Психорегулююче тренування (ПРТ) нагадує собою варіант аутогенного тренування, який адаптовано до умов занять спортом. Воно адресоване людям, які добре володіють релаксацією м'язів, є практично здоровими, які приділяють велику увагу розвитку координації рухів. У зв'язку з цим у ПРТ не застосовуються формули, які викликають почуття важкості в кінцівках. Іноді, навпаки, включаються формули подолання цього почуття (якщо воно все ж таки виникає). Головним завданням ПРТ є управління рівнем психічної напруги.

Психом'язове тренування (ПМТ) спрямовано на вдосконалення рухових уявлень головним чином за рахунок зосередження уваги та забезпечення свідомого контролю рухів. Методика є більш простою порівняно з АТ та ПРТ, є доступною для юних спортсменів. У ній використовуються розробки різних шкіл психотренінгу, зокрема дихальні вправи, максимальна ізометрична напруга м'язів та спокій після неї, а також закривання очей. В ПМТ виділяють 4 ступені переходу до розслаблення і від нього до активізації: загальна перебудова та гармонізація стану, цілеспрямована психом'язова регуляція, загальне розслаблення м'язів тіла та активізація, яка обумовлена характером діяльності.

Ідеомоторне тренування (ІТ) полягає у свідомому активному уявленні техніки рухів. В ідеомоторному тренуванні прийнято виділяти три основних функції уявлень: програмну, тренувальну та регуляторну. Перша з них базується на уявленні ідеального руху, друга - на уявленнях, які полегшують засвоєння навички, третя - на уявленнях про можливу корекцію, контроль рухів та зв'язки окремих елементів. Відповідно до цього розроблено і структуру ідеомоторного тренування, яка включає внутрішню актуалізацію (фази експозиції, обсервації, ідеомоторна) та зовнішню реалізацію (фази імітації та практичного тренування). Ідеомоторне тренування більш за все ефективне для підвищення швидкості рухів (до 34 %), точності (6-18 %).

У спортивній діяльності для психогігієнічних цілей використовуються і багато інших методик: "наївна психорегуляція" (талісмани, ритуали, розминки тощо), музичний супровід та функціональна музика, контроль стану голосу, дихальні вправи, спеціальні психорегулювальні комплекси фізичних вправ.

3 Психофармакологічні засоби в психогігієні

Психофармакологічні засоби в сучасному спорті використовуються для психогігієнічних цілей у трьох основних напрямках: для профілактики небажаної психодинаміки, корекції станів та десенсибілізації (пониження чутливості до стресових факторів).

При застосуванні психофармакологічних засобів багато різних проблем пов'язано з морально-етичною стороною, із застосуванням цих засобів без необхідного лікарського контролю, з передозуванням, із звиканням організму до препаратів які постійно використовуються, з недостатністю вивчення супутніх явищ при застосуванні психотропних засобів, з утворенням певної залежності спортсмена від застосування деяких лікарських форм і з можливістю значних змін психіки в період закінчення вживання препаратів, а також з корекцією тренувальних та змагальних навантажень в умовах психофармакологічного втручання.

Розрізняють п'ять основних груп психофармакологічних препаратів, які застосовуються в спортивній практиці.

Транквілізатори (анксиолітичні речовини) застосовуються для пониження тривожності, страху, психічної напруги, можливих вегетативних розладах; роблять заспокійливий вплив.

Антидепресанти (тімолептики) призначаються у депресивних станах, апатії, в'ялості, при тривожних депресіях; підвищують настрій унаслідок заспокоєння або підвищення активності.

Психостимулятори призначаються при астенії, перевтомі, тривалому застосуванні нейролептиків (при звиканні до цих препаратів); вибірково активізують мотиви діяльності, яка здійснюється в період прийому препарату.

Астенія - це нервово-психічна слабкість, яка проявляється у підвищеній втомлюваності, виснаженості, пониженні порогів відчуття, нестійкості настрою, порушенні сну.

Ноотропи (препарати метаболічної дії) призначаються при пониженні розумової активності, отруєннях, розладах свідомості при порушеннях мозкового кровообігу; в спорті використовуються супутні ефекти ноотропів при необхідності "очищення" рухових навичок, від зайвої напруги м'язів-антагоністів (економізація), а також у період акцентованого розвитку витривалості.

Адаптогени (в основному рослинні препарати) призначаються в ситуаціях звикання до навантаження, при зміні часових поясів, кліматичних зон, при тренуваннях та змаганнях із зміною висоти над рівнем моря, різких змінах характеру навантажень; викликають прояви адаптаційного синдрому. Ефект проявляється в адекватному реагуванні на навантаження та помірному підвищенні мотивації.

Література

Гуменюк Н.П., Клименко В.В. Психология физического воспитания и спорта. - К.: Вища школа, 1985.

Данилина Л.Н., Плахтиенко В.А. Проблемы психической надежности в спорте. - М.: ГЦОЛИФК, 1980.

Джамгаров Т.Т. Психологическая систематика видов спорта и соревновательных упражнений / В сб. Психология и современный спорт. - М.: ФиС, 1982.

Джамгаров Т.Т., Пуни А.Ц. Психология физического воспитания и спорта. - М.: ФиС, 1979.

Дойзер Э. Здоровье спортсмена. - М.: ФиС, 1980.

Допинговый монстр. - Р.Д. Сейфулла, И.А Анкундинова. - М., 1996.

Ильин Е.П. Психология физического воспитания. - М.: Просвещение,1987.

Коломейцев Ю.А. Взаимоотношения в спортивной команде. - М.: ФиС, 1984.

Кретти Б. Дж. Психология в современном спорте. - М.: ФиС, 1978.

Марищук В.Л. и др. Методики психодиагностики в спорте. - М.: Просвещение, 1990.

Мартенс Р. Социальная психология и спорт. - М.: ФиС, 1979.

Мельников В.М. Психология.Учебник для ИФК. - М.: ФиС, 1987.

Найдиффер Р.М. Психология соревнующегося спортсмена. - М.: ФиС, 1979.

Некрасов В.П., Худадов Н.А. и др. Психорегуляция в подготовке спортсменов. - М.: ФиС, 1985.

Озеров В.П. Психомоторное развитие спортсменов. - Кишинев: Штиинца, 1983.

Онищенко І.М. Психологія фізичного виховання і спорту. К.: Вища школа, 1975.

О. Сильвия. Избранные лекции по психологии спорта. - Тарту, 1973.

Пилоян Р.А. Мотивация спортивной деятельности. - М.: ФиС, 1984.

Попов А.Л. Спортивная психология. - М.: Московский психолого-социальный институт. Флинта, 1998.

Психология и современный спорт /Сб. научных работ психологов спорта. - М.: ФиС, 1973.

Психология спорта высших достижений. Под ред. А.В. Родионова. - М.: ФиС, 1979.

Пуни А.Ц. Очерки психологии спорта, - М.: ФиС, 1959.

Пуни А.Ц. Психология. - М.: ФиС, 1974.

Родионов А.В. Психодиагностика спортивных способностей. - М.: ФиС, 1973.

Родионов А.В. Психофизическая тренировка. - М.: ТОО "Дар", 1995.

Рудик П.А.