Медичні працівники повинні здійснювати гігієнічний конт-роль за будівництвом та експлуатацією спортивних споруд, стадіонів, залів тощо. Обладнання місць занять, спортивний інвентар, одяг та взуття спортсменів мають задовільняти спеці-альні гігієнічні вимоги.

Температурні норми у спортивних спорудах (залі, тирі тощо) повинні бути в межах 14-18°С, у допоміжних приміщен-нях (роздягальня, душова, масажний кабінет тощо) - від 22 до 25°С, а в залах плавальних басейнів — температура на 1-2°С вища від температури води у ванні. Для занять на відкритому повітрі температурні норми не встановлені, але прийнято вва-жати гранично допустимими -25-+30°С.

Для зниження забрудненості та запиленості повітря спортивних приміщень після заняття в них обов'язково прово-дять вологе прибирання та інтенсивне провітрювання. Основні вимоги до вентиляції спортивного закладу такі: протягом 1 год весь об'єм повітря повинен обмінюватися 3-4 рази; за 1 год на 1 людину, яка займається, має надходити близько 80 м3 свіжого повітря. Приплив свіжого повітря повинен переважати над відпливом. Усім цим вимогам відповідають установки кондиц-іювання повітря, проходячи через які, повітря очищується; зігрівається (влітку - охолоджується) і зволожується.

Велику увагу слід приділяти також системі освітлення спортивного обладнання і місць занять, " строго контролювати стан води в плавальних басейнах. Для створення необхідних санітарних норм воду очищують декількома способами. Весь об'єм води басейну протягом доби багаторазово проганяють че-рез фільтри і нагрівають до необхідної температури.

До всіх осіб, які користуюються плавальним басейном, пред'являються певні гігієнічні вимоги з метою запобігання по-ширення шкірних захворювань. Перш ніж зайти в басейн, не-обхідно добре вимити тіло теплою водою з милом, використо-вуючи мочалку. На ногах слід мати індивідуальні гумові тапочки,

Одяг та взуття спортсмена повинні бути легкими, не зава-жати рухам, добре захищати організм від холоду і вологи. Для пошиття спортивного одягу слід використовувати бавовняні та вовняні тканини, оскільки вони добре пропускають повітря і вбирають піт, сприяючи його випаровуванню. Спортивний одяг .слід одягати перед навчально-тренувальними заняттями. Після кожного тренування чи змагання його треба випрати і випрасувати. Необхідно стежити, щоб взуття та шкарпетки завжди були сухими і чистими.

Дотримання правил особистої гігієни є необхідною умовою високої ефективності фізкультурно-оздоровчих спортивних заходів.

При медичному забезпеченні організованої рухової актив-ності дітей раннього віку (до 3 років) слід враховувати слабкість їхніх м'язів, зв'язок і кісток. Це зумовлює необхідність строго дозувати фізичне навантаження. Починати тренування можна у віці 2 тижнів (масаж, рефлекторні, пасивні, пасивно-активні та активні фізичні вправи). Масаж не можна проводити часті-ше ніж 4 рази. Тривалість заняття 8-12 хв.

У 7-8 місячному віці програму занять фізичними вправами значно розширюють за рахунок активних вправ (рачкування, перевертання на спину, нахиляння). Такі вправи необхідно виконувати короткими серіями по 5-7 хв декілька разів на день.

У 9-10 міс. - доцільно збільшити об'єм навантаження в 1, 5-2 рази за рахунок збільшення тривалості занять і включення нових вправ, які б готували опорно-руховий апарат дитини до ходьби (різні види ходьби з підтримкою, вставання за допомо-гою дорослого та ін).

В 11-12 міс., коли діти вже можуть стояти без опори і са-мостійно ходити, фізичні вправи ускладнюють за рахунок вклю-чення різних переміщень (ходьба з підтримкою, присідання та ін). Тривалість заняття можна збільшити до 14-15 хв.

Зміст фізичної активності дітей 2-го року життя складає ходьба, розваги з м'ячем, іграшками, палицею, плавання у воді та ін. Заняття, на яких вивчають нові рухи, не повинні бути тривалими. Протягом заняття необхідно виконувати по 6-10 вправ. Розподіляти вправи на занятті краще таким чином: спочатку виконують вправи для верхніх і нижніх кінцівок, потім - для тулуба. Вправи, що пов'язані з бігом або іграми, слід виконувати наприкінці заняття, перед його заключною час-тиною.

Дошкільний вік (3-6 років) характеризується значною ди-намікою показників, зокрема, швидкими темпами росту ске-лета і м'язів. Тому в цей час неприпустимі перенавантаження організму силовим напруженням і загальна перевтома. У мо-лодшому дошкільному віці (3-4 роки) необхідно створювати всі умови для засвоєння дитиною нових видів, рухів, дій І загар-тування. В старшому дошкільному віці (5-6 років) освоюють нові види фізичних вправ, стимулюють участь у колективних іграх і змаганнях із ровесниками. Загартування організму має стати звичкою, елементом режиму дня. Заняття фізичними вправами необхідно проводити у вигляді зарядки та різних ігор.

Слід пам'ятати, що 5-річний вік дитини є критичним для багатьох параметрів її фізичного здоров'я. В цей період відзна-чається ослаблення м'язів І суглобових зв'язок. Внаслідок цього можуть розвинутися порушення постави, плоска стопа, вик-ривлення нижніх кінцівок, деформація грудної клітки, випук-лий живіт та ін. Правильно організована фізична активність дітей у цей період, регулярні і методично правильно побудо-вані заняття фізичними вправами можуть запобігти розвитку цих ускладнень.

Загальний фізичний розвиток 6-річної дитини вже дозво-ляє включати в програму занять деякі вправи на витривалість: пробіжки, прогулянки, ходьбу на лижах, їзду на велосипеді. Тривалість заняття 30-35 хв. До часу поступлення в школу дитина повинна оволодіти певним рівнем розвитку рухових навиків, що є соматичною основою так званої шкільної зрілості.

Молодший шкільний вік (7-10 років) є найсприятливішим періодом для закладки майже всіх фізичних якостей. Органі-зовані заняття молодшого школяра фізичною культурою не повинні обмежуватись шкільними уроками фізкультури. Діти цього віку мають ще виконувати ранкову зарядку і брати участь у 2-3 тренувальних заняттях на тиждень.

Медичне забезпечення фізичних тренувань у цьому віці має враховувати деякі особливості опорно-рухового