До найважливіших факторів формування здорового спосо-бу життя належать фізична активність і загартування орга-нізму.

Режим руху, усвідомлення потреби в активній діяльності, ритми активності, відпочинку і сну є обов'язковими компонен-тами здорового способу життя, мають біологічну, а не тільки соціальну природу і відпрацьовувалися в процесі адаптації, еволюції і природного добору протягом мільйонів років. Вони генетичне закріплені в регуляторних системах організму в якості інстинктів, біологічних ритмів, тісно пов'язаних із ритмікою природних процесів у геокосмічній сфері. Філософські прин-ципи - рух як засіб існування матерії, а життя - це рух мають реальне втілення в біологічному світі у житті людини. Муску-латура опорно-рухового апарату і внутрішніх органів забезпе-чує цю механічну форму руху, а саме рух обґрунтовує не-обхідність існування мускулатури і систем її забезпечення, тобто вісцеральних систем.

Японські дослідники розрахували, що для нормального активного стану організму і підтримки здоров'я, людина повин-на робити щодоби до 10000 кроків, тобто при середній ширині кроку 70-80 см проходити за день 7-8 км.

Рекомендуючи рух медична сестра повинна орієнтуватися насамперед на об"єм і характер рухової активності людини, яка у великій мірі залежить від специфіки виконуваної роботи. Тисячоліттями життя людей було пов'язане переважно з фізич-ною працею, на яку припадало до 90% зусиль. За роки остан-нього століття склалися інші співвідношення, виник дефіцит рухової активності. А без визначеного обсягу постійної рухової активності людина не може дожити до старості, не може бути здоровою.

Медичні сестри повинні знати і вести пропаганду необхід-ності рухової активності, особливо для людей середнього віку, для яких руховий режим набуває дуже важливого значення. Справа в тому, що в цей період накопичуються знання і практич-ний досвід людини. Але, у той же час, у цьому віці (40-60 років) знижуються резервні можливості й опірність організму щодо багатьох факторів зовнішнього середовища, збільшуючи зах-ворюваність. У своїй пропаганді медична сестра повинна вка-зувати на те, що доведено багатьма дослідженнями: здоровий спосіб життя допомагає зберегти цілком задовільну працез-датність до 70-75 років, але для цього постійно необхідно пра-цювати м'язами, щоб компенсувати дефіцит рухової активності.

У даний час сформульовано сім принципів методики й організації занять фізкультурою людей у віці 40-60 років:

- принцип задоволення конкретних потреб організму;

- принцип відповідності можливостям організму; - напруженість тренувальних впливів;

- якісна своєрідність використовуваних засобів і методів фізичної культури;

- комплексність впливів;

- принцип широкого використання активного відпочинку;

- принцип "щодня і все життя".

Пропагуючи рухову активність, необхідно підкреслювати, що м'язова діяльність є неодмінною умовою здійснення рухо-вих і вегетативних функцій людського організму на всіх етапах його розвитку. Значення м'язової діяльності в біології і фізіо-логії людини настільки велике, що її справедливо розцінюють як вирішальну ознаку життя. У той же час не можна забувати про негативне значення для людини такого чинника, як гіподи-намія. Гіподинамія - це знижена фізична активність і одна з найважливіших проблем виникнення і розвитку більшості зах-ворювань серцево-судинної, дихальної, нервової, ендокринної систем, шлунково-кишкового тракту й опорно-рухового апара-ту, що призводять до передчасної інвалідності і смерті десятків і сотень тисяч людей, що не досягли 50-літнього віку.

В умовах автоматизації і комп'ютеризації всіх сфер діяль-ності людини, включаючи побут, людям, як це не парадоксаль-но, у ще більшій мірі потрібні міцні, добре треновані м'язи. До-ведено, що в людей із недостатньо розвиненою мускулатурою, фізично слабких у п'ять разів частіше, ніж в осіб тренованих, які мають розвинуту мускулатуру тіла, зустрічалися випадки психічних зривів, важких неврозів, різкого зниження працез-датності. От чому медичні сестри повинні неодмінно пропагу-вати регулярні заняття фізичною культурою, що є універсаль-ним засобом протистояння напруженому ритму життя, нерво-во-психічним перевантаженням, у тому числі і при розумовій праці.

Медичні працівники повинні добре знати види фізичної активності і вміти їх рекомендувати.

Однією із найпоширеніших форм фізичних рухів є гігієнічна гімнастика. Вона повинна стати необхідною формою щоденної фізичної активності кожної людини, зокрема, осіб з обмеженим фізичним навантаженням на роботі і в побуті. Зав дяки-широ-ким можливостям індивідуального вибору, дозуванням вправ, їх різноманітності і ступеня складності, гімнастика вважається універсальною формою реалізації фізичної активно-сті люди-ни. У зв'язку з широким залученням різних ділянок організму до фізичних рухів, гімнастика здійснює активний вплив на весь організм, насамперед, на м'язову систему, органи дихання і кровообігу.

В гімнастичних вправах використовують статичні (присідан-ня, згинання, повороти тулуба, рухи ногами, руками) і динамічні (ходьба, біг, їзда на велосипеді, катання на ковзанах, лижах, плавання) вправи. Дія кожної з них на організм різна, але в раціональному поєднанні вони спроможні сприятливо вплива-ти на стан всього організму і його численні функції. Наприклад, вправи з присіданням зміцнюють м'язи ніг і черевної стінки. Потягування поліпшують діяльність бронхолегеневої системи і функціональний стан хребта, стояння на одній нозі з витягну-тими вперед руками покращують координацію рухів. Повільна ходьба або неквапливий біг мають позитивне значення для ста-ну серцево-судинної системи. Плавання сприятливо впливає на систему дихання. У випадках, коли необхідно досягти комп-лексного впливу на організм, використовують різні види гімна-стичних вправ.

Заняття гімнастикою найчастіше проводяться зранку, без-посередньо після пробудження (ранкова гімнастика), а також в процесі професійної діяльності (виробнича гімнастика). При опрацюванні комплексу гімнастичних вправ виходять із того, що ранковою гімнастикою залучаються до активності всі ос-новні органи і системи, а виробничою насамперед ті, які під час трудового процесу перебувають у малоактивному стані.

Гімнастичні вправи слід виконувати у спокійному темпі, без затримки дихання. Спочатку залучають до рухової актив-ності дрібні, а потім середні і