ПЛАН

Вступ.

Теорія планування фізичного виховання в школі.

Технологія планування навчальних завдань.

Тематичний план-графік та конспекти уроку.

Експериментальна частина.

Висновок.

ВСТУП

“Гімнастика, фізичні вправи, ходьба повинні міцно увійти у повсякденний побут кожного, хто хоче зберегти працездатність, здоров’я, повноцінне і радісне життя”

Гіппократ.

Сьогодення поставило перед вітчизняною спортивною наукою завдання — всебічно дослідити й осмислити закономірності та перспективи розвитку фізичної культури в період розбудови незалежної держави і на цьому ґрунті розробити науковий проект реформування національної системи фізичного виховання. Для визначення можливих напрямів її реформування необхідно зверну-тись у далеке і недавнє минуле становлення і розвитку фізичного виховання.

Демократизація життя школи не тільки не знімає необхідності плануван-ня, а навпаки, посилює увагу до цієї проблеми. Широкі можливості в самостійному виборі засобів, посилення уваги до особистості кожного учня потребують більш чіткої організації всього навчально-виховного процесу, його планування та контролю. При цьому найактивнішу участь у складанні планів повинні взяти учні.

Функції педагогічного планування полягають у передбаченні очікува-ного результату і логічно-формалізованому "проектуванню" того, як буде (повинен) розгортатися процес фізичного виховання в конкретних умовах (на основі загальних закономірностей). Плани дають змогу дивитися далеко вперед, визначати мету і конкретні завдання, передбачати найефективніші засоби та шляхи їх розв'язання.

Досвід роботи з фізичного виховання у школі свідчить, що найкращих результатів досягають педагоги, котрі сумлінно ставляться до проектування своєї діяльності.

Функції контролю полягають у:*

об'єктивній оцінці індивідуальних передумов досягнення мети;*

перевірці ефективності змісту, форм побудови і результатів фізич-ного виховання;*

порівнянні запланованих і досягнутих результатів;*

виявленні ступеня відповідності або невідповідності між ними (для внесення необхідних коректив як у самий процес фізичного вихо-вання, так і в параметри плану).

Розглядаючи в цьому зв'язку взаємозумовленість планування, реалізації плану і контролю, важливо чітко уявити, що як би старанно не розроблявся план, процес фізичного виховання (котрий практично складається) далеко не завжди й у всьому збігається з його запланованими контурами. Причин цього кілька: по-перше, закономірності фізичного виховання мають не однозначно-зумовлений, а ймовірний характер (іншими словами, вони не ви-являються механічно, а допускають, залежно від конкретних умов, різні варіанти одних і тих же закономірних тенденцій); по-друге, наші знання про ці закономірності ніколи не є вичерпними; по-третє, реальні життєві ситу-ації, що впливають на хід фізичного виховання, вельми варіативні та динамічні. Звідси випливає одна з головних вимог до планування — його гнучкість (постійний зв'язок планування і контролю, необхідність регуляр-ної корекції планів згідно з конкретними даними контролю).

Систематичний контроль підкаже вчителеві необхідне дозування вправ, найкращу їх послідовність, можливі інтервали відпочинку, оптимальні порції навчального матеріалу, темп педагогічних дій, тобто все те, без чого немож-ливо вдосконалювати планування.

Отже, планування — це складання теоретично і методично обґрунтованої документації, що формує систему навчання і виховання, це проникнення в сутність явиш і закономірностей процесу фізичного виховання.

На жаль, у практиці з відомих причин планування дискредитоване. Плани часто або зовсім не відповідають реальній ситуації, що склалась у школі, і природно, не відіграють своєї позитивної ролі, або складаються лише для того, щоби пред'явити їх на вимогу керівництва школи, можли-вим інспекціям.

Уміння якісно планувати процес засвоєння предмету "фізична культу-ра" є однією із найважливіших професійних здібностей учителя.

Відомо, що в навчальних програмах із фізичної культури (на відміну від інших шкільних предметів) матеріал представлений не в порядку його засво-єння, а у вигляді переліку фізичних вправ за певними розділами. Плануючи роботу, вчитель сам повинен підбирати матеріал для уроків із різних розді-лів, щоби раціонально формувати і вирішувати педагогічні завдання. При цьому вчитель має постійно враховувати, що вже добре засвоєно учнями, що варто повторити, до чого готуватись у подальшій роботі.

ВИСНОВОК

Із викладеного вище легко дійти висновку, що пра-ця вчителя фізичної культури складається з багатьох ком-понентів. Але щоб усі ці компоненти склались в єдину си-стему фізичного виховання школярів, вчителеві необхідно багато знати, вміти і, що особливо важливо, постійно під-вищувати свій творчий потенціал, не відставати від вимог часу, прогресу науки, запитів своїх учнів. Учитель все життя повинен сам вчитися, безперервно поповнювати власні знання, пам'ятаючи, що педагог доти залишається вчителем, доки продовжує самоосвіту.

Організовувати самостійну роботу щодо піднесення власного професійного рівня майбутній педагог повинен навчитись у студентські роки. В кожному конкретному ви-падку ця робота повинна переслідувати конкретну мету, мати чіткий план і терміни реалізації, форму кінцевого результату, постійне робоче місце.

Метою самостійної роботи вчителя може бути: вивчен-ня ефективності засобів фізичного виховання, методів організації навчальної діяльності, прийомів навчання І ре-гулювання навантаження, форм фізичного виховання уч-нів різних класів, методів просвітницької роботи тощо.

Кінцевий результат роботи — впровадження нових форм фізичного виховання у школі; використання _вчите-лем нових методів діяльності; написання рефератів І мето-дичних розробок для батьків, вчителів початкових класів і класних керівників; підготовка доповідей і виступів на методичних нарадах, засіданнях педрад; підготовка наоч-них посібників тощо.

Постійне робоче місце доцільно обладнати в методич-ному кабінеті школи, де зосередити підшивки газет І жур-налів, методичні посібники, підручники, довідники, слов-ники, енциклопедичні видання.

План роботи містить її основні етапи, терміни початку і кінця, кінцевий результат. Працювати радимо щоденно, без зволікання, не очікуючи натхнення, а зусиллям волі створюючи робочий настрій. Натхнення прийде під час роботи.

Важливим джерелом самоосвіти є постійний аналіз ді-яльності учнів. Педагог повинен вчитись у дітей. Повчаль-ним у цьому плані є досвід вчителя-методиста з Одещини В. В. Радзівіла. Як правило, наприкінці навчального року педагог опитує учнів про якість уроків фізичної куль-тури, пропонує їм відповісти на питання, що їм