Для ночівлі треба вибирати місце в рідкому хвойному лісі, де ґрунт засипаний сухою хвоєю, дерева далеко від багаття, на рівній ділянці з м'яким ґрунтом краще на тому місці, яке зранку освітлюється сонцем. Не можна обладнувати табір у густому чагарнику чи хвойних заростях, тому що тут існує небезпека виникнення пожежі, а також багато комарів. Поблизу намету не повинно бути сухих, гнилих дерев, що їх може повалити вітер. Не слід розміщувати табір біля самої води, в незручному чи небезпечному місці.

Ставити намет починають із закріплення його нижньої частини. Під дно намету кладуть сухе листя, гілля, траву, папороть, мох, на дно всередині намету — плащі, накидки, порожні рюкзаки пряжками донизу, інші речі. Розтягуючи верх, стежать, щоб не утворювалося складок, провисань. Для захисту від дощу навколо намету викопують рівчак глибиною 8—10 см з відводом води по схилу.

Після заходу сонця вхід у намет закривають, щоб від роси чи туману не відсиріли речі та продукти. Продукти розкладають всередині намету біля стінок. Освітлювати намет краще електричним ліхтарем (свічкою небезпечно).

Багаття розпалюють дрібними сухими сосновими і ялиновими гілками, корою, недогарком свічки, трісками тощо (мал. 202). Під час дощу багаття розводять під накриттям з брезенту або плащ-накидки. У суху погоду навколо багаття прибирають суху траву, мох, хвою, щоб запобігти по-

жежі. Категорично забороняється розводити багаття на торфовищі. Перед сном багаття гасять і заливають водою. Якщо потрібно зберегти вогонь, то на ніч призначають чер­гового або засипають багаття попелом. Для підвішування казанів, каструль, відер над багаттям натягують стальний трос; можливі й інші способи (мал. 203). Для просушуван-

ня речей збоку від багаття на висоті 1,5—2м натягують шнур чи будують загорожу у вигляді плоту.

В одноденних і дводенних походах можна організувати ночівлю і без наметів. Знаходять сховища від вітру і дощу — природні порожнини, обриви, скелі; їх використовують як рефлектор тепла, що йде від багаття, розкладеного у кількох метрах від місця відпочинку.

У походах слід строго дотримуватися правил безпеки. Забороняється купатися у необстежених місцях, відразу після маршу, у холодних водоймищах. Потрібно бути обережними під час рубання і заготівлі дров, розкладання вогню, готування їжі. Під час грози необхідно припинити рух, швидко, оперативно зійти з висоти; не слід ховатися під поодинокими високими деревами, бігати; металеві предмети потрібно залишити на відстані від людей.

Табір розташовують на зручній галявині, рівній або з невеликим схилом для стікання дощової води. Не слід розміщувати табір під кам'яними схилами (може посипатися каміння), поблизу ліній електропередач. Забороняється при розпалюванні вогню використовувати легкозаймисті матеріали (бензин, гас, ацетон та ін.), розкладати вогонь у наметі.

Із числа учасників походу призначається проінструктований лікарем учень (санітар) з метою надання в разі необхідності долікарської допомоги.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

Встановлення намету

Покласти підстилку на обране для намету місце і закріпити її за кутові петлі (мал. 204); скласти верхню перекладину і протягнути її крізь петлі гребеня намету (мал. 205); протягнути вістря вертикального штока в отвір на верхній перекладині і у відповідний отвір на гребені намету (мал. 206). Прив'язати кутові розтяжки і перехрестя до кілочків і закріпити петлі основних розтяжок на вістрях штоків (мал. 207). Розтягнути намет, натягуючи основні розтяжки, забити решту кілочків і закріпити розтяжку так, щоб на наметі не було складок (мал. 208). Намет встановлено, і в ньому можна жити (мал. 209).

. Заготівля дров для вогнища

Слід пам'ятати, що тверді породи дерев (ясен, бук, глід, дуб, гостролист) горять добре, повільно і довго.

Швидко загоряються і добре горять дерева з м'якою деревиною: береза, ліщина, ялина, модрина, сосна. Погано горять каштан і платан; зовсім не придатні для багаття в'яз і верба.

Перш ніж користуватися великою сокирою, потрібно попрацювати сокиркою. Піднімаючи сокиру для удару, плавно пересувають праву руку по держаку до основи сокири (мал. 210).

Відрубуючи гілки від стовбура, треба стояти з протилежного від напряму сокири боку (мал. 211).

На рубання дерева треба мати спеціальний дозвіл.

Перший удар — у напрямі падіння дерева (мал. 212, 213).

Пилка безпечніша і легша від сокири, нею можна обрізати і перепилювати невеликі гілки (мал. 214).

Загострюючи сокиру, треба тримати пальці якомога далі від робочої поверхні точильного каменя (мал. 215).

Готуючись рубати дрова, треба взути черевики з міцного матеріалу.

Перевірте, чи немає над головою яких-небудь перешкод (мал. 216). Стати треба зручно і міцно, не напружу-

ватись і дивитися на місце, на яке ви націлюєтеся соки рою (мал. 217).

Несучи сокиру, слід тримати її за держак лезом від себе (мал. 218). Якщо ви передаєте сокиру іншій людині, однією рукою тримайте її за держак, другою — за основу (мал. 219).

Найкращий кут удару — 45° (мал. 220). Після роботи сокиру треба загнати у колоду, на якій рубали дрова (мал. 221).

Відчувши втому, припиніть роботу і відпочиньте.

Розпалювання багаття

Хмиз можна знайти під сухою модриною, березою, ялиною (мал. 222).

Зніміть дерен із площі в 1 м2 і покладіть його у сирому місці. Увіткніть вертикально в землю кілочок (мал. 223). Якщо земля сира, покладіть на неї шматок фольги. Поставте «курінчиком» хмиз навколо кілочка (мал. 224). Поставте тоненькі палички щільно навколо хмизу, залишаючи трохи місця з боку вітру, щоб запалити сірником. Запаліть сірника, прикриваючи долонею полум'я. Запаліть хмиз, добавте трісочок (сухих гілочок) до кожного язика полум'я, доки воно