представлені основні види легкої атлетики. В зв’язку з цим зачно збільшилась масовість людей, які займаються легкою атлетикою і розширилася сітка спортивних споруд. Відомі в усьому світі брали легкоатлетисти С. і Р.Знаменські, Ф.Ванін, А.Пугаловський та інші, які почали свій спортивний шлях з підготовки і здачі нормативного комплексу ГТО.
Період 1935 – 1940рр. характеризується розвитоком спорту, накопиченням дрсвіду для удосконалення спортивної класифікації. В 1941р. була введена Єдина всесоюзна класифікація, яка у зв’язку з початком Великої Вітчизняної війни, звичайно, не могла дістати широкого застосування. В 1949р. вона була переглянута. В подальшому, починаючи з 1949р. спортивна класифікація корегується на кожний черговий чотирьохрічний олімпійський цикл.
Протягом всіх років становлення і розвитку радянської школи легкої атлетики проводились спеціальні міроприємства по підвищенню кваліфікації тренерів, збільшенню ролі науки, посилення медико-біологічного обслуговування спортсменів, виданню навчалньих посібників по теорії і методиці легкої атлетики.
Останніми найгучніми досягненнями українських спортсменів можна вважати виступи Яни клочкової (плавання), пробиття збірної України з футболу на чемпіонат світу, який пройде в 2006 році в Німеччині (українська збірна у своїй відбірковій підгрупі обійшла чемпіона Європи – збірну Греції, команду Туреччини та Данії), виступи українських боксерів братів Кличко та ін.
2. Біг на короткій дистанції
Біг на короткій дистанції (спринт) умовно розділяється на чсотири фази: початок бігу (старт), стандартний розбіш, біг на дистанції, фінішування.
Початок бігу. В спринті застосовується низький старт, який дозволяє швидше почати біг і розвинути максимальну швидкість на короткому відрізку. При низькому старті о.ц.т. тіла бігуна зразу знаходиться далеко спереду опори, як тільки спортсмен відокремить руки від доріжки.
Для швидкого виходу зі старту застосовується стартовий станок і колодки. Вони забезпечують тверду опору для відштовхування, стабільність розташування ніг і кутів нахилу опорних площадок.
Штроко розповсюджений так званий звичаний старт, при якому передня колодка встановлюється на відстані 1 – 1,5 стопи від спортивної лінії, а задня – на відстані довжини гомілки від передньої колодки.
Опорна площадка передньої колодки нахилена під кутом 45 - 50°, задня – 60 - 80°. Відстань (по ширині) між осями колодок звичайно дорівнює 18 -20 см.
Одні бігуни скорочують від стань (по довжині) між колодками до одної стопи і менше, відводячи при цьому назад від спортивної лінії попередню колодку («розтягнутий» старт), інші скорочують відстань між колодками, приближаючи задню колодку до передньої («зближений» старт).
Стартові колодки, які розташовані близько одна до одної, забезпечують одночасно зусилля обог ніг для початку бігу і створюють більше прискорення бігуну на першому кроці. Однак, зближене положення ступнів і майже одночасне відштовхування обома ногами затруднюють перехід до попереднього відштовхування ногами на наступних кроках.
В залежності від розташування колодок змінюється і кут нахилу опорних площадок: з наближенням колодок до стартової лінії він зменшується, із віддаленням їх – збільшується. Відстань між колодками і віддалення їх від стартової лінії залежить від особливостей будови тіла бігуна, від його швидкості, сили та інших якостей.
По команді «На старт!» бігун стає спереду колодок, присідає і ставить руки впереді стартової лінії. Із цього положення він рухом спереді назад упирається ногою в опірну задню колодку. Ставши на коліно ззаді стоячої ноги, бігун переносить руки через стартову лінію до себе і ставить їх впритик до неї. Пальці рук утворюють упругий звлд між велимким пальцем і останніми, які зігнуті між собою. Прямі напружені руки розставлені на шмрмну плечей. Туловибе випрямлене, голова тримається прямо по відношенню до туловища. Важкість тіла рівномірно розприділяється між руками, стопою ноги, яка стоїть спереду і коліном іншої ноги.
За командою «Увага!» бігун злегка випрямляє ноги, відділяє коліно ззаді стоячої ноги від доріжки. Цим він трішки переміщає о.ц.т. тіла вверх і вперед. Тепер важкість тіла розподіляється між руками і ногою, яка стоїть спереду, але так щоб проекція о.ц.т. тіла на доріжку не доходила до стартової лінії на 15 – 20 см. Ступні плотно впираються в опірні площадки колодок. Туловище тримається прямо. Таз трішки піднімається вище рівня плечей. Ступінь підйому залежить від рівня фізичної підготовки бігуна і розташування ніг на старті. Бігун, який володіє більш сильними м’язами ніг, може підніматися менше. В цій позі дуже важливо не перенести надмірну тяжкість тіла на руки, оскільки при цьому час від сигналу до зняття рук з опори збільшується на 0,05 – 0,15 сек.
В позі готовності важливе значення має кут згинання ніг у колінних суглобах. Збільшення цього кута забезпечує швидке відштовхування. В позі стартової готовності оптимальні кути між бедром і гомілкою ноги, яка опирається на передню колодку, дорівнює 65 - 100° і ноги, яка опирається в задню колодку – 100 - 120°. Оптималньа величина кутів залежить від рівня швидкісно-силової підготовки бігуна. Чим вищий рівень швидкісно-силових якостей, тим кути можуть бути менші.
Голова залишається в незміноному положенні по відношенню до туловища. Погляд направлений донизу. Положення бігуна, яке прийняте за командою «Увага!» не повинно бути дуже напруженим і скованим. Важливо тільки сконцентрувати увагу. Проміжок часу між командою «Увага!» і сигналом для початку бігу правилами не регламентовані. Інтервал може біти змінений стартером у зв’язку з різними причинами. Це зобов’язує бігунів зосередитися для сприйняття сигналу.
Почувши постріл, бігун миттєво подається вперед. Цей рух починається з енергійного відштовхування ногами і швидкого змаху руками. Відштовхування від стартових колодок виконується одночасно двома ногами значним тиском на стартові колодки. Але воно зразу ж переростає в різночасову роботу.