Для ночівлі треба вибирати місце в рідкому хвойно-му лісі, де ґрунт засипаний сухою хвоєю, дерева далеко від багаття, на рівній ділянці з м'яким ґрунтом краще на тому місці, яке зранку освітлюється сонцем. Не мож-на обладнувати табір у густому чагарнику чи хвойних за-ростях, тому що тут існує небезпека виникнення поже-жі, а також багато комарів. Поблизу намету не повинно бути сухих, гнилих дерев, що їх може повалити вітер. Не слід розміщувати табір біля самої води, в незручному чи небезпечному місці.

Ставити намет починають із закріплення його нижньої частини. Під дно намету кладуть сухе листя, гілля, траву, папороть, мох, на дно всередині намету — плащі, накид-ки, порожні рюкзаки пряжками донизу, інші речі. Розтя-гуючи верх, стежать, щоб не утворювалося складок, про-висань. Для захисту від дощу навколо намету викопують рівчак глибиною 8—10 см з відводом води по схилу.

Після заходу сонця вхід у намет закривають, щоб від роси чи туману не відсиріли речі та продукти. Продукти розкладають всередині намету біля стінок. Освітлювати на-мет краще електричним ліхтарем (свічкою небезпечно).

Багаття розпалюють дрібними сухими сосновими і яли-новими гілками, корою, недогарком свічки, трісками тощо (мал. 202). Під час дощу багаття розводять під накриттям з брезенту або плащ-накидки. У суху погоду навколо ба-гаття прибирають суху траву, мох, хвою, щоб запобігти по-

жежі. Категорично забороняється розводити багаття на торфовищі. Перед сном багаття гасять і заливають водою. Якщо потрібно зберегти вогонь, то на ніч призначають чер-гового або засипають багаття попелом. Для підвішування казанів, каструль, відер над багаттям натягують стальний трос; можливі й інші способи (мал. 203). Для просушуван-

ня речей збоку від багаття на висоті 1,5—2м натягують шнур чи будують загорожу у вигляді плоту.

В одноденних і дводенних походах можна організува-ти ночівлю і без наметів. Знаходять сховища від вітру і до-щу — природні порожнини, обриви, скелі; їх використову-ють як рефлектор тепла, що йде від багаття, розкладеного у кількох метрах від місця відпочинку.

У походах слід строго дотримуватися правил безпеки. Забороняється купатися у необстежених місцях, відразу після маршу, у холодних водоймищах. Потрібно бути обе-режними під час рубання і заготівлі дров, розкладання вог-ню, готування їжі. Під час грози необхідно припинити рух, швидко, оперативно зійти з висоти; не слід ховатися під поодинокими високими деревами, бігати; металеві предмети потрібно залишити на відстані від людей.

Табір розташовують на зручній галявині, рівній або з невеликим схилом для стікання дощової води. Не слід розміщувати табір під кам'яними схилами (може поси-патися каміння), поблизу ліній електропередач. Заборо-няється при розпалюванні вогню використовувати легко-займисті матеріали (бензин, гас, ацетон та ін.), розкла-дати вогонь у наметі.

Із числа учасників походу призначається проінструк-тований лікарем учень (санітар) з метою надання в разі не-обхідності долікарської допомоги.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

Встановлення намету

Покласти підстилку на обране для намету місце і за-кріпити її за кутові петлі (мал. 204); скласти верхню пе-рекладину і протягнути її крізь петлі гребеня намету (мал. 205); протягнути вістря вертикального штока в отвір на верхній перекладині і у відповідний отвір на гребені на-мету (мал. 206). Прив'язати кутові розтяжки і перехрес-тя до кілочків і закріпити петлі основних розтяжок на вістрях штоків (мал. 207). Розтягнути намет, натягуючи основні розтяжки, забити решту кілочків і закріпити розтяжку так, щоб на наметі не було складок (мал. 208). Намет встановлено, і в ньому можна жити (мал. 209).

. Заготівля дров для вогнища

Слід пам'ятати, що тверді породи дерев (ясен, бук, глід, дуб, гостролист) горять добре, повільно і довго.

Швидко загоряються і добре горять дерева з м'якою деревиною: береза, ліщина, ялина, модрина, сосна. Погано горять каштан і платан; зовсім не придатні для багаття в'яз і верба.

Перш ніж користуватися великою сокирою, потрібно попрацювати сокиркою. Піднімаючи сокиру для удару, плавно пересувають праву руку по держаку до основи со-кири (мал. 210).

Відрубуючи гілки від стовбура, треба стояти з проти-лежного від напряму сокири боку (мал. 211).

На рубання дерева треба мати спеціальний дозвіл.

Перший удар — у напрямі падіння дерева (мал. 212, 213).

Пилка безпечніша і легша від сокири, нею можна обрі-зати і перепилювати невеликі гілки (мал. 214).

Загострюючи сокиру, треба тримати пальці якомога далі від робочої поверхні точильного каменя (мал. 215).

Готуючись рубати дрова, треба взути черевики з міцно-го матеріалу.

Перевірте, чи немає над головою яких-небудь переш-код (мал. 216). Стати треба зручно і міцно, не напружу-

ватись і дивитися на місце, на яке ви націлюєтеся соки рою (мал. 217).

Несучи сокиру, слід тримати її за держак лезом від себе (мал. 218). Якщо ви передаєте сокиру іншій людині, од-нією рукою тримайте її за держак, другою — за основу (мал. 219).

Найкращий кут удару — 45° (мал. 220). Після роботи сокиру треба загнати у колоду, на якій рубали дрова (мал. 221).

Відчувши втому, припиніть роботу і відпочиньте.

Розпалювання багаття

Хмиз можна знайти під сухою модриною, березою, ялиною (мал. 222).

Зніміть дерен із площі в 1 м2 і покладіть його у сирому місці. Увіткніть вертикально в землю кілочок (мал. 223). Якщо земля сира, покладіть на неї шматок фольги. Постав-те «курінчиком» хмиз навколо кілочка (мал. 224). Постав-те тоненькі палички щільно навколо хмизу, залишаючи трохи місця з боку вітру, щоб запалити сірником. Запаліть сірника, прикриваючи долонею полум'я. Запаліть хмиз, добавте трісочок (сухих гілочок) до кожного язика по-лум'я,