Методика навчання вправ з гандболу

Ловіння м’яча двома руками і передача зігнутою рукою зверху. Техніці ловіння та передачі м’яча навчають одночасно. Спочатку тренування проводять у нескладних умовах. Вправи виконують на місці, потім у русі під час ходьби, бігу. Надалі їх ускладнюють, збільшуючи швидкість пересування гравців і силу передач, вводять малоактивного і активного захисника. Передачу та ловіння м’яча здійснюють під час паралельного зустрічного чи перехресного пере-міщення гравців одним, двома чи більшою кількістю м’ячів.

Під час навчання умінь ловити і передавати м’яч рекомендують використовувати рухливі ігри спортивного характеру. Деякі з них подано далі.

“М’яч із чотирьох сторін”. Накреслюють квадрат зі сторонами від 6 до 10 й. У середині квадрата позначають коло діаметром 1,5-2 м. Гравці, поділившись на чотири команди, шикуються в ше-ренгу й займають місця по сторонах квадрата. Один Гравець з кож-ної команди з м’ячем у руках стоїть у центрі кола обличчям до своєї команди. За сигналом кожний з них передає м’яч по черзі членам своєї команди. Останній гравець у шерензі, прийнявши м’яч, швидко веде його в коло, а той, що стояв у колі, займає місце в шерензі праворуч. Решта гравців пересувається на одне місце ліворуч і т.д., аж поки гравець, який стояв першим у ко-лі, не повернеться на своє місце.

“Квач і м’яч”. Гравці розподіляються на дві групи і стають по обидва боки середньої лінії. Кожна група діє самостійно. Усі пересуваються по майданчику, намагаючись уникнути переслідуван-ня ведучого, і передають один одному м’яч, щоб він опинився в руках гравця, якого наздоганяє ведучий. Квапити гравця з м’ячем не можна, але ведучий має право торкнутися м’яча рукою. Тоді на його місце стає той гравець, який останнім володів м’ячем. Доз-волено квапати м’яч у повітрі, перехоплювати його. Якщо ведучий зумів це зробити, його змінює гравець, з вини якого був втраче-ний м’яч.

Кидок м’яча в опорному положенні:

І. Передача м’яча в парах на відстані 4-4,5 м.

2. Те саме, але на відстані 5-6 м на швидкість.

3. Передача м’яча на точність.

4. Кидки м’яча у ворота на точність з неповним зусилля з відстані 7-8 м.

5. Кидки м’яча у ворота з пасивним захисником.

6. Те саме, але з активним захисником.

7. Те саме, але з виконанням дій, що відвертають увагу су-перника .

8. Кидки м’яча у ворота після введення та передачі партнера.

Кидок м’яча у ворота в стрибку:

1. Почергові стрибки на правій і лівій йогах.

2. Стрибки через лаву з приземленням на поштовхову ногу.

3. Імітація кидка м’яча в стрибку.

4. Передача м’яча в стрибку між гравцями.

5. Кидки м’яча в стрибку після введення й передачі партнера.

6. Кидки м’яча у ворота з пасивним захисником.

7. Те саме, але з активним.

Дії, що відвертають увагу суперника:

1. Заволодіння м’ячам, гравець на місці імітує передачі м’яча.

2. Те саме, але у русі.

3. Гравці просуваються по майданчику з інтервалом 1-1,5 м один від одного. Замикаючий робить ривок, пробігав змійкою впе-ред і стає направляючим.

4. Рухлива гра ‘Квач’.

5. Вправа в парах з пасивним захисником.

6. Те саме, але з активним.

7. Однобічні ігри 2x2, 3x3.

Колективні дії в нападі: У практиці гри в гандбол склалося два види нападу: з ходу і проти організованого захисту. Напад з ходу здійснюють безпосередньо після оволодіння м’ячем, якщо не всі гравці команди суперників одночасно можуть взяти участь у захисті своїх воріт. У нападі проти організованого захисту за-стосовують системи “3-3” та “4-2”.

Система нападу “3-3”. Розміщення гравців на майданчику: троє грають у першій лінії, троє - в другій. Гравці першої лінії атакують з кутових і центральних позицій безпосередньо біля лі-нії площі воротаря. Гравці другої лінії атакують ворота з дале-ких і середніх дистанцій; вони повинні володіти точним кидком з 10-11 м. Гравці обох ліній спільними зусиллями, застосовуючи різноманітні переміщення й передачі м’яча, намагаються створити на одній з ділянок атаки кількісну перевагу і сприятливу для кидка ситуацію. Центральний гравець першої лінії весь час пере-буває в готовності прийняти м’яч. Він часто перемішується вздовж зони воротаря, бере активну участь у створенні заслонів. Йому допомагають гравці, які діють на кутових позиціях. Активні дії гравців першої лінії сприяють діям гравців другої і навпаки.

Система нападу ‘4-2”. Застосовуючи систему нападу “4-2”, гравці розміщуються на майданчику: четверо з них грають у першій лінії, двоє - в другій. Чотири гравці першої лінії ско-вують своїми активними діями гравців захисту, створюючи перед-умови для кидків з далеких і середніх дистанцій для гравців другої лінії.

Колективні дії в захисті Найпоширенішою і найдавнішою у гандболі є зона системи захисту “6-0”. її використовують зде-більшого тоді, коли гравці нападу в команді суперників не воло-діють кидками з далеких дистанцій, а гравці першої лінії нападу небезпечні.

Система захисту “5-1”. Застосовуючи цю систему, гравці ши-куються вздовж лінії площі воротаря. Особливістю такого захисту е персональна опіка гравця який виходить уперед - порушувати взаємодії гравців другої лінії і, якщо є така можливість, не допустити нападаючих зробити кидок у ворота з далекої відстані в центральній зоні нападу. Якщо центральний нападаючий дру-гої лінії передав м’яч партнерові, що діє на напівсередніх по-зиціях, то до нього, як правило, виходить захисник /він діє на напівсередніх позиціях/, а гравець захисту, який грає попереду, підстраховуе зону, що звільнилася. Гравці захисту, що діють не крайніх позиціях, не виходять уперед на гравця з м’ячем, а пе-ремішуються вздовж лінії