доріжками, в бізі на 1500 – занальний старт на прямій, а в бізі на 5000 – 10000 м. – загальний старт на вітражі. В стартовому положенні бігун кладе біля лінії більш сильну ногу, а іншу кладе ззаді на носок на 30 – 50 см.
В бізі на 800 м. по команді «Увага!» він трішки згинає ноги, туловище наклоняє вперед і важкість тіла переносить на ногу, яка знаходиться спереді. Але проекція о.ц.т. тіла не повинна виходити за носок ноги, яка стоїть спереду, щоб не викликати падіння і передчасного початку бігу. Різноіменна виставлена вперед нозі рука виноситься вперед. На старті деякі бігуни на середній дистанції спираються цією рукою до землі (до стартової лінії). Цим коротші дистанції, тим більше надлижається положення бігуна до низького старту.
В бізі на 1500 і 10000 м. команда «Увага!» не подається.
За сигналом спортсмен починає біг, роблячи перші кроки у великому наклоні, який поступово зменшується. Довжина кроків збіьшується, біг прискорюється і спортсмен переходить до вільного бігу по дистанції.
Під час бігу на дистанції туловище бігуна злегка нахилено вперед (4-6°) і вертакально. Невеликий нахил дозволяє краще використовувати відштовхування і швидше пересуватися вперед. При великому нахилі утворюється виніс вперед зігнутої ноги, від цього зменшується довжина кроку, а відповідно, і швидкість бігу. Крім того, при велмкому наклоні постійно напружені м’язи, які утримують туловище в положенні нахилу. А відсутність нахилу трішки погіршує умови відштовхування, але покращує можливість виносу вперед махової ноги. При правильному положенні тіла створюються сприятливі умови для роботи м’язів і внутрішніх органів.
У фазі відштовхування таз подається вперед, що є важливою особливістю в техніці бігу на середній і довгій дистанціях і дозволяє краще використовувати силу репкції і опори.
Під час бігу нахил туловища змінюється в межах 2-3°: збільшується до моменту відштовхування і зменшується в політній фазі. Положення голови прямо суттєво впливає на положення туловища. Потрібно тримати голову прямо і дивитися вперед.
В техніці бігу на середній і довгій дистанціях найважливішим є рух ніг. Нога трішки зігнута, кладеться на грунт упруго (еластично), з передньої частини стопи з наступним опусканням на всю стопу. Постановка ноги на передню частину стопи дозволяє ефективно використовувати еластичні властивості м’язів стопи і гомілки, які активно беруть участь у відштовхуванні. Сліди стоп на доріжці у бігунів знаходяться на одній лінії, носи майже не розівертаються у сторони.
Від початку приземлення до моменту вертикалі нога продовжує згинатися, розтягуючи чотирьохголову м’зу бедра, що дозволяє ефективніше скоротити її при відштовхуванні. Амортизація утворюється також за рахунок тильного згинання стопи.
Ефективне відштовхування характеризується випрямленням ноги по всіх суставах. Кут відштовхування в бізі на середній дистанції приблизно дорівнює 50 - 55°. При правильному відштовхуванні таз поданий вперед, гомілка зігнутої махової ноги паралельна бедру відштовхуючої ноги.
Швидкимй виніс махової ноги спонукає відштовхуванню і руху вперед. У кращих бігунів на середній дистанції висота підняття бедра махової ноги доходить майже до горизонталі. Бігуни на довгій дистанції менше піднімають бедро махової ноги вверх.
М’язи ніг, яка закінчила відштовхування, розслабляються в польоті, сгинаючись в колінному суглобі, швидко виносяться вперед. В момент вертикалі або коли бедро махової ноги вийде трошки вперед по відношенню до опорної ноги, махова нога зігнута найбільше. Зігнуту ногу можна швидше винести вперед, але це зігнення повинно бути не спонукаючим при невеликій розслабленості м’язів-антигонистів. Велика швидкість руху берда вперед і вміння розслаблювати м’язи в момент маху впливають на величину кута згинання махової ноги в колінному суглобі. В різних бігунів від коливається в границях 25 - 50°.
В момент вертикалі коліно махової ноги значно нище коліна опорної ноги, що характерно для розслаблення м’язів ніг і туловища, яке необхідне в бізі на середній і особливо на великій дистанції, рух тазу відбувається гавколо сагитальної осі тазобедреного суглобу. В польоті найважливіше зберегти рівновагу і вільне положення тіла.
Довжина кроку на середній і довгій дистанціях дорівнює 160 – 220 см. і непостійна навіть у одних і тих же спортсменів. Коливання залежить від перевтоми, нерівномірного розслаблення окремих ділянок дистанції, якості бігової доріжки, сили і напрямку вітру, стану спортсмена.
Підвищення швидкості руху за рахунок збільшення довжини кроків не вічне, оскільки дуже великий крок вимагає дуже великих затрат сили. Крім того, довжина кроку в основному залежить від індивілуальних якостей спортсмена. Тому швидкість бігу підвищують за рахунок збільшення частоти кроків зберігши їх довжину.
Руж плечевого поясу і рук пов’язаны з рухом ныг. Виконувати ъх потрыбно легко, ненапружено. Це багато в чому залежить від вміння розслабляти м’язи плечевого суглобу. Рух рук допомагає бігуну зберігати рівновагу тіла під час бігу.
Амплітуда руху рук залежить від швидкості бігу. Кисти під час руху вперед не пересікають середньої лінії тіла і піднімаються приблизно до рівня ключиці, пр русі назад – доходять до задньої лінії туловища. Кури рухаються маятниково, паьці вільно складені, передпліччя не напружене, плечі не піднімаються вверх. При русі руки вперед відповідне плече також виноситься трішки вперед, компенсуючи рух протилежної сторони тазу і винесеної вперед ноги. В крайних передньому і задньому положенні рука сгинається більше, а в момент вертикалі менше.
Під час фінішу, довжина, яка залежить від тактичного плану, дистанції і сил які залишилися в бігуна, рух руками робиться швидше, наклон тіла збільшується, а кут відштовхування зменшується. Спортстмен переходить на швидкісний біг, головним чином за рахунок збільшення частоти