Нога, яка стоїть ззаді, тільки злегка розгинається і швидко виноситься бедром вперед; разом з тим нога, яка знаходиться спереді різко випрямляєтьчЯ, виводячи тіло бігуна вперед. Нога із задньої колодки виноситься вперед з мінімально можливим згинанням в коліні, щоб стопа пройшла низько над доріжкою. Це забезпечує більш швидку постановку ноги для наступного відштовхування. Рух при виході зі старту слід виконувати максимально швидко.
При відштовхуванні від колодок тіло бігуна випрямляється в тазобедровому суглобі ноги, опираючись на задню колодку, до 150 - 165°. Це забезпечує більш низьке положення о.ц.т. тіла спортсмена. При цьому зусилля ноги, що випрямляється будуть направлені більше на направлення тіла бігуна вперед, і в той же час положення більш зручне для відштовхування і збереження загального наклону на перших кроках стартового розбігу.
Техніка старту і наступних кроків залежить від сили і швидкості бігуна. Чим менший робиться кут виштовхування зі старту, тим краще повинні бути розвинуті ці якості.
Після команди «Увага!» бігун повинен бути напоготові, щоб по сигналу якомога швидше почати бігти. Це стає можливим, коли всі рухи виходу зі старту сформувалися в стабільну звичку.
Щоб добитися якнайкращого результату в спринті, дуже важливо після старту якнайшвидше досягнути максимальної швидкості у фазі стартового розбігу.
Правильне і стрімке виконання перших кроків зі старту залежить від відштовхування тіла під більш гострим кутом до доріжки, а також від сили і швидкості рухів бігуна. Перший крок закінчується повним випрямленням ноги, відштовхуючись від передньої колодки і одночасним підняттям бедра іншої ноги. Бедро піднімається вище прямого кута по відношенню до випрямленої опорної ноги. Занадто високе піднімання бедра не вигідне, оскільки збільшується підняття тіла вверх і затруднюється пересування вперед. Особливо це помітно при бізі з малим наклоном тіла. При правильному наклоні тіла бедро не доходить до горизонту і розмахом створює силу, яка направлена значно більше вперед, ніж вверх.
Перший крок потрібно виконувати якнайшвидше. При великому наклоні туловища довжина першого кроку скорочується до 100 – 130 см. Навмисно скорочувати довжину кроку не потрібно, оскілкьи при рівній частоті кроків більша їх довжина забезпечує більш вищу швидківсть.
Наклон тіла при виході зі старту, підняття бедра, відштовхування, довжина першого кроку, швидеість ноги і її випрямлення тісно взаємопов’язані.
Початкова швидкість, яку може надати спринтер своєму тілу одночасним відштовхуванням невисока. В той же час швидкість в бізі на дистанції досягає 11м/сек і більше. Зі старту спринтер з кожним кроком збільшує швидкість. Це досягається тим, що зусилля кожного наступного кроку прикладаються до тіла, яке рухається з великою швидкістю.
В бізі з низького старту всі зусилля повинні бути направлені на рух вперед. Великий наклон тіла дозволяє під великим гострим кутом закінчити відштовхування і поставити махову ногу ближче до проекції о.ц.т. тіла.
Велике значення для прискорення відштовхування, а також і руху бігуна має швидке опускання ноги вниз-назад. Чим активнігше бігун ставить ногу на доріжку, тим ефективніше відштовхування, тим швидше нарощується швидкість бігу. Рух тіла в кожному кроці все з більшою швидкістю дозволяє збільшити політну фазу і взаємозв’язану з цим амплітуду рухів.
Закінчення стартового розбігу характеризується завершенням швидкого росту швидкості. Дальше, десь до 45 – 55 метра дистанції швидкість бігу збільшується досить повільно. У всіх випадках бігун хоче якнайшвидше досягнути швидкість, з якою він пробіжить дистанцію. Але максимальну швидкість потрібно досягнути без зайвих зусиль, легко, вільно.
Біг по дистанції. До моменту досягнення найбільшої швидкості туловище бігуна незначно нахилено вперед. Протягом бігового кроку змінюється величина наклону. Під час відштовхування наклон туловища зменшується, а в політній фазі, він збільшується. Ці коливання пов’язані із зусиллями, які розвиваються у відштовхуванні. Встановлюється найбільш вигідне співвідношення довжини і частоти кроків. Для збереження набраної швидкості такий спосіб бігу бігун зберігає до фінішу.
Частота рухів рук і ніх взаємозв’язана. Перехресна координація допомагає збільшити частоту кроків під впливом збільшення рухів рук.
В бізі важливе значення має рух по прямій лінії без відштовхування. Це зберігає ритм бігу і рівновагу.
Техніка бігу спринетра порушується, якщо він не розслабляє ті м’язи, які в кожен даний момент не приймають активної участі в роботі. Успіх в значній мірі залежить від вміння бігати легко, вільно, без зайвих напружень.
Якщо в стартовому розбізі бігун хоче якнайшвидше досягнути великої швидкості ціною максимальних зусиль, то під час бігу по дистанції він повинен зберігати досягнуту швидкість за рахунок менших зусиль.
В кінці стартового розбігу важливо скинути з себе максимальну напругу і ніби продовжуючи біг по інерції, піжтримувати швидкість. Звичайно, при цьому втому буде збільшуватися повільніше.
Фініш. Максималньо розвинуту швидкість в бізі на 100 і 200 м. необхідно підтримувати до кінця дистанції, а при можливості прискорити до фінішу.
Біг закінчується в момент, коли бігун доторкається туловищем вертикальної площини, яка проходить через лінію фінішу. Бігун перший торкається стрічки, яка протягнута на висоті грудей над лінією, яка означає кінець дистанції.
Фінішний кидок прискорює доторкання бігуна до стрічки, якщо бігун завжди витрачає на дистанції одну і ту ж кількість кроків і ривок на неї робить з одної і тої ж ноги, приблизно з однакової відстані. Бігунам, які не оволоділи технікою фінішного ривка, рекомендується пробігати фінішну лінію, не думаючи про ривок на стрічку.
Після фінішу швмидкість бігуну потрібно зменшувати поступово.
3. Біг на середній і довгій дистанції
Біг на середній і довгій дистанції починається із високого старту. В бізі на 800м. старт робить на вітражі за окремими