Суперечки стосовно проведення дозвілля – нерідке явище, особливо в молодих сім’ях. Молоді дружини нерідко жаліються: “Чоловіка важко кудись витягнути, він віддає переваги газетам і телевізору”. В нашому дослідженні, наприклад, чоловіки майже у два рази частіше, ніж жінки, погоджуються з твердженням: “Краще всього подружжю проводити вільний час вдома” (14 відсотків наречених і 26 – женихів). Більшість же і тих і других все ж таки за те, щоб по частіше проводити вільний час поза домом. Але в житті нерідко перемагає інертність, і активні форми дозвілля заміняються пасивними. Нерідкий наслідок цього – нудота, незадоволеність своїм способом життя, розмови про “буденність” подружнього життя як нібито попередньо наявній їй рисі.

Немає необхідності доводити, що сумісна діяльність і спільні інтереси згуртовують сім’ю, допомагають їй долати труднощі і негаразди. В тих випадках, коли сумісна діяльність (а це частіше за все сумісне сімейне дозвілля) супроводжується позитивними емоціями, вона служить зняттям конфліктів, покращенню емоційних відносин у сім’ї.

Дуже значну, але, на жаль, нерідко недооцінену роль в стабілізації і гармонізації сім’ї відіграють фізкультура і спорт.

В основі багатьох конфліктів лежить дратівливість, втомленість, пасивність. Поганий фізичний стан людини не може не впливати на її настрій, вміння вести себе, стримувати свої емоції. У наш час, час перевантажень, жінці важко суміщати виробничу роботу з домашньою, і нерідко її психіка страждає від перевантажень. Думається, немає потреби говорити про те, що людина, яка систематично займається фізкультурою, набагато краще контролює свій психологічний стан і більш підготовлена до подібних “перевантажень”.

В сумісних сімейних заняттях фізкультурою ховаються величезні можливості і для підвищення виховного потенціалу сім’ї, покращення відносин батьків з підлітками, особливо “важкими”. Фізкультура і спорт розкріплюють батьків і дітей, збільшують “потенціал довіри” сім’ї. При цьому зникають, стають ніби непомітними природні розбіжності в поглядах на життя, зумовлені віком.

Нерідко діти відчувають дефіцит спілкування з батьками. Фізкультура і спорт – це та сфера, де, по-перше, цей дефіцит до обопільної користі зменшується. По-друге, саме тут батьки (особливо тато, чий традиційний авторитет в сучасній сім’ї суттєво похитнувся) завжди будуть взірцями для дитини. Втягнувши “спадкоємця” або “спадкоємницю” в світ фізичної досконалості і гармонії, ви “прив’єте” йому імунітет проти нікотину, алкоголю та інших шкідливих звичок, розбудите ніби ланцюгову реакцію, яка приведе в майбутньому до появи здорових онуків.

Бадьорячи прогулянка або пробіжка, заміський похід або “лижний десант” – найкращі можливості для “всесімейного” дозвілля. Нерідко дружина, яка жаліється на нестачу уваги зі сторони чоловіка і нестачу часу на спілкування з дітьми, говорить: “Ну, ви ідіть на пробіжку, а я поки що обід приготую”. Але краще зробити по-іншому: усім разом пробігтися, а потім також разом зробити домашні справи. Емоційний заряд, який отримується від сумісних занять фізкультурою і спортом, витрачається завжди позитивно. Відчуття товариськості і взаємної симпатії добре знайомі спортсменам – членам одної команди або секції. Дещо подібне, тільки на більш високому рівні, виникає і в спортивних сім’ях. Сумісне фізкультурне дозвілля в значній мірі “знімає” проблему розподілу домашніх справ. Сім’я ніби перетворюється в бригаду, принцип якої “разом працювати – і разом відпочивати”.

Культура сімейна і фізична – нерозривна діалектична єдність. Культура фізична – складова частина сімейної. Пронизуючи собою всі сфери сімейно-шлюбних відносин, фізкультура і спорт піднімають їх на більш високу ступінь. Це глибокий зв’язок двох зрізів загальнолюдської культури сприяє комплексному вирішенню задач, сформульованих в новій редакції програми уряду, - укріпленню сім’ї і формуванню гармонійно розвинутої, загальнолюдської активності особистості, яка поєднує в собі духовне багатство і фізичну досконалість.