму.—

Діяльність туристичної галузі регулює щонайменше добрий десяток інших законів, у тому числі «Про підприємництво», «Про захист прав споживачів», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про порядок здійснення розрахунків у інвалюті», «Про перетин кордону»… У будь-якому разі частина проблем галузі залишилася за бортом нового законопроекту і вирішувати їх доведеться шляхом внесення відповідних поправок у закони, що регулюють туристичну діяльність опосередковано. А, може, саме вони поліпшили б ситуацію?—

Всі названі закони загальні і поширюються на всіх, а