санаторно-курортного лікування (або лікувальні);

туризму і активного відпочинку.

Саме ці ресурси служать базою розвитку всіх субгалузей рекреаційного комплексу, наприклад, в групі природних лікувальних ресурсів такими галузями є бальнео-, грязево-, озокерито- і кліматолікування, забезпечення запасами мінеральних вод, лікувальних грязей, озокериту, а також лікувальними властивостями клімату.

Природні рекреаційні ресурси можна класифікувати і по взаємовідношенням видів використання. При цьому виділяють дві групи:

спеціалізованого або цільового (сугубо рекреаційного) використання;

багатоцільового використання.

До першої групи відносять запаси мінеральних вод і лікувальних грязей, до другої – ресурси комплексного використання (кліматичні, водні). Останні це – ресурси, освоєння яких в не рекреаційних цілях знижує або виключає можливість їх використання для відпочинку, туризму, лікування і оздоровлення (наприклад, озокерит). Важливо також виділення вичерпних (відновних та невідновних) і невичерпних природних рекреаційних ресурсів (екологічний підхід), а також ресурсів вузько локалізованого і площинного розповсюдження.

Мінеральні води регіону відносяться практично до всіх різновидів їх основних груп (специфічних, неспецифічних і розсольних). Найбільшою кількістю джерел і свердловин (51 % загальної кількості регіону) володіє Закарпаття. У Львівській області зосереджено 26 % водопунктів, в Івано-Франківській області – 13%, а в Чернівецькій – 10%. На Закарпаття приходиться також майже Ѕ сумарного дебіту цих вод.

З точки зору перспектив розвитку рекреації найбільше зацікавлення викликають родовища, які мають експлуатаційні запаси лікувальних мінеральних вод. В Українських Карпатах вони розвідані і затверджені по 12 родовищам. Три із них розташовані у Львівській області, вісім – в Закарпатській і одне – в Чернівецькій області.

Експлуатаційні запаси мінеральних вод вперше були затверджені по Трускавецькому родовищу Львівської області на початку 60-их років. В їх структурі переважали хлоридно-сульфатні натрієві розсоли ( дебіт 3,5 м куб./ добу по категоріях А + В і 264 м куб./добу по категорії С).

До категорії А відносяться запаси, які розвідані детально і які дозволяють найбільш повно охарактеризувати водоносні горизонти, вияснити умови їх живлення, можливості відновлення, зв’язки з іншими водоносними горизонтами і поверхневими водами. До категорії В відносяться запаси, вивчені з детальністю, яка дозволяє встановити основні умови залягання, живлення і режиму водоносних горизонтів, а до категорії С – запаси, які розвідані і вивчені в загальних рисах і які будуть використовуватися при перспективних розробках. Дебіт слабо мінералізованих вод типу “Нафтуся” з високим вмістом органічних речовин складав 22,3 м ку./добу. Цього виявилося недостатньо для забезпечення потреб в унікальній по лікувальному ефекту воді. Тому ще в Радянському Союзі в 1973 році було затверджено експлуатаційні запаси лікувальних вод даного типу по Трускавецькому родовищу.

Трускавецька “Нафтуся” застосовується для лікувального пиття при хворобах нирок, печінки, жовчних шляхів, порушенні обміну речовин і проявляє дуже високу бальнеологічну активність. Інші типи мінеральних вод Трускавця застосовуються в основному для ванн. Трускавець по вмісту санаторно-курортних закладів є найбільший в регіоні, а також одним з найбільш популярних бальнеологічних курортів країн СНД, а за останні декілька років і країн Європи. По дієвості лікування він є одним з кращих, поряд з П’ятигорськом, Єсентуками, Боржомі.

Слабо мінералізовані води з високим вмістом органічних речовин типу ”Нафтуся” знаходяться також в районі селища Східниця, яке розташоване в 20 км на південний захід від Трускавця. Експлуатаційні запаси мінеральних вод цього родовища майже в 2 рази більше трускавецьких і складає 82,7 м куб/добу, в тому числі по категоріях А + В - 64,6 м куб/добу. По своєму лікувальному ефекту ці води ідентичні трускавецьким.

Запаси лікувальних розсолів Моршинського родовища Львівської області складають 79 м куб/добу. Вони об’єднують такі типи: хлоридно-натрієві з мінералізацією 250-350 г/л; сульфатно-хлоридні магнієво-натрієві з мінералізацією 180-260 г/л; сульфатно-натрієві з мінералізацією 100-220 г/л. Для бальнеологічного використання рекомендовані хлоридно-натрієві розсоли. Інші їх типи призначені для лікувально - питтєвого використання при різних захворюваннях органів травлення і обміну речовин. Курорти, які розвиваються на базі Моршинського родовища за ефективністю лікування входять до найкращих в Європі.

Вісім із 12 родовищ регіону, по яких затверджені експлуатаційні запаси лікувальних мінеральних вод, розташовані в Закарпатській області. П’ять із них мають вуглекислі води типу “Боржомі” та “Єсентуки”. На базі Ново-Полянського родовища функціонує санаторій “Сонячне Закарпаття”. Дуже оригінальне Сойминське родовище вуглекислих хлоридно-гідрокарбонатних кальцієво-натрієвих вод, вони близькі до “Єсентуки 4”. На їх базі функціонує санаторій “Верховина”. Близькі по типу до “Єсентуків” також вуглекислі хлоридно-гідрокарбонатні води Шаянського родовища, на базі яких працює санаторій “Шаян”.

Широкий профіль лікувального використання високоефективних вуглекислих гідрокарбонатно-хлоридних натрієвих і кальцієво-натрієвих вод Квасівського родовища. На базі вод цього родовища в санаторії “Гірська Тиса” здійснюється лікування захворювань органів руху і опори, нервової системи, щитовидної залози, серцево-судинних і гінекологічних хвороб. Найбільшими запасами сульфідних вод Закарпаття володіє тільки Синякське родовище. Ці води використовуються місцевим санаторієм для ванн.

В Чернівецькій області запаси лікувальних мінеральних вод знаходяться в Брусницькому родовищі. Ц води близькі до мацестинського типу і застосовуються для ванн. Гідрокарбонатно-хлоридні натрієві маломінералізовані лікувально-питтєві води цього ж родовища близькі до типу “Єсентуки”.

Крім родовищ з експлуатаційними запасами лікувальних мінеральних вод в регіоні є ще ряд перспективних родовищ для рекреаційного використання. Це води з високим вмістом органічних речовин в м. Борислав Львівської області, селах Селятин і Малий Дихтинець Чернівецької області, Шешори, Мізунь, Буркут Івно-Франківської області, родовища сульфідних вод в селах Коршів Івано-Франківської і Щербинці Чернівецької областей; Плосківське, Нелипінське, Свалявське, Рахівське, Драгівське, Чорноголовське, Ужоцьке, Білинське і Тарасовське родовища вуглекислих мінеральних вод типу “Боржомі” і “Єсентуки”, а