План

1. Основні принципи спортивного тренування

2. Складові частини підготовки спортсмена

3. Тренувальні заняття, його етапи і цикли

4. Планування учбово-тренувальних занять

5. Лікарський контроль під час тренувань

6. Поняття тренованості та фізичних якостей людини. Характеристика основних компонентів фізичної тренованості

Використана література.

1. Основні принципи спортивного тренування 

Основна мета спортивного тренування — за-безпечити високий рівень здоров'я спортсменів, оволодіння спортивною технікою, виховання мо-ральних та вольових рис характеру, розвиток фізичних якостей (сили, швидкості, витрива-лості, спритності) і на цій основі — досягнення високих показників в обраному виді спорту. Все це обов'язково має передбачати навчання й тре-нування спортсменів будь-якої підготовленос-ті — від новачка до майстра спорту.

Громадський інструктор, тренер, обізнаний з основними питаннями теорії, методики навчан-ня й тренування, володіючи технікою тих чи інших вправ, передає свої знання й уміння шля-хом розповіді, особистого показу, після чого про-понує членам колективу викопати їх. У процесі виконання вправ інструктор дає вказівки, ви-правляє помилки, пропонує повторювати впра-ви доти, поки спортсмен не навчиться злагодже-но й правильно їх виконувати. Коли вправа комусь не дається, інструктор розчленяє її, про-понуючії виконати окремі частини, а потім і в цілому.

Принципів спортивного тренування кілька, але основним вважають всебічну підготовку спортсмена. Це — шлях до фізичного вдоскона-лення людини. Всебічний розвиток спортсмена, його високий моральний і культурний рівень, гармонійний розвиток мускулатури та рухомих якостей, відмінна робота серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, фізична до-сконалість у цілому — основа успіху в будь-якому виді спорту.

Особливого значення набував здійснення принципу всебічності в учбово-тренувальній ро-боті з юними спортсменами. Всебічний фізич-ний розвиток у юні роки забезпечить міцне здо-ров'я, працездатність, високі спортивні резуль-тати в зрілому віці.

Другий принцип — свідомість; він передбачає таку побудову навчання й тренування, які за-безпечать розуміння, активне ставлення спорт-смена до них. Принцип свідомості, який у ра-дянські іі системі тренування став одним з найважливіших, означає, що спортсмен повинен знати, що, чому й навіщо він робить. Інструктор чи тренер повинні провадити з вихованцями бе-сіди про конкретні завдання кожного трену-вального заняття.

Третій принцип — поступовість. Він побудо-ваний на тому фізіологіч-ному положенні, що зміни в перебудові органів і систем організму та покращання їх функцій відбуваються під впливом тренування поступопо, протягом пев-ного часу. Звідси висновок — тренувальне на-вантаження треба підвищувати поступово, від заняття до заняття. Здійснення цього принципу базується і на відомих педагогічних правилах — «від простого до складного», «від легкого до важкого», «від відомого до невідомого». Най-правильнішим при навчанні є сполучення пра-вил — «від простого до складного» і «від легкого до важкого».

Принцип поступовості визначає планове збільшення навантажень і складності вправ на кожному занятті. Це й повинні відбивати тиж-неві, місячні й річні плани тренувань. Посту-повість у навчанні має відповідати силам і мож-ливостям спортсменів, тобто треба враховувати індивідуальні особливості кожного з них. Такий підхід забезпечить поліпшення здоров'я, трено-ваності та уростання гнортнпних результатів. І навпаки, ігнорування принципу поступовості, неврахування індивідуальних особливостей уч-нів, прагнення до «швидкого» зростання трено-ваності, спортивних досягнень протягом корот-кого часу (здійснення так званої форсованої підготовки «натягування» на розрядні нормати-ви) ніколи ще не давало бажаних результатів, а лише шкодило здоров'ю.

Міцність засвоєних знань і навичок лежить в основі четвертого принципу — повторності. Систематичне багаторазове повторення вправи, яка вивчається, сприяє міцному її закріпленню.

Цей принцип також базується на відомому фізіологічному положенні про необхідність по-вторень, щоб домогтись відповідних змін у пере-будові органів і систем організму під впливом тренувань.

Кількість повторень окремих вправ та інтер-вал відпочинку між ними значною мірою зале-жать від підготовленості спортсмена, його віку, зовнішніх умов. Головну увагу тут слід звер-нути на то, що до чергового заняття треба при-ступати з достатньо відновленими силами пі-сля попередніх занять. Виникнення почуття втоми — сигнал до припинення вправ, в яких переважно вимагаються швидкість, сила, сприт-ність і точність рухів. Продовжувати трену-вання при виникненні втоми нераціонально. Краще зробити перерву (в межах декількох хвилин), і коли сили спортсмена будуть віднов-лені, повторити вправу вдруге, потім, знову-та-ки після відпочинку,— втретє і т. д.

Коли ж потрібно розвинути витривалість, то можна не припиняти занять і тоді, коли на-ступила втома. Тільки перерву для відпочинку слід робити тривалішою.

З метою закріплення знань і навичок впра-ву треба повторювати доти, аж поки вона не будо виконуватись правильно. Отже, не слід поспішати з переходом до нової вправи, поки не буде засвоєна та, що вивчається. Необхідно встановити правильні інтервали між заняттями і на самому занятті — між вправами.

Принцип повторності шімагає систематично-го тренування протягом року, а також участі у великій кількості змагань. Тільки у повторних змаганнях закріплюються спортивна техніка й тактика, поліпшуються фізичні та вольові якос-ті. Спортивні змагання дають змогу об'єктивно оцінити, як спортсмени оволоділи на трену-вальних заняттях павичками і якостями.

До цих основних принципів тренування слід додати, що однією з найважливіших' проблем сучасної методики тренування с проблема роз-витку високих вольових якостей спортемснів. Рівень цього розвитку — один з показників тренованості спортсмена, його підготовленості

до відповідальних змагань. Високі вольові якос-ті досягаються в процесі навчання й тренування та участі її змаганнях. Іінхоїіання в спортсмена здатності мобілізувати себе під час змагання — одне з головних .ііііідапь, які стоять перед гро-мадським інструктором, тренером.

Зазначені принципи тісно пов'язані між со-бою. Всебічної фізичної підготовки по можна досягти без поступовості в навчанні й тренуван-ні, а пос'іупопість грунтується на повторності. Водночас успіхові тренувань сприяє свідоме ставлення спортсмена до них. Таким чином, усі принципи