Від воріт до квадратного двору середнього замку веде вузький коридор, оточений дво- й триповерховими корпусами, які служили казармами для гарнізону. Напроти в'їзних воріт - одноповерховий будинок, в якому жив капітан фортеці. До речі, реставраторами замку тепер знесений. Біля цього будинку зліва знаходилась цистерна, куди стікала питна вода, що подавалася з колодязя. Справа вузьким склепистим тунелем вели сходи під одну з уцілілих башт Корятовича - на верхній замок (акрополь), що розташований на вершині гори. Сюди вів і потайний хід, вихід якого тепер замуровано. Верхня тераса підковоподібно забудована триповерховими палатами, утворюючи невеликий двір, відкритий лише з півдня в бік середнього замку. У цих хоромах жили його во-лодарі. З південного сходу до хоромів прилягала замкова церква.

У замку понад 120 приміщень. З них половина - житлові приміщення, а друга половина відведена під каземати й склади.

Кожна з терас на випадок проникнення ворога у фортецю могла захищатися самостійно. Головними оборонними засобами, крім природних, служили стіни фортеці і 9 бастіонів, де розташувалась артилерія.

Протягом віків замок не раз зазнавав нападу. Але взяти його приступом воєнними засобами того часу було майже неможливо. У 1688 році після облоги, яка тривала два з половиною роки, замком оволоділи австрійські війська. Обороною керувала Олена Зріні.

Після капітуляції замок перебудовувався. У відповідності до вимог тогочасної воєнної техніки були знесені надто високі башти, які виступали наперед 5 служили хорошою мішенню для ворожої артилерії. Тоді ж зруйнували і стару башту. Від цієї пере-будови дужезмінивсязагальний вигляд замку.

На початку XVIII сторіччя знесли паланок і на його місці спо-рудили зовнішні укріплення, які обнесли ровом і водою. До наших днів від цих укріплень залишилися лише сліди.

Мукачівський замок відіграв велику роль у повстанні куруців 1703 року. Керував повстанням володар замку князь Ференц Ра-коці II, який став у 1707 році правителем Угорщини. Між ним і Петром І був заключений воєнний союз. Проте невдачі Пруського походу проти Туреччини в 1711 році не дали змоги Росії надати дійової допомоги повстанцям, і повстання після восьмирічної ге-роїчної боротьби було придушене. Замок перейшов у розпоряд-ження воєнного відомства. Князь Ракоці і його мати їлона Зріні останні роки свого життя провели у вигнанні.

У 1789 році замок перетворили у тюрму для політичних в'язнів. Її' в'язнем був учасник визвольного руху в Греції Олек-сандр Іпсіланті. Тут же томилося багато передових людей того ча-су. Серед них відомий угорський літератор Ференц Казінці й шість інших учасників змови проти габсбурської династії 1792 року. У замку до кінця своїх днів знаходився гвардійський капітан Ференц Рендль за замах у 1832 році на цісаря Фердинанда, відомий чеський композитор Іржі Ружичка, французький посол Каміл Турно, відомий австрійський історик та політик Йосип Гармаїрта багато інших.

В'язні Мукачівського замку знаходилися у страшних умовах. Заковані в ланцюги, у темних брудних казематах, що кишіли пацю-ками, мученики вмирали повільною смертю від голоду й тортур.

12 липня 1847 року Мукачівський замок відвідав видатний угорський поет-революціонер Шандор Петефі, який у своєму що-деннику зробив такий запис:"... Перетворений у державну тюрму, замок стоїть посеред рівнини на високому круглому пагорбі. На схилі пагорба вирощують виноград, не хотілось би мені пити вино з цього винограду. Мені здавалось би, що я п'ю сльози в'язнів".

15 березня 1848 року в Угорщині почалася буржуазна революція для завоювання національноїнезалежності. Революційне на-строєні народні маси Мукачівщини 2 травня 1848 року звільнили з казематів замку політичних в'язнів. У честь цього на півкруглому бастіоні замку була посаджена липа - "дерево свободи". Липа росла і тільки ураган 21 липня 1960 року звалив старе дерево.

Після придушення революції замок у 1856 році знову перетворили у тюрму. За документами 1889 року в тюрмі замку було ув'язнено 19700 чоловік. У жовтні 1896 року міністерство юстиції угорського уряду Австро-Угорщини, у зв'язку з тисячоліттям приходу угорців у Дунайську низовину, закрило тюрму в Му-качівському замку. Він опустів, почав руйнуватись.

У 1922-1926 роках чеські власті замок відбудували і перетворили в казарму. У радянський час тут була школа механізаторів сільського господарства, школа голів колгоспів, а потім профте-хучилище. Влітку 1960 року у Верхньому замку відкрито музей. Тепер там проходять реставраційні роботи.

Чудова панорама відкривається з висоти замку. Біля його підніжжя розкинулося місто, на північному сході "амфітеатр" дивовижних сопок. Це починаються наші зелені Карпати.

МОНАСТИР НА ЧЕРНЕЧІЙ ГОРІ

На Чернечій горі (на Жорнині) на віддалі 3-х кілометрів від монастиря, у лісі, знаходиться печера довжиною до 25 метрів з чотирма ходами. Викопана вона, мабуть, першопоселенцями-монахами, подібно до Київських та Псковських печер.

Якщо в XI столітті на Чернечій горі було поселення монахів, які могли прийти з Анастасією - дочкою Ярослава Мудрого, лоужиною угорського короля Андрія, то під час татарської навали його було зруйновано.

Документи засвідчують, що засновником Мукачівського монастиря був литовсько-руський князь Федор Корятович. Ана-толій Кралицький в журналі "Слово" 1874 року писав про існуючу легенду про Корятовича, на якого на Чернечій горі напав змій. Князь покликав на допомогу святителя Николая з обіцянкою побудувати в його честь храм. Змія було переможено. Ходячи вздовж Патериці, Корятович гадав, де побудувати храм. Тоді він побачив серед ріки Ангела, який показав йому на Чернечу гору. Тут князь побудував монастирську дерев'яну церкву, невеличкий будиночок для мо-нахів і дав грамоту, якою забезпечив монастир виноградником, млином і заповів, щоб